Відтята галузка, чи рідні сини?..

Подорож українськими селами румунського Мараморошу

Відтята галузка, чи рідні сини?..
Незважаючи на всі перипетії ХХ ст. – війни, бузувірський режим Чаушеску, незважаючи на сучасні цивілізаційні виклики, відрив від решти українського населення і відсутність українського шкільництва, українці донині тут складають більшість у багатьох селах. Ми на півночі румунського Мараморошу, одразу ж на тому боці Тиси (з дороги видно дев'ятиповерхові будинки селища Солотвино на закарпатському березі). Починається смуга етнічних українських сіл, розташованих уздовж лівого берега Тиси та її приток Рівної, Вишави та Руської. До речі, на тому, українському, боці, навпаки – вервечкою простяглися етнічні румунські села.
 
Колись Марамороська жупа була найбільшою за територією в Австро-Угорщині. Зараз це Міжгірський, Хустський, Тячівський та Рахівський райони Закарпаття, а південь Мараморошу з її столицею – Сиготом Марамороським (румунською – SighetuMarmaţiei) з 1919 року опинився у Румунії. До речі, мараморошцям не до вподоби, що їхреґіон адміністративно приєднали до реґіону Бая-Маре, зробивши це місто столицею Марамороського жудецу (повіту). Великі європейські держави не утруднювали себе історично-етнографічними міркуваннями, коли проводили після розпаду Австро-Угорщини вздовж Тиси кордон між новоутвореною Чехо-Словаччиною, куди увійшла Підкарпатська Русь (тепер – Закарпаття), та Румунією, що отримала Трансільванію. Так сталось, що містечка Тячів, Великий Бичків і село Луг були розрубані навпіл, а залізниця, вийшовши на територію Румунії у Тересві, поверталась назад через 30 кілометрів у Берлебаші (Діловому). Хоча кордон тоді не був аж таким непорушним. Їздив потяг Прага – Ясіня через Сигіт, а мешканці Великого Бичкова – громадяни Чехо-Словаччини – ходили на косовицю на схили румунських гір без митних формальностей. Пізніше, коли кордон стан радянсько-румунським, за проходження по цих 30 кілометрах вантажних поїздів Радянський Союз платив Румунії золотом за кожну колісну пару. Пасажирського ж сполучення між двома сусідніми районами Закарпаття – Тячівським і Рахівським – не було взагалі.
 
Далі по залізниці з румунського боку, в селі Кричунові (відчуйте прадавню силу цієї назви – від язичницького слов'янського Карачуна) були відомі на всю округу купелі-лічниці... Через Тису було перекинуто кілька мостів, залишки яких і досі стирчать у змілілій ріці, нагадуючи про намагання різних "батьків народів" роз'єднати не лише сусідні народи, але й один народ. І вже у світлі радянські часи, щоб приїхати до рідних на тому березі ріки, бичківцям треба було їхати до Чернівців (200 км), у Порубному перетинати кордон і повертатись ті ж 200 з гаком кілометрів назад. Найсумнішим було, коли на якомусь боці йшов похорон, і процесія збиралась на одному березі, щоб родина з іншого могла попрощатися з покійним... Сповіщали про сумну звістку дзвони церков (у поділених селах і церкви різних конфесій опинилися по різні боки кордону: наприклад, православна в СРСР, а римо-католицька – в Румунії).
 
Хоча кордон між СРСР і Румунією проходив посередині Тиси, з радянського боку, природно, були ще зорана смуга та огорожа з колючого дроту. З румунського ж не було нічого. Часто, їдучи по шосе з Хуста на Рахів (а воно звивається вздовж Тиси і, відповідно, кордону), можна було спостерігати, як на румунському березі дітлахи купаються в ріці, а жінки перуть білизну (так було ще в 1990-х!). Яким би жорстоким не був режим Чаушеску, румуни знали, що, якщо Радянський Союз охороняє свій кордон, то самим можна не хвилюватися – кордон на замку! З набуттям Україною незалежності колючий дріт було знято – ось вона, Румунія, зразу ж на тому березі неглибокої, хоч і стрімкої, Тиси. Та непорушність кордону зараз підтримується так само ретельно, але вже з румунської сторони. За словами одного українського офіцера-прикордонника, з яким ми якось їхали цим шосе, в Румунії чітко працює система оповіщення місцевими жителями властей про всіх підозрілих чужинців, яких вони зустрічають у своїх селах.
 

Мапа із книги Василя Слободяна "Церкви українців Румунії" (Львів, 1994)

Мапа із книги Василя Слободяна "Церкви українців Румунії" (Львів, 1994)

 
Навіть зараз у Румунію зручніше їхати не через перехід у Тересві (це Тячівський район Закарпаття, якраз там, де залізниця по мосту переходить на румунський бік), а через Угорщину, а вже звідти – на Сату-Маре, ще один румунський повітовий центр у 12 км від угорського кордону.
 
Перше українське село на румунському боціТиси Ремети. Наступне село – етнічне румунське, Сепинца. Славне воно тим, що чи не коло кожної хати щодня виконується дійство ткання джерґ (ліжників) – і не якихось там бутафорських, а справжніх – із товстої теплої вовни. Тут же великий станок, за яким літні жінки створюють це диво, а обабіч дітлашня порається з веретеном. На огорожах розвішені готові ліжники й стильні бисаги (перекидні сумки). Між іншим, кожне село на трасі від Сату-Маре до Сигота має якусь свою родзинку. Наприклад, ліжники виробляють у Сепинці (в Реметах українці кажуть: "Волохи тчуть, а ми робиме із земльов"), у Сепинці ж знаходиться чи не єдиний у світі "веселий цвинтар" із дотепними епітафіями та різнобарвними оздобами могил.
 
У селі Чертезе прикмета кожного обійстя – масивні дерев'яні різьблені ворота та криниці під дашком, критим ґонтою. Далі угорськомовне Довге Поле, а потім Сигіт із його мурованою церквою Різдва Богородиці, що належить Українському православному вікаріатові, на головній площі воєводи Богдана. На цю ж площу виходить також угорська реформатська церква, а румунська православна знаходиться далі від центру, що нагадує про українсько-угорську більшість у місті в часи Австро-Угорщини.
 
 
Серед відомих закарпатських діячів, які навчались у Сигітській угорській горожанській школі, був Мукачівський греко-католицький єпископ-мученик Теодор Ромжа, отруєний кадебістами у 1947 р. З 1946 року у Сиготі діяли українські середня та педагогічна школи, що згодом набула статусу ліцею, який, щоправда, було закрито в 1966 році і відновлено щойно в 1990-х. До речі, на відкриття ліцею до Сиготу приїжджав тодішній президент Румунії Еміль Константінеску і навіть промовив вірша Т. Шевченка українською!
 
У центрі повністю українського села Вишньої Рівної височіє дзвіниця церкви Різдва Богородиці, парафія якої також належить до Українського православного вікаріату. Неподалік, на узгір'ї, будується український монастир. Місцевий священик о. Юрій Альбічук править українською мовою. Він у 1990-ті переїхав сюди з Банату, де власноруч виконав українські надписи у церкві села Зоріле. Син його – чемпіон Румунії з шахів серед юнаків. У селі є бібліотека з літературою українською мовою, ще донедавна була школа ім. Шевченка з барельєфом на фасаді, яка з приходом нового директора чомусь була перейменована на школу ім. Франка. Навчання йде румунською, однак рідна мова викладається як предмет, як і російська, французька, англійська. На відміну від Закарпаття, українські села Мараморошу виглядають багатшими за румунські. Дехто це пояснює тим, що багато українців працюють лісорубами в державних лісництвах, де зарплата завжди була досить високою.
 
 
Здибуємось коло церкви зі старим дідом. Почувши нашу розмову, він каже: "О, та Ви руснаки! Був-им у Вас, в Унґварі (Ужгород угорською), у Мункачі (Мукачеві), у Волосянці, де мадяри ня взяли служити".
 
Настає вечір, повертаються з поля селяни. Хто йде з косовиці, вбраний у білі полотняні ногавиці, а хто – у дивні для нас, але знайомі з музеїв шкіряні постоли з ремінцями до колін (тут іще згадуєш, що в селищі Ясіня, теж на історичній Мараморощині, але вже з українського боку, бачив такі самі на старенькому, та навдивовижу чепурному дідусеві, коли той у неділю йшов до церкви)...
 
А їдучи румунськими шосе, перестаєш милуватись смерековими краєвидами Карпат, бо прямо на трасі з-за крутих поворотів раз у раз вигулькують валки з цілою горою сіна, запряжені де кіньми, де круторогими попелястими волами, а де й коровами (чого, мовляв, даремно скубти траву – хай попрацюють!). І лише в останню мить вдається відвернути кермо від тієї "гори", на самому вершечку якої мирно дрімають її господарі. Тим часом швидко сутеніє, дорога йде вгору, повороти частішають, з острахом помічаєш, що на цих возах немає жодних світловідображувальних пристроїв, і лише на одному возі збоку (але ж так близько від купи сіна трьохметрової висоти!) стирчить запалений факел, сповіщаючи автомашини, що це громаддя ще й їде...
 
Ще в одному розділеному навпіл селі – Великому Бичкові – з румунського боку стоїть мадярська римо-католицька церква і... мечеть – спомин із часів турецького владарювання.
 
Назад повертаємося через Бая-Маре. До цього міста їдемо через неймовірно крутий перевал із 70-ма поворотами, деколи на 360 градусів. На вершечку перевалу стоїть могила Пинті він був опришком (народним месником, таким собі карпатським Робін Гудом), що обстрілював Хустський замок на Закарпатті.
 
На румунсько-угорському кордоні чуємо, як румунський митник розмовляє чистою українською. Виявляється, він також із Вишньої Рівної, і дуже дивуються туристи з українських автобусів, коли говорить він до них рідною мовою, питають: "Ви вчились в Україні?", не вірять, що ніколи в ній не був...
 
Історична довідка
 
За даними останнього перепису населення 2002 р., загалом у Румунії живе 61.098 українців, 56% з них – 34.027 осіб – у повіті Мараморош (рум. Maramureş). Українці складають 6,67% населення повіту (румуни – 82%, угорці – 9%). Вражає кількість українців Мараморошу, що назвали рідною мовою українську, – таких 98,23%!
 
Всього в Румунії нараховується 4 реґіони проживання етнічних українців. Це – Південна Буковина на північному сході, Мараморош на північному заході, Добруджа в дельті Дунаю на південному сході (проживають нащадки козаків Задунайської Січі; тут же живуть і росіяни-старообрядці, "липовани") і Банат на південному заході (у 1902 – 1910 pp. сюди, на незаселені землі Південної Угорщини, прибувають селяни з закарпатської Верховини та Гуцульщини; окрім того, сюди переселяються галичани). Слід сказати, що для українців Румунії взагалі характерний високий процент визнання рідною мовою української. Про Мараморош уже сказано вище; у Південній Буковині таких 91,6%, у Банаті – 90%. І лише серед нащадків славних лицарів запорозьких – українців Добруджі на Дунаї (повіт Тульча) – українську назвали рідною лише 58,6%.
 
Шість українських сіл Мараморошу мовно належать до гуцульського реґіону закарпатського масиву, решта сіл уздовж Тиси розмовляють власне східно-закарпатським говором. Незважаючи на це, після другої світової війни тут переважила загальноукраїнська свідомість, населення голоситься до українців і не вживає самоназв гуцули чи русини. За даними перепису 2002 р., жодна особа у селах Мараморорщини не назвала себе русином (і лише 56 осіб ідентифікували себе русинами у містах повіту). Велику роль у цьому відіграли школи та церква (до 1948 р. – греко-католицька). Після ліквідації греко-католицької церкви тут було створено українське протопопство Румунського православного патріархату, перетворене в 1990 р. в Український православний вікаріат. Зараз 81,6% українців Мараморошу є православними, 2% - греко-католики, зате більше 10% - п'ятидесятники і ще понад 2% - адвентисти сьомого дня.
Володимир Пукіш, Закарпаття онлайн.Блоги
28 липня 2011р.

Теги: Румунія, Мараморош, український, Підкарпатська Русь, русин

Коментарі

сорри-му 2011-09-11 / 01:57:00
Если ты "закарпатец"(как писал ниже умный человек),то тебья понять хоть и трудно,но можно.Скажу сразу, работенка твоя неблагодарная.
Совок не зделал гомосоветикусами,так вам украинизаторам тоже обломится.Есть русины и просто не проинформированые))))Но все потихоньку меняется.Меня мало интересуют свидомые украинизаторы,как и проплаченые т.н. русины.Главно самоопределение.
А то, какие галюцинации у украинцевчтомалоросы вам еще много раз расскажут москалики)))))Смотреть на енто дело становится все приятней,после таких ярых сорриагитаторов. Плохая у вас методичка,не убеждает,а отторгает.
Но если вы все таки коренной житель с дедамипрадедами русинами,то конечно да, хорошо чтите их память.За миску похлепки всегда будете колебаться с линией партии или как оно самое в проруби.Незавидная участь и проклятие рода(((((((((

раге 2011-08-01 / 12:33:00
Бажаю адміну більше уваги приділяти культурі поведінки коментаторів на вашому сайті.

pfr 2011-08-01 / 00:16:00
матеріал досить давній. Бо відомо ж, що перехід у Тересві ніби закритий уже, чи закривається, а Солотвино-Сигіт років з 5 як відкритий для всіх (хто візу має).

M.E. 2011-07-31 / 22:28:00

Тролінг. Адмін

Ember Zoltán 2011-07-31 / 22:12:00

мадярів - нащадків тих, хто русинів, як і представників інших народів, жорстоко винищував

Если это было бы правдой, и тебя Иване не существовало бы (за исключением, если ты "закарпатец").
Зныщуваты, это как делали турки с армянами, или же европейцы с туземцамин Америки.
В совковой школе (да и в украинской) не это учили, я знаю, но на самом деле столетиями венгры и русины жили дружно, ни одного геноцида не было.
В востании Ракоци как и в 1848-49 боролись разом против Габсбургов.
И вообще "национализация" началась только в 19-м веке, до того были только богатые и бедные. Среди богатых были разные по проижождению (например помещик Драгфи – румун, Илошваи –русин, Другет – италианец, могу добавить – только что перечитал: среди князей Киевской Руси не было фактически НИ ОДНОГО чистокровного славянина!). Среди бедных то же самое, можно было найти и венгра, и румуна, и русина, кого угодно!
Почти так, как в наши дни.

местный 2011-07-31 / 20:48:00
2 ІВАН ("M.E., 31.07.2011 19:353) Бавария входила в состав Австро- Венгрии, ... Вище не відповідає історичній правді. Баварія ніколи не входила в склад Австро-Угорщини")

Ну так у МЕ херня на херне: "Есть ещё несколько земель в составе ФРГ, имеющих статус, подобный Баварии. Например: Бохум, Швабен, и т.д."
Ни то, ни другое землей сроду не было: Швабия - исторический район, Бохум - город...
Да это всё неважно: главное с важным видом какую угодно ерунду нести. ничего умного в защиту своего мнения привести ж не могут...

ІВАН 2011-07-31 / 20:45:00
Поправка:
Україна як абсолютна більшість країн у світі, включно із Угорщиною (це для наших тепер, в т. ч. за коментаря по даній статті, найбільших уболівальників "русинів" - мадярів - нащадків тих, хто русинів, як і представників інших народів, жорстоко винищував) - є УНІТАРНОЮ днржавою.

ІВАН 2011-07-31 / 20:42:00

M.E., 31.07.2011 19:353)
Бавария входила в состав Австро- Венгрии, где государственный язык был, и есть по сегодняшний день, немецкий.
Вище не відповідає історичній правді. Баварія ніколи не входила в склад Австро-Угорщини. До 1871 р., коли вона "добровільно-примусово" включена О. Бісмарком у склад Германської імперії, була незалежним королівством (курфюрством).
ФРН є федеративною (це є уже у назві) державою, Україна як абсолютна більшість країн у світі, включно із Угорщиною (це для наших тепер, в т. ч. за коментаря по даній статті, найбільших уболівальників "русинів" - мадярів - нащадків тих, хто русинів, як і представників інших народів, жорстоко винищував).
П. С. А загалои питання обстоювання мадярами та російської агентури т. зв. русинства уже як оскома, приїлося. Усе вже давно є зрозумілим. Тулять же цю оскомини платні провокатори куди лише можна, включно до дано чудової пізнавальної та актуальної статті

местный 2011-07-31 / 20:39:00
2 Адмін ("...тема публікації - життя українців Румунії. Усі коментарі, які не стосуються цієї теми, в подальшому будуть видалятися")

Да на кол их! ну или на виселицу, в более демократических традициях... будут ножками дергать и друг друг втюхивать напоследок свое лже-русинство... а то уже и в прогноз погоды впихнут эту тему...

в Румынии украинцы, кстати, - третье по численности нац. меньшинство. челы, которые себя идентифицируют не как украинцы, а как "русины", составляют 0,4% от их численности. да, их нужно учитывать. но с мнением 99,6% тоже ж нужно считаться.

Адмін 2011-07-31 / 19:58:00

Нагадую усім учасникам коментування, що тема публікації - життя українців Румунії. Усі коментарі, які не стосуються цієї теми, в подальшому будуть видалятися.

сорри 2011-07-31 / 19:54:00

M.E., 31.07.2011 19:35, ви не здатні зрозуміти, що задані мною запитання, по-перше, адресувалися не впам, а, по-друге, стосуються МОВНИХ, а не політичних аспектів. Мова Гете - це паралель до поняття "мова Шевченка", яку вжив Ембер Золтан - йдеться про українську і німецьку літературні мови, якими, в чистому вигляді, спілкуються тільки незначна частина відповідних націй. Основна маса населення спілкується на рівні розмовної мови, суржиків і діалектів.

сорри 2011-07-31 / 19:48:00

Obozryvatyl, 31.07.2011 19:40


анонім, 31.07.2011 19:20


Пан анонім, маєте проблеми с компутером и чеським язиком. Давим вам лінк:http://vlast.cz/historicke-prapory/ (с)


Щось я не знайшов там підтвердження заявленої вами тези, що " в 1462 и пак в 1848 всі слвянські народи Габсбурської монархії (чехи,словінці, хорвати, серби, РУСИНИ, словаки) прияли тріколор біла, червена цуня в різних варіяціях. (с)


Підтвердження того, що "русинський" синьо-біло-червоний триколор існував до 1990-го року, будуть, пане русинський галюцинатор?

Obozryvatyl 2011-07-31 / 19:40:00
анонім, 31.07.2011 19:20
Пан анонім, маєте проблеми с компутером и чеським язиком. Давим вам лінк:http://vlast.cz/historicke-prapory/
Прочитайте, што там написано а пак о бла-блоа-бла и чергових "непідтвеженних казках" можете говорити.

M.E. 2011-07-31 / 19:35:00

2 сорри, 31.07.2011 16:48

"Поїдь в Баварію, і з'ясуй, наскільки тамтешні діалекти (і не один) відрізняються від мови Гьоте"

1) ФРГ - Федеративная Республика Германия.

2) Бавария - автономная земля "Freistadt Bayern" = независимый, автономный край, который добровольно входит в состав ФРГ и может по результатам меморандума - Verfassungsmehrheit = конституционное большинство в ¾, выйти из её состава. Есть ещё несколько земель в составе ФРГ, имеющих статус, подобный Баварии.
Например: Бохум, Швабен, и т.д.

3) Бавария входила в состав Австро- Венгрии, где государственный язык был, и есть по сегодняшний день, немецкий.

4) Язык Гёте - язык немецких интеллектуалов, которым владеют, в основном, специалисты по германистике, преподаватели университетов и передовые писатели.
5) Очень, очень редко, если кто- нибудь, окончивший вуз, полностью владеет немецким языком на таком уровне Гёте.

Obozryvatyl 2011-07-31 / 19:34:00
А се є што, не Подкарпатська Русь в Чехословацькій констітуції? Цітат, што йсте сам ви, сорри, опубліковали:"Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10-го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жермен ан Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, ..."

Лем малий коммент "...возз'єднується, в згоді з бажанням, проявленим населенням Закарпатської України,..."
Удколи "бажання" - плебісціти ся роблять на теріторіях воєнних дейтсвій, як боло м. Мукачево, де представителя Чехословаччини пана міністра Немца НКВД ани лем не впустило, бо "вієнниє действія" недозволили пана Немца впустити, при Чопі ся иштьи войовало, коли в кінотеатрі "Перемога" в Мукачеві ся "одноголосно голосовало".

Законний Парламент, який бов вибранний по войні в Чехословакіі сийс документ ("Віковічне Возєднання") НИГДА НЕ РАТІФІКОВАВ и за то є без правової сили и по міжнародним законам СИЙС ДОКУМЕНТ Є НЕЗАКОННИМ. Окрем того, што представники Закарпаття и України там в Кремлі не боли.

2011-07-31 / 19:20:00
анонім, 31.07.2011 19:14
1462 и пак в 1848 всі слвянські народи Габсбурської монархії (чехи,словінці, хорвати, серби, РУСИНИ, словаки) прияли тріколор біла, червена цуня в різних варіяціях. (с)

Чергова, не підтверджена жодними фактами і документами лажа псевдорусинського "обозриватиля". Де факти і документи, лажателю?.. :))))

2011-07-31 / 19:14:00

Адмін, мої коменти о прапорі уверли йсте вон зо сайту, убо спокойно пан сорри мог ширити ош "жовта фарба в прапорі" бола українська, тобто русинська. Притом в Габсбурській монархії жовта фарба значила германізацію. Моравани одсудили снагу германізації и вийшли с триколорним прапором 7. 12. 1462 и пак в 1848 всі слвянські народи Габсбурської монархії (чехи,словінці, хорвати, серби, русини, словаки) прияли тріколор біла, червена цуня в різних варіяціях.


http://vlast.cz/historicke-prapory/ Кремль с тимто цобитіями не мав нич общого. Цлоавяни Габсбурськоі монархії, особено чехи и словінці ліпше знавуть будовати цівілізованні держави як українці чи росіяни..


Ніхто ваш коментар про прапор не "увер" - стежте за тим, які контрольні числа вводите. Адмін

сорри 2011-07-31 / 18:57:00
Ось, пане бла-бла-блакало, текст договору про приєднання ЗАКАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ. Він вкотре доказує, що все так зване русинство базується на фантазіях і галюцинаціях, що їх продукують спецслужби Росії, Угорщини та Словаччини:

Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну


Президія Верховної Ради Союзу РСР і Президент Чехословацької Республіки, сповнені бажання, щоб народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацької Республіки жили у вічній і щирій дружбі, щоб їм, у взаємному близькому співробітництві, було забезпечене щасливе майбутнє, вирішили з цією метою укласти Договір і призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради СРСР — Вячеслава Михайловича Молотова, Заступника Голови Ради Народних Комісарів Союзу РСР і Народного Комісара Закордонних Справ Союзу РСР;

Президент Чехословацької Республіки — Зденека Фірлінгера, Голову Ради Міністрів, і Володимира Клементіса — статс-секретаря Міністерства Закордонних Справ, які, обмінявшись своїми повноваженнями, визнаними у належній формі і в повному порядку, погодились про таке:

Стаття 1

Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10-го вересня 1919 року, укладеного в Сен-Жермен ан Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз'єднується, в згоді з бажанням, проявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, з своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Кордони між Словакією і Закарпатською Україною, які існували до дня 29 вересня 1938 року, стають, з внесеними змінами, кордонами між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою згідно з картою, що додається.

Стаття 2

Цей Договір підлягає затвердженню Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацьких Національних Зборів.

Обмін ратифікаційними грамотами буде зроблений в Празі. Цей Договір складений у Москві, в трьох примірниках, кожний російською, українською і словацькою мовами. При тлумаченні всі три тексти мають однакову силу.


За уповноваженням Президії Верховної Ради

Союзу Радянських Соціалістичних Республік В. Молотов.

За уповноваженням Президента

Чехословацької Республіки Зд. Фірлінгер, В. Клементіс.


29 червня 1945 року.

Obozryvatyl 2011-07-31 / 18:50:00
sorry:"Замість свого звичного бла-бла-бла, наведіть, будь-ласка, документи. Бо я не збираюся дискутувати довкола чергової порції ваших галюцинацій..."
Oд:.
Документ є лен єден, який "славностно" под Сталіновим оком, бо там стояв вождь Сталін в Кремлі, Фірлінгер за Чехословакію и Молотов за СССР пуписали документ о "Віковічном Возєднані" Подкарпатської Русі (Закарпаття) з СССР. Представителів Пудкарпатскої Русі (Закарпаття) там неболо и представителів Радянської України там неболо. Зато то ся, сийс другий документ з ХХ віку о "Віковічном Возєднані", називать не офіціально "О нас без нас!" и є абсолутно основанний проти всім міжнародним законам цівілізованних держав. За то ви и велика більшість образованних людей з Росії и особенно з України не хотять о том знати.

Перший документ "О нас без нас!" в ХХ віці, точніше в 1938 році бов пудписаний в Мунхені Гітлер-ом, Муссоліні-м и представителями В. Брітанії и Франції о зништьені демократичної Чехословаччини. Представителі Чехословаччини при том Гітлеровськом Діктаті (Мунхеновський "договор") не боли и за то до днишнього дня чехи називавуть сийс Мунхеновський Діктат, як договор "О нас без нас!". Вшиткі міжнародні закони цівілізованних держав боли порушені в 1938 році Мунхеновським діктатом так, як ай в 1945 році в договорі "О нас без нас!" в Кремлі, коли Фірлінгер и Молотов пудписали "Віковічне Возєднання".

За сисі документи вшиткі Європейскі держави лем ганбити ся можуть. Гітлеровський діктат з Мунхену бов одсудженний, Кремльовский діктат Сталіна о "Віковічном Возєднані" одсудженний до днишнього дня не бов, ани Російов, ани Українов.


сорри 2011-07-31 / 18:47:00
Ember Zoltán, 31.07.2011 17:53
Уважаемые и не очень уважаемые оппоненты, ответте на два простейших вопроса:
1. Почему так часто встречается у нас (и среди русинив, и среди венгров) фамилия Русин, Руснáк, Орос, но не знаком ни с одним человеком-подкарпатцем у кого фамилия была бы Украинец?
2. Почему в топонимах встречается слово руський (Руська Долина, Руськи Геевци, Руська Мокра тд. тп.), но не знаю ни одного населенного пункта которого звали бы скажем Украинський Гай, Украинськи Ворота? (с)

Відповідь на це запитання, Ембер Золтан, знають діти в школі: тому що актуалізація новішої самоназви русинів - "українець" відбулася після того, як указом Петра Першого колишнє Московське царство було адміністративно переіменоване в Россію. Чітко відмежовуючи себе від "моск(в)алів", які в один день адміністративно стали "русскімі", справжні "руські" русини поступово перейнали етнонім "українець". На найзахідніших етнографічних землях колишньої Русі цей процес завершився найпізніше - в силу меншої загрози від власне "зросійщення" (бо західні русини перебували не в складі Російської імперії, а в складі інших держав".

Переймати собі прізвище "Українець" в таких обставинах не було жодного смислу.

Ви, краще, мученику мадярської історії дайте відповідь на інші запитання:

1) чому мадяри говорять про якісь там "угорські" держави на шляху до місць нинішнього проживання - як от Етелькьоз і т.д., хоча ні самих угорців як нації, ні держав як таких не існувало - були різнорідні фінно-угорські і тюрські племена, які просто кочували, як стада тварин, на певних безкраїх обширах...

2) чому мадяри всуперч історичним фактам і чинному законодавству України поставили на Верецькому перевалі незаконний пам'ятний знак на означення "переходу угорських племен через Верецький перевал", хоча на той час угорців не було, частина тих племен мала зовсім інші назви, а частина взагалі були тюрками, а жодних артефактів, котрі би підтверджували перехід саме в цьому місці сотень тисяч людей, немає - як і все в угорській "історії" ця теза збудована на фантазіях і міфології.

3) Чому зазначені вами села містять в назві прикметник "Руська", а не "русинська", який використовують так звані політичні русини?

4) Коли вперше виник синьо-біло-червоний "русинський" прапор, і який прапор справжні русини використовували раніше. Під яким прапором проходили Руські Ради в складі Австро-Угорщини і під яким прапором відбувалося входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини.


Володимир Пукіш
Публікації:
/ 5Закарпатський чернець – екуменіст і поборник Соборності
/ 4Венгры на Кубани
/ 1Українці, русини та росіяни Угорщини у дзеркалі офіційної статистики
/ 4У Криму презентують двомовну збірку угорської поетеси, видану за сприяння закарпатців
/ 6Інов. Закоханий в Закарпаття
/ 5Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
/ 5Перший гол угорського закарпатця в Росії
/ 3Виноградарство на Підкарпатській Русі
/ 12Багатоетнічна Росія у дзеркалі статистики
/ 3Маємо добре вино!
/ 8Він міг би бути імператором галичан, буковинців і закарпатців
/ 7Вулиці Мукачева. Логіка радянських перейменувань
/ 3Наше вино
/ 4Ірландія. Досвід для України
/ 2Як на Закарпатті ходить двічі Миколай
/ 4Золотий Отченаш із Мукачева
/ 8Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих
/ 21Словацько-мадярська «мала війна» за Пряшівщину
/ 18Як лаялися предки закарпатців
/ 2Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)
/ 63Остання читанка для угорських русинів
/ 45Як галицькі москвофіли ХІХ ст. «вчили» закарпатців
/ 13Південь призначено на другу годину пополудні
/ 15Русини на російському Кавказі сто років тому
/ 18Яке «вікно в світ» мали закарпатці в СРСР
» Всі записи