Драгобрат. Опришки і влада

Звичайний побутовий конфлікт на Драгобраті вже беззаперечно перетворився в серйозну політичну справу і влада доклала до цього чималих зусиль. Причому, переможців тут не буде, але ще раз діагностовано та доведено, що суспільно-політична криза в Україні має надзвичайно глибокі корені і лікування потребує значного часу та терпіння. А зовнішня агресія Росії – це лише супутній обтяжливий фактор внутрішнього конфлікту, проте зовсім не його причина.

Драгобрат. Опришки і влада

Схематично розгортання подій можна уявити приблизно так. Молоді, енергійні хлопці, для яких конфлікти перетворилися в спосіб життя, гастролюють по країні, шукаючи таким чином собі можливостей самоствердження, розваг та заробітку. Благо, що в сучасних умовах це значною мірою можна прикрити патріотизмом, зовнішньою агресією та боротьбою за справедливість. Маючи зброю та підігріваючи себе алкоголем, вони схильні втрачати зв'язок з реальністю та перебільшувати свої права, нехтуючи правами інших. Подібне «бикування» неодмінно приводить до конфлікту з оточуючими, але часто виправдовується, мовляв, «герої» повинні випустити пару. Так відбувається допоки вони не наштовхуються на інших «биків» і тоді вибухають бійки. В переважній більшості це закінчується банальним хуліганством з тою чи іншою мірою кримінального або адміністративного покарання чи й без нього.

Але у Драгобраті влада вирішила втрутитися в конфлікт не як приборкувач пристрастей та арбітр, а як активний учасник, що прагне власного самоствердження. Тому був обраний надзвичайно агресивний  шлях протидії хлопцям з «Правого сектору». Після перших з’ясовувань стосунків, очевидно, були наведені довідки, хто ці бійці і як сюди потрапили. Тим паче, зробити це було не так важко, оскільки лижна база була насичена працівниками СБУ, прокуратури та інших силових органів, що відпочивали у Карпатських горах від трудів праведних. А за результатами контактів охорони та влади була дана команда «фас!». Причому, це була інстинктивна реакція привладної номенклатури на збурювачів спокою не лише цієї ночі, а в широкому розумінні. Бо на їх думку, саме такі молодики порушили споконвічний порядок, коли корумпована система безкарно працювала сама на себе, а народ покірно мовчав, бо благоденствував. У цьому сенсі події на Драгобраті психологічно дуже нагадують розгін студентів на Майдані 21 листопада 2013 року. Оскільки їх метою було не наведення порядку, а зразково-показове залякування, щоб іншим неповадно було, та ще звіряча помста за власний страх. Але з реакцією суспільства влада і у першому і в другому випадку прорахувалася. На Майдані це стало початком Революції Гідності, а після ужгородського судилища побиті хлопці стають символами спротиву системі, що закохана у власне самодурство. І всі розмови про реформи в галузі права вмить виявляють свою нікчемність.

Як у старі добрі часи, репресивна машина запрацювала напрочуд швидко і злагоджено. Заява голови ОДА Г.Москаля, який призначив винних та направив і підстьобнув міліцію. Покірне «чого зволите» медиків, які з легкістю направляють побитих підозрюваних в суд і лише потім їх госпіталізують. Оперативність прокуратури та самовіддана працьовитість  судів, що цілодобово штампують вироки, вище усяких похвал. Ще й адвокатів встигла держава забезпечити, від яких потім підсудні відмовились. Координація з правоохоронцями з інших регіонів, які терміново відкривають справи проти наших підозрюваних. Насамкінець змонтоване національною поліцією  відео, яке явно підкреслює вину «Правого сектору», але не показує, хто їх затримав та побив. І лише одне влада не в силах опанувати – громадську думку, що поширюється через непідконтрольну їй пресу. І в цьому принципова відмінність України від її колишніх «совкових» братів та сестер. Тому потуги репресивного апарату залишаться марними, однак із сумом слід констатувати, що два роки для реформ знову втрачені.

Перш за все порушений головний принцип правосуддя – неупередженість. А інакше й не може бути, коли МВС очолює один з ключових політичних гравців «Народного фронту» А.Аваков, який по вуха застряг в боротьбі зі своїми конкурентами з правого флангу української політики – «Свободою», «Правим сектором» і т.д. Так, держава повинна зберігати монополію на насильство, але вона має базуватися на довірі головного джерела влади – народу. Коли ж легітимність уряду втрачена через тотальну недовіру, а він відмовляється йти на нові вибори, то виникають інші центри силового спротиву. Це закони суспільства, які не в силах відмінити ні Яценюк з Аваковим, ні Порошенко, ні навіть Путін з Обамою. Ними колись нехтували Медведчук, Янукович та безліч інших диктаторів у всіх куточках світу. На жаль наші керманичі не здатні вчитися на чужих помилках, а це явна ознака дефіциту розуму.

Друге. При всіх ритуальних промовах про посилення місцевого самоврядування, П.Порошенко усіма засобами прагне зміцнити особисту владу через основний важіль впливу на регіони – систему державних адміністрацій. Тому навіть перерозподіл бюджетів на користь місцевих не може вмить змінити споконвічну звичку орієнтуватися на призначеного центром намісника. А карикатурна боротьба Г.Москаля з місцевими кланами на догоду президенту взагалі вихолощує всю сутність відповідальності громади, перетворюючи місцеву політику в блюзнірство, що і показали недавні вибори та хамовито-акторська діяльність обласного очільника.

І нарешті третє. Реформи навіть краєчком не зачепили основу правової держави – суд. Кожна нова влада намагається його пристосувати під себе, але система залишається незмінною. Навіть ті, хто безпосередньо постраждав від неправедного суду – Ю.Тимошенко, Ю.Луценко – не ініціюють його демонтажу. В кращому випадку пробують покарати окремих персоналій – Р.Кірєєва, С.Вовка та ще з десяток, проте без особливого ентузіазму та успіху. Хоча суддівська каста вже виявила неабияку готовність до самозахисту, але, схоже, в нинішніх реаліях їй особливої загрози немає. Як, втім, і всій бюрократично-репресивній машині радянського штибу. Тому герої-опришки є неодмінною складовою феодального укладу (радянщина – його різновид) починаючи від Робін Гуда, М.Залізняка, О.Пугачова, О.Довбуша, С.Бандери. На превеликий жаль,  влада залишає нас у цій системі координат, політизуючи своєю упередженістю такі прояви стихійного гніву.

20 січня 2016р.

Теги: Правий сектор, Драгобрат, опришки, влада

Коментарі

Горянка 2016-01-22 / 17:37:44
Всі ці добровольці бували на зустрічі з дітьми в школі як герої. Москаль думає . що на догоду Ложкіним- Аваковим в дітей змінить думку суспільства і дітей зокрема ? ні він їх настроїть проти ментів і такої влади.

Горянка 2016-01-22 / 17:34:06
Георгій Тука дав поручительні листи на всіх увязнениз з ПС, на противагу Москалю який їх туди упакував. Якби Москаль хоть чуть чуть думав про пожежу біля стогу сіна від іскри то ніколи б не робив того . що зробив. бог йому суддя.

Степан Крук-В.Пащенко 2016-01-20 / 12:10:28
Ви для мене, в певному сенсі, є авторитетом. Тому я сподівався від вас на низку більш "свіжих" думок.

читач 2016-01-20 / 11:14:22

Спокійно сприймав пост автора до речення: «У цьому сенсі події на Драгобраті психологічно дуже нагадують розгін студентів на Майдані 21 листопада 2013 року.»

Як можна порівнювати «психологічно» (політично, історично, філософськи чи соціологічно) розгін студентів на Майдані (початок Революції Гідності) з кримінальними розбірками на Драгобраті знає, на мою аматорську думку, хіба що сам автор, спеціаліст у галузі історії та філософії за освітою, та прикладної соціології за покликом життя…

Критикувати владу, правоохоронців, суди треба і є за що. Більше того, на мою приватну думку, їх давно вже треба було нарешті реально, а не косметично, і поміняти. Але втикати автору посту Майдан, вибачте, «всує» в пост про відвертий кримінал… Вважаю це зайвим і недоречним, м’яко кажучи.

Ну, а висновки автора посту про «бикування»: «…Тому потуги репресивного апарату залишаться марними, однак із сумом слід констатувати, що два роки для реформ знову втрачені», - мене наводять лише на думку, що автор на дозвіллі захопився ще й прикладною економікою…

Cтепан Крук 2016-01-20 / 10:19:12
На додаток. Обласний клерк, голова ОДА Г.Москаль грубо порушив законодавство,в тому числі і Кримінально-процесуальний кодекс Украни, оскільки оприлюднив матеріали досудового розслідування та порушив таємницю слідства. Саме Москалю оприлюднив інформацію, про ніби знайдений в "правосеків" пістолет, котрий був вкрадений з СБУ в Івано- Франківській області під час Майдана. Саме Москаль оприлюднив факт та результати балістичної експертизи. А це злочин, за який Москаль повинен стати перед судом. ПЕРЕД ЗАКОНОМ ВСІ РІВНІ!!!!

Учасник 2016-01-20 / 10:17:28
Абсолютно можна підписатися під
кожним словом .Все так і є...
ПС-рівці не були просто нейтралізовані,а жорстоко побиті саме
інстинкту НЕНАВИСТІ до тих хто був налякав під час Майдану .
Банда нікуди не поділася ,її просто очолили інші ...


Степан Крук 2016-01-20 / 09:49:57
1. ЗАКОН ОДИН ДЛЯ ВСІХ! Саме цього вимагав Майдан, саме це декларують "правосеки!. За мужність та відвагу в зоні АТО їх потрібно щедро нагородити, ставити молоді у приклад. За правопорушення - покарати згідно чинного законодавства. 2. ЗАКОНОДАВСТВО НЕ МОЖЕ БУТИ ВИБІРКОВИМ! В ситуації на Драгобраті були дві конфліктуючі сторони. Представники однієї - в СІЗО, представники іншої - на печі, жруть калачі! Це правовий нігелізм і безпредєл! 3. ПРЕДСТАВНИКИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ та МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НЕ МАЮТЬ ПРАВА ВТРУЧАТИСЯ В ХІД РОЗСЛІДУВАННЯ, ЧИНИТИ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТИСК НА СЛІДСТВО! Насправді, голова ОДА Г. Москаль, через кілька годин після подій призначив винуватих бійці ПС, опублікував своє упереджене відношення до подій, чим грубо втрутився в слідчі дії та , як посадова особа, вчинив інформаційний тиск на слідство - оприлюднені звинувачення в адресу ПС можуть бути розцінені правоохоронцями, як вказівка голови ОДА до дій. 4. ПІДОЗРЮВАНИЙ ТА ЗВИНУВАЧЕНИЙ МАЮТЬ ПРАВО НА ЗАХИСТ. Не допуск адвокатів до підзахисних - це грубе ментовське та прокурорське свавілля!!!!

ужгороду 2016-01-20 / 09:48:19
ні! на червоне світло можна їздити тільки "мєсним" рагулям і п"яним мєнтам, а стріляти тільки помпелям і блюковим виродкам, а патріотам сидіти тихенько - по норам...

Ужгород 2016-01-20 / 07:37:25
То якщо з Правого сектору, то тепер і на червоне світло можна їздити?

Вуйко 2016-01-20 / 06:52:16
обєктивно і неупереджено написано ! респект

Юрій 2016-01-20 / 05:43:11
Це не просто побутовий конфлікт і бикування, а бандитизм і провокація. Нехай хлопці і з фронту, але це не дає їм права гамселити цивільне населенняі вести себе як хунвейбіни.
Всі ці Лісники, Бики, Людожери та інша нечисть лише ганьблять справжніх патріотів та дискредитують ідею Майдану, і те що на них так важко знайти управу вказує на добре проплачений та забезпечений прожект.
І ніякі це не патріоти, а просто наступники Прища, Фашиста, Киселя та інших подібних панів.

В. Піпаш 2016-01-20 / 01:11:58
Два зауваження до статті:
1. Хлопці з фронту, а не просто "бикуючі"
2. Розгін студентів на Майдані був не 21 листопада, а 30 листопада.
Привіт і на добраніч.


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 12Феномен Саакашвілі
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.2
Дух Сент-Міклоша
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.1
/ 4Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 15Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
Україна: Очищення виборами
/ 6Час Порошенка
/ 8Ужгород як лакмус для Порошенка
/ 3Ці вибори можуть трішечки змінити владу, але не здатні змінити суспільство
/ 6Москаль з дверима
/ 38Закарпаття. "Останній Москаль"
/ 4Реформи як спосіб самозахисту бюрократії
/ 4Закон про декомунізацію як символ «совковості»
/ 8Лінія фронту у протистоянні зі східним агресором проходить в головах українців
/ 1Реакція на коаліції
/ 20Випробування владою. Кінець часу дерибанів
/ 6Ужгород: світло і тіні
/ 2Херсон-Ужгород. Порівняльна соціологія
Соціологія, Майдан і війна
/ 9Ващук. Освітянський феодалізм
На Майдан. Горжуся, що УКРАЇНЕЦЬ
/ 2«Ревізор» і Революція
» Всі записи