Москаль з дверима

Москаль з дверима

Вихід Г.Москаля із залу обласної ради з демонстративним грюканням дверима виявився справжнім дежавю. Восени 2001 року після третьої невдалої спроби зняти  Івана Іванча, який представляв «Нашу Україну», з посади голови обласної ради, Геннадій Геннадійович також шумно покинув зал. Тоді в антиющенківському та антибалогівському запалі об’єдналася СДПУ(о) з групою С.Ратушняка, а «губернатор» так само мав відігравати роль «ланцюгового пса» на прив’язі у В.Медведчука. Не вийшло. І Г.Москаль як справжній артист з розвиненою демонстративною інтуїцією відчув зміну кон’юнктури та дистанціювався від СДПУ(о), повністю переключившись на підтримку прокучмівського блоку ЗаЄДУ. А згодом опинився в… «Нашій Україні».  

Нині є ціла низка нових дійових осіб, але головні ролі залишилися незмінними. І Г.Москалю призначили ту саму невдячну роль приборкувача місцевого самоврядування, але тепер вже з цілком демагогічними гаслами його розширення. Тому його фраза «це політичні питання…, що ви з мене дурня робите» виглядає як констатація факту, про який начебто блазень не здогадувався. Ніби у Г. Москаля є інше призначення на Закарпатті, як гратися в політику.  Коли він говорить, що йому немає про що спілкуватися з В.Балогою, бо його місце роботи у Верховній Раді, і в той же час активно консультується з В.Лунченком та створює спільний виборчий проект з В.Пацканом та Р.Горватом, то це виглядає як чистісіньке блюзнірство. А фраза про те, що Окружний адміністративний суд зобов’яже облраду прийняти рішення, свідчить, що жодного уявлення про політичні процеси він не має, тому й дивується, що солдафонсько-ментовські методи на Закарпатті не спрацьовують.

Про це ж свідчить й відповідь у інтерв’ю, де він говорить, що на Закарпатті працювати набагато складніше, ніж у Луганську, бо тут немає відвертих ворогів, а є опоненти, які зранку співають гімн України та піднімають український прапор. А далі, увага, мовою оригіналу: «К сожалению, политические оппоненты сегодня у нас с депутатскими значками, в дорогих костюмах и с политическими партиями». Тобто, він би їх волів бачити в бомжатнику чи в’язниці, а ще краще – в труні у білих тапочках. І це каже людина, яка говорить про своє завдання заспокоїти людей у нашому краї. Воістину оруелівське гасло «мир – це війна» ніколи не покине тоталітарну свідомість «совка».

Хоча справа тут, звичайно, не в Г.Москалеві, а в тих, хто його призначив та підтримує. Бо сам по собі він людина свого часу зі своїми позитивами та негативами. А от як їх використовувати, то це питання політичної волі. І вона, як видно з усього, спрямована на примітивний та старий як світ принцип «розділяй та володарюй», що не несе жодного конструктиву в  сучасній цивілізації.

Про суть та призначення Перспективного плану об’єднання громад  зараз не йдеться, тим паче, що нещодавно про це написано у моєму блозі в записі Реформи як спосіб самозахисту бюрократії. А мова йде про брудну політичну гру, коли під виглядом розширення прав місцевого самоврядування йде прямий наступ на нього (знову привіт Оруелу) з метою концентрації влади в центрі. Тобто П.Порошенко наступає на ті самі граблі, по яких свого часу пробігся В.Янукович по дорозі до Ростова. Тоді Партія регіонів також йшла до влади під гаслами децентралізації, що випливало з самої партійної назви, а, опинившись у Києві, цілком сплюндрувала Конституцію, підпорядковуючи всі повноваження під себе. Петро Олексійович також не витримує випробування «мідними трубами», яке виявляється найбільш складне в порівнянні з «вогнем та водою». При всій своїй освіченості, величезному досвіді підприємця, управлінця, дипломата, при всіх своїх проєвропейських та ліберальних поглядах він не витримує спокуси владою і як звичайний смертний впадає у цей гріх.

Власне, демократичний світ передбачає прояв такої людської слабкості, тому й користується запобіжниками у вигляді розосередження влади, вільної преси, незалежних судів тощо. Але все це працює в суспільстві, де демократичні цінності – не демагогічний прийом, а основа світосприйняття.

У нас, на жаль, барикадна свідомість поки має явну перевагу тому й війна сприймається як бальзам на душу. Журналісти виконують роль «ланцюгових псів» не демократії, а своїх господарів. Волонтерство на війні сприймається не як проблема, викликана безсиллям держави, а як спосіб, розваги, самоствердження та подолання власних комплексів. Під виглядом громадської активності ховаються політичні амбіції, бо чомусь відкрито проявляти їх соромно. В результаті маємо атмосферу загального лицемірства, де надурити ближнього вважається вищим проявом практичного розуму. А потім дивуємося, чому політики брешуть, обіцяють, але нічого не виконують. Бо який попит, така і пропозиція. Нині талановитий піарник та актор Г.Москаль вважає, що на політичні професійні дискусії попиту немає, а на грюкання дверима є. І для цього не шкода повертатися.

29 серпня 2015р.

Теги: Геннадій Москаль, двері

Коментарі

Чудак 2015-09-06 / 14:35:02
Хіба Москаль, Порошенко, Яценюк, Балога та ін., начебто опоненти, є самостійними фігурами? Сумніваюся.
Будь-який політолог та історик мусить бути не споглядачем, а слідчим в позитивному розумінні цього поняття. Народ мусить знати мотивацію, джерела навіювання та фінансування високопоставлених людей.
Інакше виникатимуть питання щодо самого дослідника, його мотивацій, джерела навіювання та фінансування.
Чи не так, пане Пащенко?

Степан Крук 2015-09-01 / 17:45:50
Сьогодні в прямому ефірі каналу 112/live "генарал-губернатор" назвав деяких бійців добровільних батальйонів хуйвінбінами, закарпатців, громадянами котрі голосують по-закарпатськи - за гроші. Також оприлюднив суму, за котру "ЕЦ" буде купувати виборців - це 500 гривень. Державу, в котрій він регіональний представник Москаль назвав НЕДЕРЖАВОЮ. Ось так!

Степан Крук 2015-08-31 / 11:28:15
Прочитав інтервю пана "генерал-губернатора" "Українській правді". Переповідати його не буду - занадто ця "сповідь" обємна. Обурення викликає пихатість чиновника та зневага до нас - Закарпатців. З інтервю чітко вбачаються цілі ї задачі (в першу чергу політичні, а не економічні) з якими цей пихатий вуйко перебуває (сподіваюся тимчасово) на Закарпатті.

Ален Панов 2015-08-30 / 09:18:46


Коментар видалено. Адмін


ужг-ка 2015-08-30 / 02:51:23
гарний заголовок :-)


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 3Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 15Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
/ 12Драгобрат. Опришки і влада
Україна: Очищення виборами
/ 6Час Порошенка
/ 8Ужгород як лакмус для Порошенка
/ 3Ці вибори можуть трішечки змінити владу, але не здатні змінити суспільство
/ 38Закарпаття. "Останній Москаль"
/ 4Реформи як спосіб самозахисту бюрократії
/ 4Закон про декомунізацію як символ «совковості»
/ 8Лінія фронту у протистоянні зі східним агресором проходить в головах українців
/ 1Реакція на коаліції
/ 20Випробування владою. Кінець часу дерибанів
/ 6Ужгород: світло і тіні
/ 2Херсон-Ужгород. Порівняльна соціологія
Соціологія, Майдан і війна
/ 9Ващук. Освітянський феодалізм
На Майдан. Горжуся, що УКРАЇНЕЦЬ
/ 2«Ревізор» і Революція
"Точка зору" на М-студіо від 31.01.2014
«Маємо не внутрішньополітичний конфлікт, а зовнішню агресію на Україну»
/ 1Провокація 16 січня
/ 6Революція гідності
» Всі записи