День Святого Миколая. В очікуванні свята

День Святого Миколая – це день пам’яті одного з найшанованіших в Україні святих – Миколи, котрого ще називають Угодником або Чудотворцем. Образ цього святого багато віків був відомий на нашій землі, однак спершу він вважався покровителем воїнів, мандрівників, мореплавців, котрим у скрутні хвилини допомагав долати труднощі. Нині вважається, що за цим легендарним образом стоїть цілком реальна людина – архієпископ лікійського міста Мира (колишня Візантія, а нині територія Туреччини), Миколай, який жив приблизно у 270-345 роках. За переказами, він народився в родині багатих греків-християн, котрі довго не мали дітей і в молитвах пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння йому. Миколай справді став священиком, а згодом – єпископом у Мирі. Коли його батьки померли, він отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах, а відзначився неабиякою щедрістю, допомагаючи бідним. Про його діяння за віки складено чимало легенд. Найвідомішою є оповідь про бідного чоловіка і його трьох доньок, котрих він не міг видати заміж, бо не мав для них приданого. За переказами, Святий Миколай таємно, вночі, через вікно підкидав для кожної з сестер шматок золота (за іншою версією, скидав у хату через димар), таким чином не допустивши, щоб дівчата заробляли на життя неправедним способом. Саме цю легенду вважають початком традиції підкладати дарунки від імені Святого Миколая. Згодом це стали робити в день смерті Святого – 6 грудня за григоріанським календарем та 19 грудня – за юліанським.

…і морквинку для ослика

Як саме Святий Миколай став покровителем дітей, історія відомостей не залишила. Та вважається, що вперше у Європі традиція робити подарунки в День Святого Миколая виникла в середньовічній Німеччині, де напередодні цього свята батьки якраз купували дітям новий зимовий одяг. З часом з’явилася гарна вигадка про те, що дарунки приносить Святий Миколай, котрий винагороджує малих за гарну поведінку і добрі вчинки протягом року. А щоб заохотити дітей бути слухняними, в подальшому до нового одягу почали додавати солодощі, іграшки, шкільне приладдя. Німецькі дітлахи вірили, що Миколай потрапляє до хати вночі через димар, а тому ставили біля камінів і печей начищені до блиску черевички (як доказ того, що вони чемні діти і тримають в охайності свої речі). Коли традиція таємних подарунків дітям від імені Святого Миколая розповсюдилася Європою, кожен народ почав додавати до неї своїх родзинок. Наприклад, у Чехії придумали, що Миколая завжди супроводжує ангел і чорт зі своїми книгами, де занотовані геть усі добрі й погані вчинки дитини, і саме від тих записів залежить, який подарунок отримає від святого дитина. У Голландії Миколая уявляли статечним сивим чоловіком у червоному вбранні єпископа, котрий припливає до країни на кораблі разом зі своїми помічниками-негренятами. Австрійці вважали, що Миколая супроводжує ослик, тому дітвора обов’язково клала біля черевичків морквинку для нього. Відрізняється також і спосіб передачі подарунків, адже десь прийнято начищати чобітки і ставити їх на підвіконня, десь на камін вішають панчішки, а десь дарунки дітям кладуть під подушку. Вважається, що до України традиція подарунків на свято Миколая прийшла з Польщі. У часи Радянського Союзу вона була витіснена, як релігійний символ, нейтральним, але так само добрим Дідом Морозом. Проте в останні два десятиліття образ Святого Миколая повернувся до людей і знову посів місце чи не найулюбленішого святого українців.

Листи дитячих мрій і сподівань

У пам’ять про милосердя Святого Миколая в день його смерті весь світ відзначає Міжнародний день допомоги бідним. Та все ж в Україні Микола-Чудотворець вважається в першу чергу покровителем дітей. Для того, щоб Святий Миколай достеменно знав, які добрі справи зробила дитина за рік та який подарунок вона бажає отримати, дітлахи ще на початку минулого століття писали йому листи. Оскільки нині образ Святого Миколая трохи змішався зі світським образом західного Санта-Клауса та навіть радянського Діда Мороза, діти пишуть листи на різні адреси: у Лапландію, в Івано-Франківську резиденцію Миколая, просто на Північний полюс… Аби листи закарпатських діток точно потрапляли до рук доброго дідуся, ще у 1996 році теперішнім завідувачем кафедри туризму УжНУ Федором Шандором була започаткована акція “Напиши листа Миколаю”. Щороку листи, написані дітьми протягом листопада - грудня, активісти під керівництвом Федора Федоровича збирають на пошті, щоб перед Днем Святого Миколая урочисто відправити великою бандероллю до Лапландії, до офіційної резиденції Санта-Клауса в містечку Рованіемі. Нині збір листів іде повним ходом, до ужгородського відділення пошти вже надійшли листи з Росії, Угорщини, Криму, багатьох областей України. Тож кожен, хто бажає розповісти про себе, свою родину і країну, може це зробити, написавши до 12 грудня листа за адресою: Ужгород, Головпошта, а/с 1 “а”, “Святому Миколаю”. Аби таке заочне “спілкування” дитини зі Святим Миколаєм було джерелом не лише матеріального задоволення, а й духовного вдосконалення, батькам варто подбати про те, щоб малеча отримала від Миколая відповідь на свого листа, і щоб у ній, крім обіцянок виконати дитяче бажання або пояснень, чому це “замовлення” не може бути здійснене, було ще кілька настанов чи прохань до дитини: бути добрішою, милосердною, чесною… Адже без виховного ефекту це свято перестане мати ту особливу ауру чуйності, яка вирізняє його з-поміж усіх інших.

Ужгородський парад Миколайчиків - не лише веселощі, а й благодійність

Сьогодні Ужгород відомий в Україні, зокрема, тим, що саме у нас на День Святого Миколая щороку проводиться найбільший в Україні Парад Миколайчиків. Як розповідає засновник дійства Федір Шандор, ця ідея прийшла до нього ще у 1993 році, коли він працював учителем в ужгородській ЗОШ № 2. Аби якось урізноманітнити Свято Миколая, діти протягом місяця шили на уроках праці червоні “санта-клаусові” шапочки, вчили пісень, а 19 грудня вийшли під керівництвом свого вчителя на вулиці міста, де роздавали перехожим цукерки. Потім зайшли “у гості” - до приміщень ОДА й міської ради, заспівали там веселих пісень, чим неабияк розважили чиновників. Ідея Параду Миколайчиків так припала до душі й організаторам заходу, і самим школярам, що наступного року до ходи приєдналися діти з 19-ої та 20-ої шкіл міста, а на третій рік проведення - вже всі ужгородські школи. “Починали ми з 35 дітей, цього ж року дійшли до 1200, - розповідає “батько” Параду Федір Шандор. – Всі ці роки нашими незмінними помічниками були Олександр Кеменяш, Михайло Качур і Володимир Чубірко, котрі забезпечують нас усім необхідним, у тому числі цукерками, які вже стали постійним атрибутом нашого Параду. Цьогоріч малі Миколайчики роздадуть перехожим 500 кг цукерок, але оскільки Свято Миколая – це ще й день, коли треба допомагати людям, ми традиційно хочемо внести у свято кілька соціальних моментів. Зокрема, запросимо взяти участь у Параді дітей із фізичними вадами. Не обійдеться й без доброчинності, але в цьому питанні поки що не все вирішено”. Отже, 19-го грудня в Ужгороді знову відбудеться Парад, у якому, крім малих Миколайчиків, візьмуть участь і близько 100 дорослих Миколаїв. Свято розпочнеться о 12.00 урочистим запаленням головної ялинки міста, яку вже традиційно прикрасять іграшками, виготовленими руками ужгородських школярів.

Посланець Миколая прописався в Ужгороді остаточно

Власне, самим Парадом вшанування Святого Миколая в Ужгороді не обмежується. Минулої зими, а саме 17 грудня 2010 року, на площі Театральній в Ужгороді було відкрито пам’ятник Миколайчику, помічнику й посланцеві святого Миколая, – найменший пам’ятник в Україні, що розташувався на поручнях набережної. Його бронзова фігурка заввишки тільки 16 см, автором є скульптор Михайло Колодко. Всього за рік цей малесенький Миколайчик став ще однією родзинкою Ужгорода, яка сподобалася перш за все основним шанувальникам Святого Миколая – дітям. Поряд із Миколайчиком була розміщена резиденція посланця – кольоровий металевий будиночок, що мав виконувати функцію поштової скриньки, до якої дітки могли вкидати свої листи до Святого Миколая. Ця ідея мала в місті і прибічників, і критиків, але, на жаль, резиденція помічника Святого Миколая не витримала чиєїсь особливо прискіпливої “уваги” - вже за кілька місяців позбулося скла віконце, через котре якісь (недо)люди почали вкидати всередину хатки сміття. Буквально цього тижня резиденцію демонтували, щоб замінити її на новий, покращений варіант будиночка-скриньки. Побачити його можна буде вже зовсім скоро. Окрім того, маленький Миколайчик, за допомогою своїх помічників, готує величезний проект, який наразі воліє тримати в таємниці, обіцяючи до Дня Святого Миколая справжню казку. Першою ластівкою цього проекту став герб Ужгородського Миколайчика, розроблений Гільдією геральдичних художників “Terra Indagines” (на фото). Та “Ужгороду” вдалося дізнатися, що це лише початок сюрпризів від малого Миколайчика і незабаром він долучиться до надзвичайно цікавого дійства.

Тетяна Літераті

Теги: Миколай, свято

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати