Безпритульні тварини – результат безвідповідального ставлення до них

«У собак один недолік – вони довіряють людям»

Історії у цих тварин різні – якусь принесли ледь живу і завдяки турботі працівників притулку поставили на лапи, якусь знайшли просто викинутою на вулицю. Особливу увагу в притулку приділяють тим собакам, що потрапили сюди саме з вулиці.

«Притулок побудований міською владою та утримується нами для того, аби в Ужгороді поменшало безпритульних собак, – зазначає керівниця притулку, голова організації «Барбос» Ірина Азізян. – Бездомні тварини – результат безвідповідального ставлення до них. Щороку величезна кількість саме домашніх тварин поповнює лави безпритульних, після чого часто гине. Буду відвертою: я не розумію тих, хто звертається до притулку, аби віддати свого 13-річного улюбленця. А покинути назавжди господаря і домівку – це великий стрес для собаки».

Забагато допомоги не буває

Величезну роботу з утримання тварин і всього господарства притулку виконує робочий колектив у складі добровольців. Їхній день починається, як завжди, із прибирання, догляду, годування та прогулянки собак.

«Буває, що енергійні цуценята вносять у розпорядок дня певні зміни – десь кущ підриють, десь молоде деревце замість іграшки використають, – розповідає пані Ірина. – Взагалі утримання тварин обходиться недешево, адже тільки сухого корму на день потрібно близько 10-12 кг. Треба враховувати й вартість медикаментів, адже кожен собака проходить повну вакцинацію. Є люди, які вважають, що притулок – це місце, куди вони можуть просто віддавати своїх собак, до яких не можуть звикнути. Також нам часто телефонують і повідомляють про безпритульних псів. Ми реагуємо і, якщо маємо можливість, забираємо. Тепер, наприклад, не маємо можливості брати ще додаткових… Тому дуже радіємо, коли нам телефонують саме з бажанням взяти собі песика, а не віддати нам».

Святослава, власниця собаки з притулку:

«У Фейсбуку я натрапила на пост про собаку, якому терміново була потрібна допомога. Одразу зв’язалася з дівчиною, котра опублікувала це повідомлення, і зголосилася допомогти. Дівчина виявилася волонтеркою притулку для тварин. На її запрошення я поїхала туди, взявши зі собою трохи корму для собак. Побачене надзвичайно мене вразило. За п’ятнадцять хвилин наважилася на досить сміливий крок для маленької сім’ї, яка живе в орендованій квартирі разом із кішкою. Я попросила волонтерів показати мені найдобрішого собаку, який зміг би ужитися з кішкою (сміється). І ось уже півтора місяця в мене мешкає вдома собачка Альма, що справді товаришує з котом».

Європейський досвід: стерилізація – не утилізація

Програма стерилізації працює у всіх цивілізованих країнах. До прикладу, навіть в Індії щороку оперують понад 70 тисяч приблудних собак. Зменшити кількість вуличних тварин допомагають і притулки – наприклад, у Німеччині, де охорона тварин виведена на рівень конституції країни (ст. 74, п. 20), є близько 500 притулків. Якщо людина втратила можливість доглядати свого домашнього улюбленця, вона зобов’язана звернутися до притулку. Якщо ж тварину викинули на вулицю, то це кваліфікується як жорстоке поводження і карається позбавленням волі на строк до 3 років або штрафом до 25 тисяч євро.

У 2012 році про українських вуличних тварин у світі говорили більше, ніж про політику. Згодом почалася конкретна реальна допомога нашим тваринам з боку міжнародного благодійного фонду FOUR PAWS (Чотири лапи). Організація послідовно й успішно виконує своє основне завдання – допомога тваринам, які протиправно використовуються для господарських, дослідницьких та інших потреб. Найефективнішим методом захисту тварин є ухвалення відповідних рішень на законодавчому рівні. Проект допомоги бездомним тваринам України став одним із наймасштабніших проектів цього міжнародноого фонду.

За чотирма лапами

Нагадаємо: зоозахисна міжнародна організація «Чотири лапи» вирішила розпочати роботу в нас після того, як світом прокотилися акції протесту проти масових систематичних убивств тварин в Україні. Протести відбувалися напередодні «Євро-2012». Взагалі співробітники організації «Чотири лапи» – це ветеринари, які не лише стерилізують, – вони перш за все лікують, щеплять, оглядають тварин, незалежно від породи і форми власності. Лікування безкоштовне, якісними препаратами.

Співробітники «Чотирьох лап» дотримуються певних правил – вони відгукуються на запрошення громадських організацій, але договір укладають із держадміністраціями або меріями – щоб надалі саме ці установи, наділені повноваженнями, відповідали за безпеку тварин. Вперше в Ужгороді «Чотири лапи», за допомоги місцевих зоозахисників, проводили відлов та оперування собак ще у 2013 році.

Ірина Азізян каже: «Ми наголошуємо і на тому, що потрібно стерилізувати не тільки бродячих, а й домашніх собак. Це єдиний правильний шлях, аби зменшити популяцію псів на вулиці. Також потрібно змінюватись людям, які викидають на вулицю маленьких цуценят. В Ужгороді половина безпритульних собак простерилізована, і вони вже не дадуть потомства».

Чип – засіб боротьби з безпритульністю

«Карта, отримана разом із чипом, – це юридичний документ, з яким господар зможе довести, що тварина належить саме йому. Якщо у вас вкрали собаку або кішку, зробили незаконну підміну, суд розглядатиме вашу справу тільки тоді, коли ви доведете, що це ваша тварина. Чипування значно полегшує процес пошуку втікачів. Найчастіше люди, що знайшли приблудну тварину на вулиці, приносять її до притулку або ветеринарної клініки. Там тварину обов’язково сканують, перевіряючи, чи є в неї чип. І якщо є – легко знаходять контактні телефони господаря в єдиній базі даних. До речі, ви не зможете подорожувати світом зі своїм вихованцем, якщо не проведете чипування. Від 26 травня 2003 року до країн Євросоюзу пропускають тільки тварин з електронними документами. Вартість процедури чипування в Ужгороді становить близько 1000 гривень», – повідомив ветеринар місцевої клініки Федір.

В Україні чипи для тварин почали застосовувати недавно – з 2010 року. Раніше просто робили татуювання з номером, але час показав, що цей метод має низку недоліків.

Євгенія, власниця лайки:

«Наш ветеринар переконав мене і вмовив на чипування пса тим, що це – безболісна процедура. І справді, великим шприцом собаці в холку ввели крихітну капсулу – він майже нічого не відчув. До цього мене спонукало те, що мій собака дуже волелюбний – може на кілька днів піти на прогулянку і весь цей час не повертатися. Дуже боюся його втратити. А тепер його, в разі чого, мені обов’язково повернуть!».

Вікторія КУЗІВА

Теги: тварини, собаки, ставлення

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати