Якщо тендери ТАК проводяться, значить це комусь ВИГІДНО?

ОБІЦЯНЕ ТУПО НЕ ДАЮТЬ

На тлі отриманих минулого року з державного бюджету коштів, зокрема, за програмою протипаводкового захисту, на ремонт і реконструкцію Ужгородського замку тощо ми дуже раділи, наскільки зріс бюджет області на цей рік, як збільшаться видатки на медицину, об’єкти соціально-побутової інфраструктури. Проте нині, коли почався останній місяць першого півріччя, обласна влада звертається до Президента: “Серйозну стурбованість викликає зрив щомісячних надходжень субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджених Міністерством фінансів України”. За чотири місяці в область надійшло “аж” 10,4% планових обсягів фінансування. А далі – ланцюгова реакція: нема грошей – відтягується проведення тендерів (а з ними, хоч трісни, менш ніж у двомісячний термін не вкладешся), визначення підрядників, проведення робі. А там – осінь і зима, коли будувати, проводити роботи важко, а то й не можливо, а треба, бо рік закінчиться і гроші, як невикористані, заберуть знову туди, звідки ледве виділили та ще й скажуть, мовляв, дзуськи – раз не освоїли, виходить, вам і не треба, тому більше не дамо.

Закарпаттю закон про Держбюджет на цей рік передбачає субвенції на інвестиційні проекти, заходи з енергозбереження та газифікацію, соціально-економічний розвиток. Кабмін прийняв відповідні постанови про Порядок надання та використання таких субвенцій. Наша облдержадміністрація визначила перелік об’єктів, щодо яких треба проводити роботи, його затвердила сесія облради, обсяги співфінансування погодили з Мінфіном. Проте Кабмін, за титанічними зусиллями в політичній борні, спромігся затвердити перелік об’єктів, над якими треба працювати в цьому році, аж наприкінці травня…

УКРАЇНСЬКЕ НОУ-ХАУ В ТОРГІВЛІ

Але коли гроші і є, освоювати їх треба відповідно до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Прийнятий у 2000 році закон вже десять разів правили, особливо кардинально – останні три рази у 2005-06 роках. Саме ці зміни і породили нинішню катастрофічну ситуацію.

Відповідно до нововведень, держструктура, яка хоче щось закупити, повинна подати оголошення про тендер, а бажаючі продати – повинні увійти до тематичного каталогу учасників. Спеціально створена структура – Тендерна палата України (ТПУ), яка визначається законом як “неприбуткова спілка громадських організацій” отримала адміністративні повноваження, властиві державному органу влади. Причому, як зазначається у листі з приводу ситуації з держзакупівлями голови Закарпатської ОДА Олега Гаваші до Президента України, із серпня минулого року на сайті ТПУ так і не було оприлюднено статут палати, її бюджет, склад правління, ревізійної комісії, засновників чи членів.

Коли кожен з нас хоче щось купити, то шукає тих, хто може продати і вибирає серед продавців таких, що пропонують товар, найвигідніший за співвідношенням ціна-якість. Зміни до українського законодавства цей тисячолітній принцип купівлі-продажу “вдосконалили” численними посередниками, які надають інформаційні послуги, контролюють, вчать, блокують і взагалі роблять, що хочуть, прикриваючись законом.

ДОРОГА ДОПОМОГА

ТПУ вирішила, що єдиною інформаційною системою, яка задовольняє вимоги законодавства до спеціалізованих інформаційних систем у сфері держзакупівель, є інтернет-портал «Державні закупівлі України». Але належить портал комерційній структурі ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (ЄКА), яка фактично монополізувала супровід торгів на мільярди державних коштів. Потенційним учасникам торгів треба подбати про включення до реєстру (початковий внесок — 5 тис. грн., потім щомісяця по 700 грн. і ще 250 — за довідку на участь у тендері). Усі ці витрати включаються продавцями у ціну, яку вони пропонують державі за свої товари, послуги або роботи. А йдеться, як, наприклад, про ціну ліків, комп’ютерів для шкіл, так і про ремонт і будівництво доріг, шкіл, лікарень тощо!

Буквально мільйони заробляють комерційні структури, які “присмокталися” до процедури закупівель фактично лише на паперах та пересиланні комп’ютерної інформації. Скажімо, за логікою, замовник, який оголошує тендер, несе витрати з розробки відповідної документації. Але є ще Центр тендерних процедур, який є власником інтелектуальної власності (!). І не суттєво, що власність ця зводиться до переписаних положень закону, які різняться лише вимогами технічних завдань. Зате коштує така “розробка тендерної документації” від 350 до 5-15 тисяч гривень. З іншого боку, ЄКА реалізує пакети тендерної документації потенційним учасникам торгів.

За так званий запит цінових пропозицій треба заплатити 1,2-1,5 тис. грн. Учаснику–продавцю за витяг з тематичного каталогу – 300 грн. А не візьмеш його – відхиляється тендерна пропозиція і ще нічого не продавши суб’єкт втрачає вкладені 5 тис. грн. та всі інші додаткові витрати.

Крім прямих сплат треба ще й чималі суми витягти з обороту й акумулювати «на всякий випадок». Так, для «забезпечення тендерної пропозиції» (тобто гарантування, що потенційний учасник не відмовиться брати участь у тендері) треба мати «готовими до виплати» 1% від вартості в разі закупівлі робіт (мінімальний обсяг яких повинен складати 500 тис. грн.) і 5% вартості в разі закупівлі товарів і послуг (мінімальна вартість яких 100 тис. грн.). Для цього або банк виступає гарантом, і, відповідно акумулює ці кошти, або хтось виступає поручителем, або та ж інформаційна система гарантує, але теж «не за так». Крім того, така ж схема діє і для «забезпечення виконання договору», тобто якщо учасник тендер виграє і раптом вирішить «злиняти», а там фігурують суми в 5% та 15% від кошторисної вартості.

А ще існує, вже навіть ніяким законом не передбачена, послуга з супроводу виконання договору, яку надає ЄКА і ціна якої була 1% від суми закупівлі, а тепер вже і більше. Ще в документацію закладається вимога, щоб переможець торгів має заплатити за інформаційні послуги – до 4% вартості закупівлі. Зрозуміло, замовники переадресовують ці витрати учасникам торгів, а ті їх закладають у ціну…

Якщо перераховане – більш-менш прямі витрати, то є ще й, так би мовити, неофіційні, без яких, проте, реально не обійтися. Структури проводять різні навчання, які для замовників полягають, наприклад, у читанні законодавства протягом двох днів по дві години і коштує це задоволення 1,5 тис. грн. (плюс витрати на відрядження, проживання у столиці), а для учасників, кажуть, – 700 грн. в день. До того ж, з ЄКА, ТПУ під час довготривалої і нервотріпаючої процедури треба спілкуватися. Але оскільки охочих багато і телефони перманентно зайняті – доводиться користуватися платною лінією (від 4 грн. за хвилину), або їхати в Київ і “пробивати питання” особисто. Кажуть, другий варіант навіть кращий — дешевше обходиться.

І подітися від цього всього нема куди – якщо до 2006 року скарги щодо закупівель розглядала комісія при Мінекономіки, то тепер ТПУ отримала право “надавати висновки з питань державних закупівель”. Нею видається інформаційний бюлетень, в якому всі держзамовники мусять розміщувати оголошення, а не оприлюднення на сайті, у бюлетені означає відміну тендерів та визнання недійсними закупівельних угод. Після тендера замовник має одержати сертифікат, без якого казначейство не оплатить необхідних товарів, робіт або послуг. А видача сертифікатів — прерогатива ЄКА. Не виконаєш всі умови «доброзичливих» посередників – не бачити тобі торгів…

ППРОБЛЕМИ НА МАЙБУТНЄ

І, як кажуть, «ціна питання» для України вимірюється, виходячи з наступних параметрів: торік обсяг державних закупівель склав 20-25 мільярдів (!) грн., а цього року, оскільки за цією схемою змушені будуть працювати десятки тисяч державних підприємств, обсяги закупівель складуть 50-70 млрд. грн.

З іншого боку, таким чином з участі у торгах, з ринку державних закупівель витісняється малий та середній бізнес, що, з одного боку, утруднює його роботу, а з іншого – обмежує конкуренцію, тобто вибір товарів і послуг. Скажімо, у невеликому селі є дитсадок, якому треба щодня свіже молоко. Є і ферма чи підприємець, які можуть його забезпечити. Але така ферма на торги (через значні передбачені законом витрати) не потрапляє, закупівля робиться від великого постачальника і ціна товару зростає, у тому числі й за рахунок транспортних видатків. А ферма жила і розвивалася за рахунок “ближнього” споживача, тому вона може припинити існування, а з нею втратяться і робочі місця, які так важко забезпечити на селі. Відтак – виїзд українців на заробітки і так далі, і так далі…

Крім зростання цін і перекачування бюджетних грошей в приватні кишені, є й інший, більш відтермінований, але чи не страшніший можливий наслідок нинішньої ситуації -- дестабілізація роботи органів державної влади і місцевого самоврядування. Скажімо, експерти передбачають перспективу ліквідації мережі комунальних підприємств, які спеціалізуються на благоустрої міст. Відповідно до нової редакції закону, вони позбавлені права брати участь у тендерах, оскільки є пов’язаними особами, тобто підконтрольні підрозділам міськвиконкому, які є замовниками тендерів.

За словами начальника управління розвитку підприємництва та ринкових відносин Головного управління економіки Закарпатської ОДА Владислава Міци, підприємства та організації масово відмовляються брати участь у торгах. Через таку ситуацію Ужгородська міськрада досі не може придбати пальне для машин «швидкої допомоги», Чопська міськрада ледве «вигребла» із ситуації з організацією прибирання міста і закупівлею для цього належної техніки для новоствореного комунального підприємства. Лікарні не можуть придбати ліки і посилають хворих в аптеки, аби вони самі їх купували. Відкривається широке поле для можливих зловживань – на торгах можна знизити ціни, а коли шукаються варіанти їх уникнути (наприклад, знизивши вартість закупівель нижче 20 тис. грн. для товарів і послуг та 50 тис. для виконання робіт), можна сказати, наприклад, що вдалося знайти м`ясо для дитсадка тільки за такою-то ціною і ніяк не дешевше. Перелік можна продовжувати довго і кожна проблема дуже болюча для всієї України.

А ще законодавство прийняте так, що чітко не визначено поняття предмету закупівель, що створює дуже багато проблем і зловживань. І є можливість будь-кому оскаржити результати торгів – хоче, скажімо, фірма «Х» продати лікарні свій діагностичний апарат, а торги не виграла, то вона їх опротестовує – «як я не гам, то й другому не дам». І все починається спочатку…

МІНФІН ДЕКЛАРУЄ ЗМІНИ

Як повідомила 17 травня прес-служба Міністерства фінансів України, за підсумками наради з питань удосконалення державних закупівель, проведеної першим віце-прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, досягнуто згоди щодо порядку безоплатного оприлюднення інформації про державні закупівлі. З червня мала б почати діяти інформаційна система ТПУ «Закупівлі за державні кошти» (www.torgi.net.ua), де інформація про державні закупівлі має розміщуватися безкоштовно. Інформаційний бюлетень ТПУ теж мав би розміщувати оголошення про заплановані закупівлі, попередню кваліфікацію, результати проведених процедур закупівель на безоплатній основі. Так само включення фізичних та юридичних осіб до Тематичного каталогу учасників процедур закупівель, що його видає ТПУ, здійснюватиметься безоплатно, добровільно, за бажанням фізичних та юридичних осіб. ТОВ «Європейське консалтингове агентство» зобов’язали усунути порушення антимонопольного законодавства. Як повідомляє прес-служба Мінфіну, воно вже переглянуло політику щодо формування цін на власні інформаційні послуги та прийняло рішення безоплатно надавати тендерну документацію учасникам торгів (тендерів). Антимонопольний комітет України також створить інформаційну систему в Інтернеті, де буде розміщуватись інформація про державні закупівлі. Проте червень уже почався і бажаючі взяти участь в торгах свідчать, що задекларовані зміни залишились на папері – на практиці всі оплати просто виносять в «додаткові умови» договорів…

Начальник Головного управління економіки ОДА Віктор Погорєлов, повернувшись на початку цього тижня з Києва, повідомив навіть, що на експертизу в Кабмін подано проект нового законопроекту про держзакупівлі.

Дай Боже!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати