Ужгородський коньяк у Білорусі коштує дешевше, як в Україні

Едуард Міхайлянц з інженером Ужгородського коньячного заводу Наталією Софілканич на виставці в Мінську, грудень 2010 року.

Але і в Бресті у закарпатців був не простий інтерес. Саме з цього міста у минулому році корпорація почала просувати свій товар в Білорусі.

Щоправда, керівник делегації, радник корпорації Едуард Міхайлянц, в розмові з журналістом "Вечірки" не акцентував увагу саме на комерційних аспектах проекту. І нехай вас не бентежить скромна посада радника. Зі своїх майже сімдесяти п'яти прожитих років Едуард Армаїсович понад п'ятдесят присвятив виноробству. Він є експертом багатьох міжнародних організацій, крім того, очолює дегустаційну комісію "Укрвинпрому". Це організація, яка об'єднує практично всі заводи сусідньої країни, які виробляють спиртні напої з винограду, а також інших ягід і фруктів. Але головне - виноград. А для Едуарда Міхайлянца в основі всього - коньяк.

У розмові з журналістом керівник делегації всіма способами уникав розповіді про себе (вже трохи пізніше дізналися, що у складі різних експертних груп він відвідав практично всі провідні коньячні заводи Європи і ряду країн, розташованих за океаном). Але про виробництво розповідав з видимим задоволенням.

Ужгородський коньячний завод, який складає основу корпорації, свою діяльність почав в 1959 році, коли неподалік від обласного центру, в селі Великі Лази, в дубові бочки помістили коньячний спирт. У 1962 році його бутилювали, і продукція одразу знайшла свого поціновувача. Переживши не одну реконструкцію, підприємство розташовується вже в межах міста. Величезні кошти в модернізацію були вкладені в останні роки - тепер на заводі користуються обладнанням, виробленим в Італії і Франції.

Але, на думку Едуарда Міхайлянца, не це найголовніше: "Коньяк же ж повинен "вирости". Лінійка заводу сьогодні обширна - від тризіркового продукту до 12-річного. З наступного року представимо споживачам коньяк 16-18-річної витримки". Співрозмовник не став приховувати, що ціна на їх продукцію, в порівнянні з виробами інших українських коньячних заводів, висока. Ставку зробили не на обсяги (проте досить чималі - до 400 тисяч декалітрів на рік), а на якість.

У розмові керівник делегації із Закарпаття згадував, що заявки на постачання їхньої продукції поки перевершують можливості виробництва. Але тоді резонне питання: навіщо УКЗ білоруський ринок? І тут, як бачиться, є два моменти. Перший полягає в тому, що українське податкове законодавство дає величезні преференції своїм підприємствам, які постачають продукцію за кордон. З урахуванням цієї обставини білоруські торговельні підприємства можуть закуповувати вироби закарпатців дешевше, ніж українські. І підприємство як мінімум не в мінусі.

А друге - питання іміджу. Адже не секрет, що за бренди в світі йде справжня війна. До речі, ужгородці завбачливо випускають свій товар під маркою "Коньяки України". Але рано чи пізно з приводу "коньяку", "шампанського", "мадери", "портвейну" міжнародними економічними судами рішення буде прийнято. На думку Едуарда Міхайлянца, західні корпорації докладуть максимум зусиль для того, щоб прийти на ринок СНД під своїми класичними назвами. І зі своєю захмарною ціною. Але залишиться продукт, звичнийдля смаку слов'янина. Він і може стати альтернативою розкрученому товару з іноземним лейблом. Тому-то свій продукт ужгородці просувають вже сьогодні.

Теги: коньяк, Закарпатсадвинпром, бренд

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати