Володимир Приходько: З водою пільг для СЕЗ виплеснули й дитя нових інвестицій

— Володимире Опанасовичу, так чим же була СЕЗ «Закарпаття» — джерелом доходів чи однією з «чорних дір» бюджету?

— Нагадаю, що 9 грудня 1998 р. Президентом України був підписаний Указ №1339/98 «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття», а 22 березня 2001 р. Верховна Рада прийняла відповідний закон. Це було викликано необхідністю пожвавити економічно депресивний регіон, задіяти надлишковий трудовий ресурс (близько 3000 тис. осіб). Вигідними стартовими позиціями були близькість до споживача за кордоном, розвинена транспортна інфраструктура, наявність значного інтелектуального потенціалу. Діяльність на території СЕЗ розпочалася в 2000 році. За 2001—2005 рр. задекларовано $312,28, які передбачалося залучити до 2012 року. На початок минулого року освоєно $80 млн. Створено 4 тис. робочих місць із 10 тис. задекларованих. Середньомісячна зарплатня працівників, зайнятих на об’єктах СЕЗ «Закарпаття», в 2003-му дорівнювала 644 грн., за підсумками минулого року — 1500 грн. Відбувається формування автоелектронного кластеру на західному кордоні України. Виникає конкуренція на ринку праці. Розвивається мережа супровайдерів, зайнятих наданням допоміжних послуг (будівництво, транспорт, торгівля, харчування, страхування, банківське обслуговування, підготовка кадрів). І при цьому закарпатські підприємства СЕЗ не вгрузли в корупцію, контрабанду. Господарювання прозоре, в рамках чинного законодавства. Якщо такі факти мали місце в інших СЕЗ, то карати треба було індивідуально «по заслугах». Додам, що в багатьох країнах світу СЕЗ, ТПР тощо працюють вельми ефективно. Такою оазою економічного розвитку могло стати й Закарпаття, якби разом з водою не виплеснули й дитя.

Незважаючи на позитивні тенденції в діяльності закарпатців, Верховна Рада в останній день 2003 року при схваленні Закону України «Про державний бюджет України» запровадила мораторій на реєстрацію нових інвестпроектів у СЕЗ. Він діяв понад півроку. Якими були його наслідки?
— Зупинено втілення в життя 14 проектів вартістю $60 млн.

— Це не останнє слово законодавців у «боротьбі» із СЕЗ?

— Звичайно, 31 березня 2005 р. відмінено низку спеціальних податкових і митних режимів СЕЗ. Наслідком цього стало зупинення будівництва заводів світовими лідерами у виробництві електроніки — фірмами «Джейбіл» і «Флектронікс». Зірвано договір між японською корпорацією «Ядзакі» та французькою компанією «Пежо», який давав додатково 1,5 тис. робочих місць на 12 млн. євро інвестицій. Це виробництво, яке планувалося у нас, перенесене в Румунію. Та ж «Ядзакі» відмовилася від програми перенесення частини потужностей у гірські райони, що дало б додатково 3 тис. робочих місць на 15—17 млн. євро інвестицій. Крім того, недофінансовано проектів на суму 155 млн. грн., не створено 6 тис. робочих місць. Продукція «Ядзакі» та «Джейбіл» стає неконкурентною через уведення Україною ввізного мита та наявність захисного європейського мита. З’явилася проблема з поверненням ПДВ. Тож лише для першого з названих підприємств втрати вимірювалися сумою 68 млн. грн.

— Як долали цю кризу?

— Домовленості, досягнуті щодо кількох проектів, утрачені. Їх не повернеш. Єдине дещо втішає, що у щирість наших намірів і дій партнери повірили. Завдяки активним зусиллям, переговорам, які велися постійно, та добрій волі керівництва фірм і компаній удалося уникнути судових позовів. Останні могли обернутися для України величезними втратами. А все через недотримання зобов’язань уряду щодо створення стабільних умов для бізнесу. Гарантом незмінності цих умов виступала держава. Вона ж односторонньо порушила їх, змусивши інвесторів відмовлятися від бізнес-планів, змінювати стратегію розвитку тощо. Зрештою програли і вони, і ми, оскільки діяльність підприємств у зоні загальмована. Через це погіршився й інвестиційний імідж країни.

— У чому особливість діяльності територій пріоритетного розвитку (ТПР), адже аналогів в Україні практично немає?

— Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області» в нашому регіоні було впроваджено сприятливий для інвесторів порядок роботи підприємств. Працюючи у визначених секторах економіки, вони мали змогу використовувати преференції щодо сплати податків, митних зборів. Не обкладалося, зокрема, митом ввезення матеріалів і технологічного обладнання, що використовувалося для виробництва продукції. Повторюю, перелік таких напрямів економічної діяльності був чітко окреслений. Це давало змогу розвивати й підприємства поза межами СЕЗ «Закарпаття», зокрема в глибинці, де маємо великий надлишок робочих рук. Закон про ТПР діяв паралельно з законом про СЕЗ. Після вихолощення основних позитивних моментів як перший, так і другий утратили стимулююче значення для інвесторів, перестали виконувати функції, які на них покладали.

— Які головні труднощі в роботі СЕЗ?

— Основну я назвав — нестабільність законодавства. Досі остаточно не вирішено проблему адміністрування податків з реалізації продукції, виготовленої на території СЕЗ «Закарпаття». Вона поставала і в попередні роки, втрати вимірювалися тривалими простоями виробничих потужностей. Так, через боротьбу відомств за адміністрування податків ЗАТ «Єврокар» у 2002 році не працював 63 дні, у 2003-му — 84, у 2004-му — 90 днів. Досі не вирішене питання про обов’язковість держфінансування будівництва інженерних мереж та облаштування територій, які входять до «зони». Інвестори приходять на голе місце, у степ. Це відлякує. Слід виконувати рішення Кабінету міністрів, яким передбачено включати до бюджетів усіх рівнів кошти на ці цілі.

— Попереду обговорення відновлення діяльності СЕЗ «Закарпаття» і, можливо, ТПР. Ви будете одним із доповідачів із цього питання на засіданні комітету ВР. Які будуть основні аргументи на користь «зони» і ТПР?

— Моїми аргументами є факти. Вони переконливі і їх достатньо, необхідно лише прислухатися, а не відкидати їх із порога, як це часто роблять. Завданням ділових кіл, урядовців, парламентаріїв бачу досягнення єдності у виробленні базових засад і механізмів стимулювання інвестиційної діяльності в країні. Слід вилучити з політичних дискусій питання інструментів заохочення інвестування в Україну (СЕЗ, ТПР, технологічні, інвестиційні парки тощо). Маємо говорити про суть явища й досягнення кінцевого результату. Нарешті, слід невідкладно доопрацювати та прийняти закон «Про внесення змін до Закону України «Про загальні засади функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», внести необхідні зміни в чинне законодавство для забезпечення привабливого й сталого інвестиційного клімату в державі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати