Зимовий день рік годує

Схоже, анекдот про недоречність відпустки в січні втрачає свою актуальність. Справа не стільки в тім, що взимку горілка холодна, а жіночі тіла випромінюють запаморочливу свіжість, скільки у всезростаючій популярності гірськолижного відпочинку, який чимраз більше зваблює українців. І якщо можливість щодуху мчатися засніженими гірськими схилами приносить любителям екстриму купу задоволення, то власникам готелів, ресторанів, лижних витягів, пунктів прокатів спорядження — купу грошей. Їх, усупереч прислів’ю, впродовж року годує не весняний, а морозний та сніжний зимовий день.

ВИБІР-2009: ЛЮКС ІЗ ДЖАКУЗІ ЧИ КІМНАТА З ВИДОМ НА «ЗРУЧНОСТІ»

Власники турбізнесу нарешті почали усвідомлювати: аби мати добрий зиск від своєї справи, самих лишень неповторних карпатських краєвидів та чистого повітря замало — у туристичну інфраструктуру треба вкладати гроші. Тож на Закарпатті щороку будуються нові комплекси відпочинку, затишні готелі, розширюють перелік послуг давно відомі санаторії та турбази, відчиняються для гостей приватні сільські садиби гостинних верховинців, а культура обслуговування поступово набуває європейських рис.

Туристично-рекреаційний комплекс Закарпаття складається із 28 оздоровчих, 93 рекреаційних та 197 туристичних об’єктів найрізноманітнішого ѓатунку з різним рівнем комфорту загальним вмістом близько 23 тис. місць. Протягом минулого року в області було введено в експлуатацію 18 нових рекреаційних об’єктів, кількість приїжджих за рік зросла на 35%, а відрахування до бюджетів — на 36%. Окрім цього, у місцях дислокації лижних витягів господарі чи не кожної другої хати охоче надають тимчасовий прихисток любителям зимового відпочинку. Тут, як мовиться, можливі варіанти: від окремих апартаментів із євроремонтом, ТБ-сателітом і джакузі — до холодної кімнатки у літній кухні та дірявим бударьом біля хліва... Згідно з чинним законодавством, надання готельних послуг не більше ніж дев’яти особам у власному помешканні вважається веденням домашнього господарства і не підлягає оподаткуванню. Для краю, де безробіття завжди було і залишається гострою соціальною проблемою, туризм — чи не панацея від бідності та спивання місцевого населення.

Покататися на лижах, а заодно і скуштувати закарпатського вина, побувати у середньовічних замках та стародавніх дерев’яних храмах, взяти участь у різноманітних етнофестивалях, які проводяться у краї чи не щотижня, приїздять не тільки жителі великих міст та промислових регіонів України, але й іноземці. Незважаючи на світову фінансову кризу, нинішня зима теж не стала винятком. За словами начальника Управління з питань євроінтеграції та туризму і курортів Закарпатської ОДА Олександра Марченка, усі суб’єкти туристично-рекреаційної галузі Закарпаття продали наявні місця на новорічно—різдвяні свята ще в жовтні-листопаді. Криза таки частково внесла свої корективи — перед святами близько 15—20% відпочивальників відмовилися від раніше заброньованих місць, які, однак, не залишилися незайнятими, — у ніч на Новий рік усі санаторії, турбази та приватні готелі та кемпінги були заповнені на 100%, а на Різдво — на 85%. Для бізнесу — це дуже добрий результат. Сприяли цьому й природні фактори — наприкінці грудня у Карпатах випав сніг та встановилася стабільна морозна погода, а також розумна цінова політика. Сьогодні вартість проживання у готелях становить від 60 до 350 грн., а в сільських садибах — 160—180грн. за добу проживання із сніданком і вечерею. Більшість же приватних готелів ніч у двомісному номері та сніданок оцінюють, як і торік, у 150 грн., а в новорічні свята — 200 грн. з особи.

Для стабільного бізнесу сьогодні замало лише збудувати сучасний готель біля підніжжя гори — потрібні й різноманітні заходи, де кожен відпочивальник міг би знайти для себе улюблене заняття. Зрозуміло, що сьогодні основний контингент — любителі гірськолижного спорту. Аби мінімізувати залежність від примх погоди, власники цілої низки лижних витягів у Міжгірському, Великоберезнянському, Свалявському районах придбали снігові гармати, ретраки, подбали про освітлення лижних трас. Окрім того, цьогоріч уперше на окремих об’єктах облаштували ковзанки, збудували басейни з водними атракціонами. Так що змістовно і різнопланово відпочити є де.

НЕ ЛИЖІ ЄДИНІ

Окрім власне катання на лижах, гостям краю пропонується ціла низка заходів пізнавального та розважального характеру. Це, передовсім, екскурсії до середньовічних замків та дерев’яних церков, джерел мінвод, природних та географічних родзинок краю. Чимало туристів зі столиці та східних теренів нашої країни спеціально приїздять на Закарпаття на Старий Новий рік, аби побувати на традиційному та вже добре знаному в Україні фестивалі «Червене вино» у Мукачевому. Аналогічні винні фести у різний час відбуваються в Берегові, Виноградові та Ужгороді. Набуває популярності «Закарпатський винний шлях» — відвідування туристами винних підвалів агрофірм та приватних виноробів, різноманітні фестивалі культури, традицій, ремесел та закарпатської кухні: «Кузні Гамора» у Лисичові на Іршавщині, «На Синевир трембіти кличуть» на Міжгірщині, «Селеська співанка» на Хустщині, рок-фест «Центр Європи» і «Свято бринзи» у Рахові, «Гуцульська ріпа» у Лазещині та «Берлабаський банош» у Костилівці на Рахівщині, «Добронська паприка» на Ужгородщині, «Волоські страви» у Новоселиці та «Ягідне поле» у Дюлі на Виноградівщині, свято гентешів (різників) та «Сливовий леквар» у Гечі на Берегівщині й багато чого іншого.

Останніми роками динамічно розвивається і сільський туризм, який є більш доступним для великої частини не надто заможних українців. Голова правління Закарпатського центру розвитку сільського туризму Богдан Пранничук каже, що чимало жителів мегаполісів намагаються відпочити ближче до природи. Власників майбутніх агросадиб навчають, передовсім, організації приймання гостей, створення комплексу необхідних побутових зручностей, сервірування столу, формування меню, використання для приготування страв місцевих продуктів, грибів, ягід. На місцях потрібно створювати умови, аби турист мав змогу ознайомитися з історією та культурними особливостями села, його традиціями та звичаями, природною місцевістю, реалізувати свої уподобання (порибалити, позбирати гриби та ягоди, влаштувати пікнік на природі, поїздити на конях, велосипеді, здійснити пішохідні прогулянки). У цьому відчутно допомагає співпраця з польським товариством В-4 із м. Жешув, куди власники 36 садиб із різних регіонів Закарпаття їздили на стажування і тепер запрошують польських громадян відпочивати до себе. «Ми намагаємося переконувати ті родини, у яких люди повернулися додому із заробітків, вкладати гроші у реконструкцію своїх будинків, відкривати у них агросадиби і мати сталий заробіток удома для всієї родини, — каже менеджер проектів Ужгородської організації ГО «Ліга потенціал» Галина Бабунич. І не тільки для своєї: адже турист потребує послуг придорожнього кафе, автозаправки, мийки та дрібного ремонту автомобіля, із задоволенням придбає сувеніри чи декоративно-ужиткові вироби місцевих умільців, сушені гриби та свіжі лісові ягоди, заплатить за відвідини місцевого етномузею, поповнить буксу тутешньої церкви. Відвідавши музей села Маркова, екомузей «Три культури», замок Камєнєц, курси кераміки у гончарському господарстві в селищі Мединя Глодовська та ряд зразкових агротуристичних садиб Підкарпаття, учасники програми мали можливість побачити на практиці, як у сусідній країні прилучають місцеве населення до збереження та примноження туристичної привабливості польського села, робити промоцію виробів народних ремесел, місцевих свят, звичаїв і традицій.

«Я ВОВКОМ БИ ВИГРИЗ БЮРОКРАТИЗМ...»

Утім, проблем у вітчизняному туристичному бізнесі сьогодні значно більше, ніж досягнень. Поки за відсутності чітких та цивілізованих правил гри підприємці та держава намагаються обдурити одне одного, бідують усі. Далеко не кожен заклад пройшов процедуру ліцензування та введення в експлуатацію, дуже часто має місце приховування робочої сили, недотримання санітарних вимог, а дехто взагалі замість сплати податків воліє платити «за дах» корумпованим чиновникам та силовикам. Окремі власники відпочинкових закладів роз’єднують послуги свого об’єкта на готельні та ресторанні й сплачують єдиний податок, зауважує Олександр Марченко, тоді як вартість доби проживання лише в одному номері коштує стільки, скільки підприємець сплачує єдиного податку за весь місяць. Водночас саме такі нечесні бізнесмени найбільше докоряють владі за незадовільний стан інфраструктури. В Україні на часі прийняття, як у сусідніх європейських країнах, єдиного туристичного податку, який би не перевищував 15% від загальних надходжень суб’єкта підприємництва. Інакше кажучи, податок має бути посильним для підприємця, а відповідальність за ухилення від сплати — невідворотною і невигідною. За таких умов інтереси бізнесу та держави буде врівноважено.

Власник готелю «Шепіт Карпат», депутат Міжгірської райради Василь Рябець із Пилипця у свою чергу переконує, що найбільшою бідою сучасного туристичного бізнесу є не світова фінансова криза, а вітчизняна корумпована бюрократія. Збудувати й облаштувати об’єкт сьогодні легше і простіше, ніж ввести його в експлуатацію. Він наводить приклади: аби «виходити» дозвіл від енергетиків, треба кілька разів побувати у їхній конторі, розташованій за 100 км, у Хусті. Експертиза техдокументації уже збудованих очисних споруд більш ніж півроку триває у Києві, й коли будуть висновки — невідомо.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати