Турбодвигуни стали основою сучасного автомобілебудування: вони забезпечують високу потужність за невеликого об’єму, що знижує витрати пального й викиди CO₂. Проте за цією ефективністю стоїть складна термодинаміка. Вал турбіни обертається зі швидкістю понад 200 000 об/хв, температура корпусу сягає 800-900°C, а мастильний шар у підшипниках повинен залишатися тонким і безперервним навіть за таких екстремальних умов. У цих режимах звичайна моторна олива швидко деградує: втрачає в’язкість, окиснюється і перетворюється на карбонізований шлам. Саме тому для турбодвигунів критично важливі термостійкість і чистота складу мастильного матеріалу.

Під час роботи турбіна обертається завдяки енергії вихлопних газів. Її вал з’єднаний із компресором, що подає стиснене повітря в камеру згоряння. Усе це відбувається під високим тиском і температурою. Масло автомобільне проходить через вузол підшипників, зменшує тертя і відводить тепло, фактично виконуючи роль охолоджувального елемента.
Через надвисокі оберти мастильна плівка має товщину лише кілька мікрометрів. Будь-яка зміна структури, падіння в’язкості, утворення газових бульбашок або потрапляння твердих частинок, може призвести до контакту металу з металом. За температури понад 150°C молекули масла для двигуна починають руйнуватися, а продукти розпаду утворюють лакові відкладення. Саме вони блокують канали подачі машинної оливи й призводять до зносу турбокомпресора.
Для двигунів із турбонаддувом критичними є три параметри: термостійкість, стабільність в’язкості та чистота базової рідини. Вони визначають, чи зможе олива моторна зберігати плівку при 120-130°C і швидкості обертання валу понад 150 000 об/хв. Тому вивчайте такі параметри на етикетці:
Щоб підтримувати ресурс турбодвигуна, важливо дотримуватися базових правил:
У турбіні основним ворогом є перегрів. Уже при 140°C починається окиснення — олива для авто темніє, втрачає текучість, а при 180°C розпочинається процес коксування. Продукти розкладу перетворюються на тверді частинки, які осідають на поверхні валу й підшипників. Навіть синтетичні базові автомобільні масла групи IV (поліальфаолефіни) не здатні довго працювати понад 200°C без втрати властивостей.
У таблиці показано, як навіть невелике підвищення температури змінює структуру мастильного шару.
|
Температура, °C |
Стан мастила |
Наслідок для турбіни |
|
100-120 |
Стабільна плівка, робочий режим |
Нормальна робота |
|
140-160 |
Початок окиснення, зміна кольору |
Падіння в’язкості |
|
170-190 |
Активне коксування |
Осад на підшипниках |
|
200+ |
Руйнування присадок |
Перегрів і задир валу |
Перегріта олива не просто втрачає властивості, вона руйнує підшипники через локальні перегріви. Тому будь-який турбомотор потребує масло в авто, яке зберігає стабільність навіть при короткочасному перевищенні робочих температур.
Турбіна вразлива до різких перепадів температури, тому після динамічної їзди не варто вимикати двигун одразу. Достатньо однієї хвилини холостого ходу, щоб мастило охололо і не «згоріло» у підшипниках. Важливо регулярно контролювати колір і запах автомобільної оливи, тому що поява запаху гару свідчить про окиснення. Фільтр і мастило потрібно замінювати одночасно, а доливати тільки рідини з однаковою в’язкістю й допусками. Використання пального з високим вмістом сірки також пришвидшує старіння моторного масла, тому варто дотримуватись рекомендацій виробника авто.