Закарпаття: У Хусті й досі "лікує" споруди будівельна організація з більш ніж 40-річним стажем

МІСЦЕВИЙ ФЛАГМАН БУДІВНИЦТВА ТА РЕКОНСТРУКЦІЙ

— «Хустській пересувній будівельній механізованій колоні» я присвятив майже все своє свідоме життя, — зізнається Олександр Миколайович. Спочатку працював бригадиром мулярів потім — нормувальником (розподіляв робочим нормогодини), згодом — майстром, виконробом, 13 років головним інженером і вже 12-й рік — директором рідного підприємства. Зараз тут, залежно від сезону та кількості замовлень, працює 65-70 чоловік.

Більша частина з них, каже директор, — люди, котрі стояли у витоків підприємства і котрі у важкі часи виживання за нових ринкових умов заради збереження фірми жертвували своїм часом, нервами, а інколи й матеріальним становищем.

За словами Олександра Миколайовича, зараз за таким колективом він — як за стіною. Зі свого боку директор забезпечує підприємство замовленнями, які шукає самотужки.

Наразі «Хустська пересувна будівельна колона» працює, в основному, в межах Хустського району. Хоча з середини 90-х і ще донедавна виконували замовлення й на Свалявщині, Берегівщині, Міжгірщині, Мукачів-щині та Перечинщині. У самому Хусті, серед чотирьох таких підприємств будівельна колона є одним із флагманів у галузі будівельних та ремонтних робіт. Олександр Барна розповідає, що з колегами знаходить спільну мову і вступає у здорову конкуренцію. Іноді навіть і ділиться замовленнями. Бо ж відмовляти людям не гоже. Інакше можна раз і назавжди втратити цінного замовника...

Самому підприємству у місті над Тисою роботи вистачає. Так, нещодавно працівники механізованої будівельної колони взялися за спорудження житлового будинку на вулиці Садовій, проводять реконструкцію закарпатської філії Міжнародного

університету розвитку людини «Україна». Окрім того — ремонтують покрівлі відомчих та житлових будівель, актові зали шкіл тощо. Роботу виконують швидко та якісно. Олександр Барна розповідає, що з часу його головування ще жоден клієнт не просив щось перебудовувати або переробляти.

ПОВАГА ДО ЗАМОВНИКА — ОСНОВНИЙ «КОЗИР» ПІДПРИЄМСТВА

«Будівельна швидка допомога» (так працівники механізованої колони за оперативність іноді жартома називають своє підприємство) розташована майже за містом. Окрім кількох одиниць спеціалізованої техніки, тут розміщено ще три цехи, де «народжується» матеріал для роботи. Заходимо до одного з них — столярного. Всередині пахне свіжою стружкою. Тут — купа готових дверей та вікон. Головний інженер підприємства Мар’яна Рішко показує одні велетенські двері, схожі на стародавні ворота. Їх незабаром повинні забрати для церкви вірники села Нижній Бистрий, що на Хустщині. Вже йдучи з цеху, на стіні навпроти дверей помічаємо зображення великого Леніна. Виявляється, Ілліча тут зберегли як духовного наставника та символ ностальгії за кращими радянськими часами…

Надворі під відкритим небом — бетонний цех. За допомогою потужних змішувачів тут зі спеціальних форм виливають кільця та різноманітні бетонні конструкції, що згодом мають стати основою окремих будівель. Ну, майже, як хліб випікають… Лише розміри та матеріал не той…

Трохи далі на подвір’ї підприємства розташований арматурний цех. Перед ним — купа кутників та металевих прутів різної товщини. Збоку — вже готові вироби: залізні ворота, решітки та елементи майбутніх конструкцій. Для їх виготовлення в цеху є спеціальні ріжучий та зварювальний пристрої. За допомогою останнього до звичайнісіньких металічних рамок «ліплять» такі ж кільця, кубики, ромбики і навіть вервечки. Такий остаточний продукт виходить цілком конкурентоспроможним.

Словом, підприємство працює на рівні. Олександр Миколайович каже, що цього вдалося досягти за рахунок дотримання угод із замовниками та однаково поважного ставлення як до своїх працівників, так і до клієнтів.

— Якщо працюватимемо у такому ж руслі й надалі, то підприємство «житиме» ще роки, — переконаний Олександр Барна. — І не просто житиме, а показуватиме приклад для наслідування решті подібних організацій…

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати