Клініка

Я не те, що хочу в чергове поскаржитися на «безкоштовну медицину». Просто, стоячи другу годину в «живій черзі» державної поліклініки в Києві, мені пригадалися відвідини однієї з державних інституцій Берліна – як студенти, ми повинні були зареєструватися у певному відділі Берлінської мерії. Щоб не створювати черг із чисельних відвідувачів, там кожного записують на певну годину (і хвилину). По-перше, це дозволяє уникнути натовпу у коридорах (а серед відвідувачів потенційно можуть бути носії якихось вірусів, просто застуджені люди, для чого піддавати небезпеці інших). Плюс це значно дисциплінує самих працівників установи – вони знають, що не мають права відійти від графіка. Тому й працюють швидко і без зайвих походеньок по «кавах» у сусідні кабінети.

До мене, чесно кажучи, так і не дійшло до кінця – чому у наших поліклініках не працювати за такою ж, ну бодай приблизно, системою? Невже комусь в кайф спостерігати за напівпритомними пацієнтами, які товпляться біля кабінету лікаря, щоб не дай Боже не пропустити своєї черги? Чи може ніхто просто не додумався? То я підказую, проста і класна в Берліні система…

Ну а на третій годині чекання своєї черги я почала роздумувати – чому я, будучи офіційно зареєстрована в Ужгороді, але живучи фактично в Києві, не маю право на безкоштовну медичну допомогу в державних клініках? Не те, що мені шкода грошей на приватні. Я, чесно кажучи, саме туди і ходжу. Проте, існують якісь такі довідки, які можна отримати лише в державній установі. Для цього потрібно звертатися саме в державну поліклініку. І тут починається – або їдь за 800 км в Ужгород, або плати гроші, бо не маєш прописки в Києві.

В довірливій розмові старенька медсестричка розтлумачила мені справжню причину такої дискримінації. Виявляється, якась найголовніша над всіма київськими поліклініками установа видає на «низи» медикаменти з розрахунку на одного зареєстрованого пацієнта. Себто, щоб лікувати чи оглядати мене, поліклініка мусить заявити, що ось у нас є одиниця пацієнта. Але бюджет Києва не гумовий, на всіх «понаїхавших» не вистачить. Тому як не киянка я мушу заплатити за можливість одужувати від рук столичних лікарів. Тоді питання – в Ужгороді я не лікуюся. Отже, гроші, які держава повинна виділяти на мене якійсь ужгородській поліклініці або пропадають даремно, або… То чому б їх не прислати сюди, в Київ. А я чесно поклянуся, що не піду безкоштовно лікуватися в Ужгород. Навіть підписку дам про «невилік».

В касі, де беруть гроші з таких як я, чітко написано: «Послуги поліклініки оплачуються за (а тепер увага!!!!!) ДЕРЖАВНИМИ РОЗЦІНКАМИ». Себто, адміністрація поліклініки офіційно визнала, що медицина у нас не безкоштовна.

Ну це нікому не треба було доводити. Просто хотілось якогось документального підтвердження. Так би мовити, моральної сатисфакції – щоб не відчувати себе лохом.

А от лікарі – ні, їм, звичайно, пам’ятники треба ставити. Я маю на увазі не тих, що «голов.» і з обов’язковим обідом та секретаркою, а звичайних, з низів так би мовити. Вони і пацієнтів приймають, і своїми руками старі вентилятори ремонтують (про кондиціонери в наших поліклініках ще досі не знають, тсссс), і вручну довгі-предовгі медичні картки заповнюють (про комп’ютери теж наче ніхто не чув). І різні там вати-бинти-рукавиці – все теж за свій кошт. І з чеком – бо, каже мені та ж медсестра по секрету, недавно їх так КРУ перевіряла, що за кожен метр бинта довелося чеками звітуватися. Ось якщо медсестра офіційно за свою зарплату купила і чек приклала – то все в порядку. А якщо бинт не дай Боже, бува звідкись взявся, то ого-го. Боротьба з корупцією називається.

Ну а вже на четвертій годині, коли пощастило нарешті потрапити до кабінету лікаря, я так подумала-подумала і вирішила піти і купити цим хорошим лікарю та медичній сестричці блок якихось бинтів та вати. А може ще чогось – запитаю потім тихо. Бо насправді мені так не хочеться, щоб та старенька жінка віддавала на це  залишки своєї зарплати.

А ще, дивлячись на всі ці совдепівські порядки,  так хочеться побажати всім, щоб добре думали, коли будуть ставити відмітку в бюлетені для голосування. Але ні. Побажаю всім просто не хворіти. Що певною мірою іноді означає одне й те саме.  

Теги: лікарня, медицина, поліклініка, лікар

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати