“За волю!” – українська стратегічна настільна гра!
В останні тижні все частіше й частіше в українських засобах масової інформації з`являються повідомлення про настільну гру “За волю!” - стратегічну військову гру для двох осіб, придуману канадським пластуном Андрієм Водославським і адаптовану до “українського ринку” івано-франківським пластуном – Тарасом Зенем.
Вчора мені вдалося взяти інтерв`ю в Тараса Зеня про український шлях цієї настільної гри.
Сподіваюся вам буде цікаво перечитати ;)
Обкладинка гри "За волю!"
Коротка історія виникнення
Історія виникнення гри бере початок з 2004 року в Канаді, вигадана пластуном Андрієм Водославським на одному з пластових таборів. У 2010 році перший тираж гри, що друкувався у Львові, побачили українці Канади та США. Офіційно гру видало новостворене підприємство Андрія Водославського – "Painted Fox Productions" ("Фарбований лис"). Не зважаючи на те, що гра "За Волю!" спершу поширювалась у діаспорі, вона викликала неабияке зацікавлення і в Україні. Через це у 2011 році було віддруковано другий адаптований для українського гравця, тираж. Гра "За Волю!" лише для 2 гравців. В колоді 126 карт, в кожного гравця по 5 карт на руках. Принцип гри такий: вдарив – оборонив, не оборонив – втратив очки. Це є воєнна стратегія, а не воєнна гра, – пояснює правила гри пластун Ростислав Гнатик. – Тут треба думати головою, що поставити "зараз", і як треба походити в майбутньому, щоб "тут" не втратити, а "там" завоювати".
=
Отже, інтерв`ю:
Як ти познайомився з цією грою? Твої перші враження? Чому ти взявся за пропаганду гри в Україні?
- Це довга історія, яка побудована на суцільних випадковостях. Моя сестра Віра, яка теж належить до Пласту, познайомилася у Мюнхені з канадським пластуном Андрієм Водославським. Андрій мав під час цієї мандрівки власноруч зроблену гру, картки до якої вирізав і промальовував сам. У вільний час він запропонував зіграти. Потім розповів, що хотів би її видати на професійному рівні і шукатиме для цієї справи ілюстраторів. Віра у свою чергу мимоволі зізналась, що має старшого брата Ярослава художника, до слова – колишнього пластуна, який з такими речами добре вправляється у творчій майстерні "Культбаба" і дала його контакти. Справа забулась, йшов час і раптом Ярославу прийшов лист від Андрія з проханням допомогти у створенні потрібних картинок. Брат за таку справу охоче взявся, оскільки це було цікаво і він поділяє такі от ідейні моменти гри. Закипіла робота.
<...>
Як відбувалася адаптація гри для українського споживача? Можливо були якісь веселі нюанси (ну, або не дуже). Яку головну ідею ви закладаєте в рамках популяризації гри "За волю!"?
- Коли отримав коробку з канадського тиражу, то довго не міг зрозуміти правила. Справа в тім, що ігри з такими гральними схемами у Канаді є дуже популярними, десь приблизно так, як у нас звичайні гральні карти. Ще сильно ускладнювало розуміння те, що правила прописані "діаспорною" українською мовою. Наприклад, словосполучення "відділ противника" звучав як "противний відділ" Такі от колізії словесні. І таких там було багато. Коли адаптовували правила, то намагались їх зробити максимум простими і зрозумілими. Також до них я намалював кілька ілюстрацій-схем, щоб окрім тексту вони сприймались і візуально.
<...>
Як ти думаєш, чи стане ця гра популярною в Україні, як наприклад УНО, Скрабллз чи інші?
- До тих ігор як ти назвав думаю – спокійно. Але вона точно не "переплюне" звичайні блатні гральні карти, у які грають дітлахи чи не на кожному подвір'ї ;)