Закарпаття онлайн » Блоги » Орися Кравчук

„Новорусскіє” депутати, або Чи русин українцю брат?!

Політики приходять і відходять а сморід від їх діяльності довгим шлейфом тягнеться по нашому краю…

Останніми роками з подачі окремих політиків та політиканів в закарпатському інформаційному просторі, нібито під приводом „відновлення історичної справедливості",  мусуються теми, що є не просто провокаційними, але межують із здоровим глуздом. Одна з таких тем – про окремішність русинства від українства та необхідність „спасати" русинів від когось.
 
Чи українець русину брат? В книзі „Карпати нас не розділять" закарпатець, доктор філологічних наук О. Мишанич подає уривок з „Маніфесту до українського народу Підкарпаття", прийнятого в 1937 році на Всепросвітянському зїзді в Ужгороді: „Нема сумніву, що на Підкарпадськой Руси не є двох народів, нема тут жадних „русских", нема жадних „карпаторосів", але є лише один український нарід. Тому одному народови належить одна мова, одна культура, оден правопис".
 
То все ж таки, чи є між „українцем" і „русином" така різниця, що не дозволяє називати їх одним народом? Безсумнівно, культурологічна різниця є між всіма народами, народностями, між двома сусідніми районами однієї області, та навіть між сусідніми  селами. Те, що в Києві – картопля, у Львові – бульба, в закарпатській Лазещині – ріпа, а у Довгому – барабуля, а ще десь – мандибурка і крумпля. Те, на що в Діловому кажуть „драбина", „кінь" – у Бичкові уже „луйтра" і „кунь". У кожному селі своя неповторна  вишиванка, киптар, співанка, коляда, страва.
 
Чи є різниця між кулешою, токаном і мамалигою? Перше готують з мелайної муки,  друге – з тенгериці, а третє так і зовсім з кукурудзяної муки. Такими колоритними байками можна  дурити туристів в надії заробити три рази за страву з одного казана. Але в бажанні заробити політичні дивіденди нас не повинні дурити подібними байками.
 
Давайте заглянемо в світогляд закарпатського русина початку 20 століття і спробуємо зрозуміти, як він сприймав своє „русинство". Для прикладу візьму книгу, за якою вчили наших з вами дідів і прадідів в часи Підкарпатської Руси. Це читанка для руських народних шкіл, видана у Празі 1927 року. В цій книзі надрукований  вірш, довкола якого не так давно розгорілися політичні пристрасті на Закарпатті. Це вірш О. Духновича „Подкарпатські русини", текст якого взято за основу проголосованого колись обласною радою, але так і не затвердженого гімну Закарпаття. Перед тим, як ознайомити з оригінальним текстом вірша, хочу подати той контекст, який укладачі читанки вкладали у слово „руський", „русин" і той дух, який закладено в цю книжку.
 
Сама читанка є зразком виховної літератури морального та патріотичного спрямування. В оповіданні „Громада" автор так пише про суспільний устрій місцевої громади (мовою оригіналу):
 
„Люде не на одном язиці говорять. Тот язик, которим бесідуємо дома і которим молимося – се наш материнський язик, або мова. Для Русинов материнський язик руський (малоруський). Всі жителі, котрі на оном язиці говорять, творять одну велику родину, котра низивається народ. В Подкарпатськой Руси окрем Русинов живуть ще другі народи: Чехословаки, Мадяри, Жиди."
 
Як бачимо, тут уточнено, що „руський язик" це „малоросійський". Як відомо, „малоросійським язиком" в Російській імперії називали українську мову.
 
Окрім повчальних оповідань, що ознайомлювали дитину з природними явищами, нормами суспільної поведінки, громадськими обовязками, в книзі багато оповідань, що розповідають про історію нашого краю, про визначних людей, які визволяли наш край від чужоземців, „будили руський народ" до свободи. Тут і про великого руського князя Олега, князя-воїна Лаборця, і про Федора Корятовича – будівничого Мукачева, про великого подвижника, першого губернатора Подкарпатської Руси Григорія Жатковича. В книзі багато патріотичних народних пісень, віршів Марійки Підгорянки, Василя Гренжі та Тараса Шевченка. Вся книга пронизана радістю від звільнення русинів від мадярського впливу та можливістю навчатися своєю рідною мовою. В оповіданні про О. Духновича написано таке (мовою оригіналу):
 
„ В тяжких часах било на Подкарпатской Руси дасколько людей, котрі своїм громким словом пробуждали дрімаючий народ і спасли его од цілковитой загибелі. Таким чоловіком бил і Александр Духнович. Учениї люди образовалися в латинських школах і ганьбилися родної бесіди, як тогди казали "простого язика" і своім браттям-селянам не хотіли ніч помагати. Тим часом Русини в Галичині і на Україні вже били збудилися і кликали всіх до помочі своєму народові. Молодий Духнович кончив тогди богословські школи і став священником. Он озвався громкою піснею до своїх братов.
- Подкарпатські Русини, оставте глубокий сон! Ци не видите, що другі народи встали? Беріться до роботи і оріть запустілу ниву!
А протів таких Русинов, котрі називали себе „мадярами", написав стишок:
 -Я русином бив, єсьм і буду!"
 
Як бачимо, в 1927 році  укладач читанки називає русинами і галичан і українців.
 
На одній із останній сторінок читанки надруковано гімн „Підкарпатськії Русини", авторства О. Духновича. Вірш написаний язичієм, тобто не народною мовою а сумішшю, церковнословянської, російської і української. Цією мовою у 19 ст. послуговувалися москвофіли. В читанці він звучить так:
 
ПôдкарпатскіěРусины,
Оставте глубокий сон!
Народный голос зоветь вас:
Не забудьте о свойом!
Наш народ любимый
Да живеть свободный
От него да оддалиться
Неприятелей буря.
Да согрěє справедливость
Уж и руськоє племя!
Желаніе руських вожд:
„Руський да живеть народ."
Просим Бога Вышнього
Да поддержить руського
и дасть вěка лучшого!

Цей текст „творці" нового закарпатського гімну взяли за основу, змінили в ньому декілька слів та слово „Руський" змінили на „Русскій". Без всенародного обговорення нам намагалися затвердити гімн, співаючи який ми мали б просити благословення для „русскіх" і його вождів (можливо Медведєва і Путіна). Якщо Духнович цим віршем „будив русинів" звільнитися від іноземного панування, то незрозуміло, від кого мали звільнитися „русскіє" на Закарпатті. Можливо від українців, тобто від себе самих?. Невже на ціле Закарпатті не знайшлося жодного вірша, який би прославляв все Закарпаття і всі народи, що населяють його?

 
46 депутатів облради боягузливо, таємним голосуванням голосували новий гімн Закарпаття. Що ж це за гімн, якщо ті, що за нього проголосували, соромилися про це признатися?
 
Наслухавшись тоді „горе-депутатів", рахівянка Василина Куцин написала „Антигімн", уривок з якого звучить так:
 
Гімни вам потрібні
Ще й високопарні
Зелені Карпати
І без гімну гарні.
 
Що ви нашим дітям
Залишите в спадок,
Обкрадені гори
Вітрам на розардок?

Сьогодні дізнаємося про те, як обласна рада розмітується грішми і, ніби підливаючи бензину до ватри, фінансує видання книг, які лежать в тій самій площині розбурхування соціальної напруги.

І наостаток. Я не настільки наївна, аби не розуміти, що питання гімну, русинста і т.п. менше всього стоїть в мовній чи історичній площині. Кожну ідею, навіть найабсурднішу, можна проштовхнути, якщо за нею стоїть чийсь інтерес. Не треба бути провидцем, аби здогадатися, що автономізація Закарпаття, бажання утворити тут свою Сіцілію підігрівається політичними діячами, котрі прагнуть монополізувати владу в області. Їм байдуже, як буде називатися автономія - Русинська чи Марсіанська, для них головне, щоб ця автономія дала повну і необмежену владу на відокремленій території. І все б нічого, якби ці люди дійсно дбали про захист і розбудову держави, як в свій час дбав князь Корятович. Біда в тому, що вони хочуть бути сьогодні Корятовичами, прикриваючись благими намірами хочуть забрати те, що збудував іще князь.
Орися Кравчук, Закарпаття онлайн.Блоги
05 березня 2011р.

Теги: гімн, русин, руський, читанка

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Vica 2011-08-21 / 15:16:00
Шановна пані Орися!Моя думка наступна.....
В світі давно визнано русинів і українців і білорусів і поляків і словаків.....Так поважаймо одне одного.....Це словянські мови і дуже подібні один на одного........Це нісенітниця заперечувати нонсен що нема польської чи русинської чи білоруської.... чи хорватської.....У словянських мовах багато спільного....Дайте можливість людині самому визначитися хто він є....чистих націй нема люди на пртязі віків змішувалися...перселення народів і т.д Перш за все кожна людина повина бути людиною.....а не оціняти людину чи то єврей білорус чи русин чи українець......

2011-03-10 / 09:03:00
"Мені шкода, що ви не читали цього видання читанки" - звiсно, бо ця читанка для 2 та 3 класiв. Староста осилив лише 1.

Орися Жаливу. 2011-03-10 / 00:43:00
Пане Старосто. Мені шкода, що ви не читали цього видання читанки. Якщо чогось не бачив то не означає, що його немає.
Для Вас особисто: ЗОРЯ "Читанка для 2 и 3
народных школ"
Составили
Ем. Фотул и Б. Заклиньский.
Прийнята комісією із членів: инс. Ив Поливка,
инсп. С. Бочек и уч. А Маркуш.
Одобрена для уживаня в руських народных школах розпорядженням министерства школ и народноЪ. просвЪты з дня 17.YІІІ.1926

Орися Учителю і Зауважу. 2011-03-10 / 00:30:00
".... Пані Орися, коли Ви цитуєте Духновича,
треба бути уважною до тої епохи, коли саме написано твір. ...."
Пане Учителю і пане Зауважу коли ви цитуєте мене то будьте уважні - у мене написано "В оповіданні про О. Духновича написано таке (мовою оригіналу):- і далі по тексту. Крім того стаття написана в 1927 році висвітлює політичну і мовну ситуацію такою якою вона була тоді і моє сприйняття тодішньої епохи ні до чого.

Учитель 2011-03-09 / 23:38:00
ужгородка, 09.03.2011 22:57

Це дуже цікава інформація.
Невже тільки депутат Жупан переймається цією проблемою – зі своїм магнітофоном?
А стільки галасу перед виборами було:
– Це наша партія прийнала гімн!
– Та ні, це була наша партія!

Ормся. 2011-03-09 / 23:32:00
Отакої. Покинеш Закарпаття на декілька днів а там землетрус трясе головами гірше за епілепсію. Тепер тиждень буду переварювати всі ваші суперечки панове опоненти.

ужгородка 2011-03-09 / 22:57:00
Дався вам той "гімн". :-) Я була на всіх сесіях і він звучав тільки один-єдиний раз, коли його зі свого магнітофона включив депутат Жупан. Офіційно його не включали ніколи, бо він не затверджений

Учитель 2011-03-09 / 22:39:00
Та все ж, я дійсно хочу знати, якоєю є реальна ситуація з гімном в облраді.

Гімн звучав під час останньої сесії обласної ради?

Учитель 2011-03-09 / 22:24:00
Адміну
Прошу не виривати Ярославу Оросу те, на що він жаліється.

Учитель 2011-03-09 / 22:18:00
Про це кажуть так: между первой и второй каламбурчик небольшой.
Рахуйте, що каламбурчик пройшов на ура.
Хапайтеся за другу!
На здоровля!

ярослав орос 2011-03-09 / 22:10:00
дурік Учителю, сучасні діти зневажають придурків... я в сьому не винен..
а за орисю подумай... я твій орган вирву з канадою...
орисю!

Учитель 2011-03-09 / 21:59:00
Хто б це міг в той час наважитись своє творіння підписати ім’ям Духновича?! (Я це виключаю!) Не забувайте про його (Батька!) неперевершений авторитет серед молоді та й взагалі серед інтелігенції.
Є й інші докази, які дозволяють вважати роком написання цього твору 1850 або 1851 рік. Але це ще треба дослідити. Тут ми з О. Рудловчак розходимося в поглядах та висновках, і це нормально для такої головоломки.

местный 2011-03-09 / 21:32:00
2ярослав орос: так мы пани Орисю и не отвлекаем - она мож сейчас проектирует самое высокое здание в мире - "Гуцульську Вежу" (выше чем Бурдж-Халиф на 25 метров). А мы щаз будем её дёргать, она запятую в расчетах не там поставит - и всё, кердык башне... так что ни-ни :)

ярослав орос 2011-03-09 / 21:24:00
пане местний, не забувайте, що пані орися Вам не жєнщіна... то є - гуцулка... а з тими сеньйорками розмова інша...

местный 2011-03-09 / 21:15:00
"Знов за рибу грошi" :)

2Учитель ("Уже через 5 років після смерті Духновича бачимо, як один його молодий послідовник пише про «русскую народную пЬснь» Духновича, який заповів, оставити подкарпатской Руси глубокій сон! Чи це теж проігноруємо?") - никто из нас не может ни доказать ни опровергнуть то что "молодой последователь":
а) ссылался на действительно написанное Духновичем и каким-то образом оказавшееся у него стихотворение
б) либо сам написал стихотворение (лтбо кто-то из единомышленников), приписав его Духновичу для пущей важности и авторитетности.
ХIХ век изобилует такими подделками...

Учитель 2011-03-09 / 21:05:00
местный, 09.03.2011 20:06

Підправлю!

Щодо гімна на слова Духновича, то доказів немає тільки тому, що все радянське літературознавство нічого путнього не зробило.
Уже через 5 років після смерті Духновича бачимо, як один його молодий послідовник пише про «русскую народную пЬснь» Духновича, який заповів, оставити подкарпатской Руси глубокій сон!
Чи це теж проігноруємо?

Учитель 2011-03-09 / 20:40:00
сорри, 09.03.2011 19:48

У старі часы на селі не знали, ож ко такый коминарь.
Раз єден коминарь ишов до пана оречного вымітати комины, а ишов через ліс, а там баба грибы зберала. И коли го увиділа, думала, ож то чорт. А было то на розпутю.
– Жоно, котрым пішником ближе в село буде?
– Правым пішником би вам ближе, але там на кінці села стоїт хрест, так идьте лівым, хоть и далше!!!

***
То вам яке посилання дати: де ближе чи, де немає хреста?

местный 2011-03-09 / 20:06:00
Сейчас невозможно утверждать, что автором гимна является не Духнович, хотя своего авторства этого стихтворения он никогда не утверждал по банальной причине - он умер задолго до его публикации, в архивных материалах Духновича его нет. Был ли действительно он автором или спустя десятилетия стих ему приписали - мы вряд ли когда-то узнаем. И если честно, это мало что меняет. А так считается, что впервые стихотворение опубликовано в сборнике "Русскій соловей" 1890 года, сразу после предисловия М.Врабеля. Ну, учитель меня поправит, если что :)
Но опять-таки, что это меняет? Только что ФП в этом смысле не прав - и всё.

сорри 2011-03-09 / 19:48:00
Учитель, 09.03.2011 18:14
...вперше текст опубліковано не у 1922, а у 1890 році М.Врабелем... (с)

Можна документальне підтвердження?

Учитель 2011-03-09 / 18:14:00
ФП, 09.03.2011 16:39
"...Почнемо хоча б зі слів “русинського” гімну, авторство якого давно приписали О. Духновичу. Олена Рудловчак, найкращий знавець творчості Духновича, переконливо довела, що цього віршо-гімну Духнович ніколи не писав. Це більш пізнє ручне творіння (найпевніше, що в потрібний історичний момент приклався до його написання Степан Фенцик). Швидко роблене – внутрішньо фальшиве, замінне творіння..."

ПОТУСТОРОННЬО ГЕНІАЛЬНИЙ Ст. ФЕНЦИК через окулярі української науки

Ст. Фенцик, як твердить українська наука, написав вірш "ПОДКАРПАТСКІЕ РУСИНЫ"!!!

Якщо знати роки життя Фенцика (1892–1946), не важко визначити "колідор", коли це могло статись – між 1892 та 1946 роками.
З того, що відомо неукам, текст було опубліковано у 1922 році Франтішком Тіхим. Тобто, можна вірити українській науці – у 1922 році Фенцику було 30 років. От він і написав! А чому б ні!
Це якщо вірити! Але якщо знати, що вперше текст опубліковано не у 1922, а у 1890 році М.Врабелем, То не важко визначити, що Ст.Фенцик написав його за два роки до свого народженні!!! Потустороння геніальність Ст. Фенцика!

У мене до Ф.П. одне простеньке запитання: А при чому тут Олена Рудловчак?