Про УПЦ МП, яка ніяк не хоче стати РПЦвУ

Що стоїть за втратою позицій РПЦ в Україні. Останні надії на збереження канонічності

Про УПЦ МП, яка ніяк не хоче стати РПЦвУ

У 2018 та 2019 роках п’ятим Президентом  України Петром Порошенком було підписано два Закони – «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України». Ними колишній Гарант фактично відмежував Православну церкву України від Української православної церкви Московського патріархату, яка завжди перебувала під російським крилом та курувалася з Москви. 

Однак тепер представники останньої вкрай невдоволені такими законодавчими змінами і зовсім не мають наміру офіційно змінювати свою назву з УПЦ МП на Російську православну церкву в Україні, яка б прямо вказувала на її офіційну належність та підпорядкування, адже це зовсім не на руку церковним функціонерам, які бояться, що це потягне за собою масовий перехід вірників до ПЦУ та загрожує втратою впливу та грошових (матеріальних) надходжень.

Керуючись фінансовими мотивами та страхом втратити свої позиції, правляча верхівка УПЦ МП під керівництвом Онуфрія (Березовського) звернулася до нинішнього  Президента України Володимира Зеленського з проханням відмінити підписані Петром Порошенком закони, які «спричиняють порушення конституційних прав і свобод громадян України, несуть у собі загрозу миру і спокою в нашій Державі, ставлять під сумнів щирість проголошених Україною євроінтеграційних прагнень, реалізація яких є неможливою за умов порушення прав і свобод людини та особливо вразливих верств населення, до яких належать віруючі Української Православної Церкви».

А для надання зверненню особливої вагомості змусила всіх представників єпархій в Україні з числа духовенства зібрати підписи, якими б вони засвідчували свою незгоду з цими законодавчими нормами та вимагали б їх скасування.

Так, показуючи свою відданість та поспішно виконуючи «кремлівську» вказівку, активно збирати підписи заходилися й ієрархи УПЦ МП на Закарпатті – керівник Мукачівської єпархії владика Феодор та очільник Хустської єпархії владика Марк.

Далеко не всі священники в УПЦ МП в захваті від того, до чого їх змушують, а тому отримати від небайдужого священнослужителя єпархії УПЦ МП копію листа, під яким закарпатським ієрархам поспішно потрібно зібрати підписи та направити їх до керівництва УПЦ МП в Києві, виявилося не надто складно.

Тож висновки робіть самі. А хто є хто і яка справжня мета таких «церковних ініціатив» – покаже час.

17 лютого 2021р.

Теги: УПЦ, РПЦвУ, підписи

Коментарі

Василь 2021-02-18 / 14:30:11
Пора вже щоб все Закарпаття перейшло в Православну Церкву України, годі вже терпіти те що ми московська церква.

злий 2021-02-18 / 13:04:40
Ніяк не вгамуються, кремлівські безтомосні сектанти

вася капелан 2021-02-17 / 17:11:40


Українофобія, хамство. Коментар видалено. Адмін


Цікавий 2021-02-17 / 16:53:02
- Як тоді сталося, що Київську митрополію не передавали, але вона тривалий період перебувала в підпорядкуванні Московській?

- Поступова окупація та спотворення змісту патріарших грамот мали місце тоді, коли тривала османо-російська війна. В умовах війни ні про які зв’язки київського духовенства з патріархом, що перебуває у ворожій столиці, не могло йти мови. Війна тривала майже 15 років, за цей час багато чого змінилося у багатьох сферах, у т.ч. церковній.

Маємо підтвердження, що протягом десятиліть, уже після нібито передачі, Київська митрополія все ще підпорядковувалася Вселенському патріархату. Зокрема, у грамотах тодішніх російських царів на поставлення митрополитів чітко вказано: «Не вертайся до Вселенського престолу», тобто підкреслено зв’язок Київської митрополії зі Вселенським патріархатом. Є також документи, де до Київського митрополита звертаються з білоруських територій як до митрополита Вселенського патріархату. Це доводить і зовнішня атрибутика – митра, яку боронив Київський митрополит. Це право дароване йому Вселенським патріархатом, і митра київського митрополита Гедеона, зокрема, й відома її написом: «І всія Русі». Урешті, згодом і Єрусалимський патріарх іменував у своїх листах Київського митрополита екзархом, очевидно, що Вселенського патріарха. Відтак Петро Орлик наголошував на потребі відновлення церковної влади Константинополя в Україні. І це все лише частина свідчень дальшої офіційної приналежності Києва Вселенському патріархату, а не Московському.

Передача Київської митрополії Москві – це неймовірна історична містифікація
- Тобто, це був фейк, якому вірили триста років і досі повністю не спростували?

- Це неймовірна історична містифікація, над якою ще повною мірою не замислювалися в Україні навіть у ПЦУ, не кажучи вже про УПЦ МП. Адже в сутності мова не про митрополію, а – таїнства Церкви: причастя, хрещення, сповідь тощо. Якщо ці всі роки мала місце маніпуляція щодо них з боку РПЦ, то постають занадто неймовірні питання. Зокрема, і щодо анафем російським царям та патріархам, залученим в окупації Київської митрополії. Інакше, чому це безкарно? Томос про автокефалію Українській православній церкві, власне, даровано Вселенським патріархом як своїй митрополії.

Цікавий 2021-02-17 / 16:44:42
Див.:https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3191511-oles-kulcinskij-turkolog-shodoznavec-perekladac.html

Знахідки також демонструють, що церковне питання було підконтрольне не лише патріархові, а й османському султанові з диваном, і що на передачу Київської митрополії Московському патріархату без їхньої санкції не могло бути й мови. Урешті, й недавно розкриті російські архіви до питання також це підкріплюють. Отже, протягом трьохсот років Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріархату неканонічно. З церковного погляду – на території України аніколи не існувало та не існує таких структур як УПЦ МП чи РПЦ. Київська митрополія завжди належала Вселенському патріархату, а нібито передача – наслідок перекладацького спотворення, фальсифікації змісту вже грецьких церковних грамот та втрати їхніх оригіналів.

- Які саме документи це доводять?

- Перше – протоколи самого османського дивану, отже, державні канцелярські записи щодо візиту московського посла. Друге – записи літописця, зброєносця самого султана, який був при ньому на момент авдієнції посла. Третє – витяг з італійської хроніки про ту саму подію. Четверте – кілька десятків османських фінансових документів щодо фінансів Вселенської патріархії. П’яте – листи великого візира Османів до московських царів та князя Голіцина, очільника Посольського приказу. Питання митрополії не було лише питанням Вселенського патріарха, а й залежало від волі султана, високого візира, дивану. А їхньої волі на передачу митрополії просто не було.