Закарпатські сини на "Золотій землі-2019"

Саме 1972-го багато наших земляків поїхали з «сріберної землі» на «золоту землю» відкрити для себе нове життя в новоствореній на той час державі Ізраїль.

Закарпатські сини на "Золотій землі-2019"

Я, коли був малим, багато наслухався у моєму селі Верхнє Водяне (APSA) про цих людей, мої односельчани казали так: "Лайбі пушов у (Паластіну)" - так тогди називали нинішний Ізраїль.

Лайбі - це уроджениць Верхнього Водяного (APSA), який ходив у школу з моєю мамою, він по суті і відкрив для мене “золоту землю” та познайомив з усім ізраїльським закарпатським кланом в Тель-Авіві. Думаю, що газда того усього обєднання є Лайбі Гутман, Бумі Трумб і Фікслер Юді, бо саме вони мене зустріли і  багато мені розказали і показали, що і як їм живеться, але я спитався ви що туй лише троє? Вони почалися сміяти, і я поняв, що то лише початок запланованої праграми україно-ізраїльського конгреесу на тему закарпатці у світі!

Вони назвали Ізраїль «золота земля», но я їх запитав, а чи знают они про те, що є і «сріберна замля», де їхній пупиц закопаний, і тут почалося багато цікавих спогадів. Вони знають більше, чим я, бо мені лиш 39-тий, а їм всім за 70-ть. У більшості в радянські часи вони працювали, як усі радянські люди та сображали коло магазину на «трьох» на той час в ссср. Але переїхавши сюди, тут освоїли нові професії, стали переважно військовими, лікарями, адвокатами, суддями, ювелірами, науковцями, вчителями та просто людьми, які входять до близького оточення перших осіб держави. З побаченого я зрозумів, що вони і є ті перші особи, лише без костюмів, пафосу, і галстуків, і охорони. Мабуть, сильними і впливовими їх зробило те в Ізраїлі, що вони тримаються разом у «ракаши», поважають і люблять один одного, підтримують та допомагають між собою один одному, не зважаючи і не дивлячися на те, генерали вони, міністри, професори чи просто підприємці. Мав можливість переконатися в тому за столом, де зібрався так званий клуб старійшин «закарпатських мудреців».

З їх розмови я дізнався, що тут в Ізраїлі вони замовили і установили пам'ятник закарпатцям (тю) в лісі “Ben Shemen Forest”, біля якого і гуртуються. Так само раз на рік збираються, як і ми в Києві, і готують щось смачне на природі.

Багато їх дітей і внуків працює по світу: Австралія, США, Англія, Китай, Таїланд, Канада, Японія, Аргентина, Южна Африка тощо.

З їх розмов я зрозумів, що вони щорічно відвідують Закарпаття і переважно через Угорщину. Такий шлях - через відсутність аеропорту в Ужгороді чи Хусті. Почув багато запитань ,чому такий занепад на Закарпатті, чому зупинилося промислове виробництво, заготівля сухофруктів, вирощування рослинних  продуктів харчування та їх прреробка, на що я не зміг чітко відповісти. Якщо чесно, почав уникати відповідей, бо не хотів брехати, щоб не говорити, що у нас у більшості керують в області люди, у яких понняття "державний інтерес" та "інтерес регіону" відсутній, промовчав також про відсутність доріг, масової міграції у світ талановитої молоді ітд.

Я не хотів говорити про політику та негативні моменти нашого краю і чому так, бо не хотів шукати винних, бо як адвокат розумію, що немає сенсу обговорювати владу, якщо ї представників нема тут за столом серед нас. Сказав одне - що історія все поставить на свої місця, як завжди, і покаже, хто є хто на Закарпатті чи в світі.

Я почав розмову про закарпатську культуру і те, що не робитиме негативні наслідки про нашу «сріберну землю» з багатонаціональною культурою та традиціями унікального і мудрого закарпатського народу. З їх боку почалося обговорення закарпатської кухні, вина, палинки і традицій. Я почав розповідати, як ми змогли в Києві започаткувати щорічну «закарпатську гостину» і страви, які ми там готуємо під гаслом «страви дружби», і як все відбувається. І що євреї Закараття - це теж важлива частка нашої багатонаціональної закарпатської культури. Багато хто зацікавився гостиною, тож я, звісно, запросив на 8-му «закарпатську гостину у Києві», яка відбувається вже традиційно у вересні.

Поговорили і згадали про всіх спільних знайомих, випили по погарови смачних напоїв і розійшлися...

За три дні мого перебування в Ізраїлі я багато від чого був здивований. Більш за все мені сподобалася безпека, з якою я познайомився в київському аеропорту Бориспіль: при проходження реєстрації на літак зі мною спілкувалися приємні два молоді хлопці, які задавали запитання на різну тематику, на що я запропонував не продовжувати, бо немає сенсу мені задавати такі питання, і щупати мене, і ціль моєї поїздки, сказав вам що іду на гостину, так на гостину, і натякнувши що рівень досвіду спілкування у нас різний, та запрпонував їм десь прочитати лекцію за пивом, на тему як відрізняти мігранта який їде в одну строну, і такого як я що іде на погар вина на три дні до друзів, з пляшкою сливовиці у портфелі,  вони засміялися і зупинилися, сказали добре щасливої дороги, по дорозі вони були теж в літаку і я їх охрестив агентами із фільму « джеймс бонд», жартував з ними, але літак приземлився і на паспортному контролі підійшов  інший дядько і по очам я зрозумів що це не початківець в їх службі безпеки, він привітався і почав цікавитися моїм візитом, я звісно почав знову жартуючи відповідати на його запитання на що він мені відповів що він цілком серйозно цікавиться що я буду робити в них три дні і що він принімає рішення повернуся я назад чи пройду контроль,на що я зізнався що я за фахом адвокат і у відповідь почув, вітаємо у Ізраїлі   порадивши непорушити міграційне законодавство, одним словом я побачив що таке служба безпеки і інтерес ї до захисту своїх громадян і держави!

Вірю ми тоже зможемо, ми то Ураїна!

Думаю мій візит в цю країну не останній, я ще маю бажання бути не раз тут мені сподобалася кухня ввічливі навколо люди, сервіс, та багато іншого, я зрозумів що на деякі речі які тебе запитуть потрібно відповідати відверто і без жартів!

На цьому моя подорож як приставника «Київських Закарпатців» закінчилася...

Друзі і приятелі, рекомендую бодай раз відвідати Ізраїль....

PS. Щиро дякую сим порядним людям:   Гутман Лайбію, Трумпу Бумію (Борису), Фікслеру Юді (Євгенію), Гросу Золію, Фуксу Федору, Гланзу Золію, Фуксу Шонію, Фуксу Бумію, Кіршенбауму Михайлу.

З повагою,

Голова «Клубу Закарпатської Культури у Києві»

Адв. Магей Іван

 

 

11 лютого 2019р.

Теги:


Іван Магей
Публікації:
З нагоди 8-ї річниці закарпатської гостини у Києві
/ 1Сьома Закарпатська Гостина у Києві
/ 26-та Гостина у київської закарпатської родини
Мама і Закарпаття
Шоста, “безвізова” "Закарпатська гостина"
Свято Покрови в Закарпатській Церкві у Пирогові
Київських закарпатців запрошують на 5-ту "Закарпатську гостину"
/ 9Кияни у Гечі
/ 1Людина-коваль
/ 1«Будинок мій, а стара нехай іде в прийми!»
ЩИРО ВІТАЮ
Сидіти на двох стільцях ще можна, - на трьох можна тільки лежати!
/ 4 Дорогі земляки, вихідці з Сріберної Землі
УКРАЇНЦІ - ПРАГА - МАЙДАН...
/ 6Банош - гуцула страва
/ 4Бограч-гуляш у Києві
/ 2ДОРОГОЮ НА АПШИНЕЦЬ
/ 1Правду важко слухати
/ 3Свічка пам'яті
/ 9Джипінг у Бринзині
/ 5Чотири рядки
/ 36Закарпатська гостина в Києві
/ 2Довелося вчора побувати в судовому засіданні в Апеляційному Суді міста Києва,
/ 4Сьогодні Молодіжний осередок Товариства закарпатців в м. Києві святкує день народження!
/ 11Київські закарпатці зустріли Новий, 2012-й Рік
» Всі записи