Закарпаття онлайн » ЗМІ Закарпаття » ФЕСТ

Церква і мова

Як парость виноградної лози, плекати мов – обов’язок кожної людини. А надто – отців духовних

Церква і мова
Уже понад десять років на обласному радіо звучить передача "Доброго ранку тобі, отчий краю", яку веде настоятель Ужгородського кафедральногоХрестовоздвиженського собору Української православної церкви Московського патріархату протоієрей о.Димитрій Сидор. Загалом радіопередачі знайомлять вірників з основами Святого Письма. Усе було б добре, якби о.Димитрій ще й звертав належну увагу на культуру мовлення. На жаль, у своїх проповідях як на радіо, а ще більше в соборі, забуваючи, що його слухають освічені вірники, він, як не дивно, користується суржиком, вживає слова-покручі та дивну суміш з різних мов. У підсумку виходить балаканина, що не має нічого спіль­ного з духовністю.
 
У кожній недільній проповіді таких покалічених слів, недоречностей можна нарахувати понад сотню, що свідчить про несерйозне ставлення отця до своїх пастирських обов'язків. Вони аж ніяк не відповідають правописним літературним нормам і викликають у вірників огиду. Перехід на суржик означає здріб­ніння душі, її зубожіння, залежність від злої, руйнівної сили. Недарма один мудрець справедливо сказав: "Суржик – це мова для убогих, метафізична модель духовних бомжів". Кожен священнослужитель повинен виконувати настанову Святого Письма: "... ти провідник сліпим і світло для тих, що в темряві, наставник неуків, учитель дітям, який має зразок знання і правди в Законі, – як же ти, навчаючи інших, себе не навчаєш? (Рим. 2:19-21).
 
Від суржика страждає духовний розвиток, бо засмічені проповіді не розширюють кругозір слухачів. Дивно, чому вище духовне керівництво не помічає цього брудного накипу, що надає проповідям зниженого стилю, заважає спри­ймати їх зміст. 
 
Часто від вірників різних населених пунктів області можна почути слушні скарги-вимоги: невже на Закарпатті немає священнослужителя Української православної церкви Московського патріархату, який би вів на радіо проповіді добірною українською літературною мовою, зрозумілою для всіх парафіян? Тим більше, що в нас є Ужгородська українська богословська академія ім. св. Кирила і Мефодія, де працює чимало досвідчених викладачів-богословів з високими науковими ступенями. Є у нас дві поважні єпархії – Мукачівсько-Ужгородська і Хустсько-Ви­ноградівська, де також можна знайти грамотних отців духовних.
 
Нарешті Господь почув благання православних вірників області і з Його допомогою з кінця грудня 2010 року почала виходити в ефір радіопрограма "Джерела духовності", створена за сприяння Мукачівської єпархії Української православної церкви. Перші три виступи на радіо, які провели диякон Олександр Монич, о.Василій Юрина, о.Василій Керецман, ігумен Миколай Шестак, можна вважати, були бездоганними. Однак 6 лютого 2011 року слухачі були занепокоєні, бо у своєму виступі один протоієрей підніс цілий оберемок русизмів та слів-покручів: толпа, податі, пристрастіє, соблазн, созерцали, презіралі, спасєніє, покаяніє, приобрів, Духа Святаго, істочніка, вездє сущій та ін. Не можна забувати настанову із Святого Письма: "Хто знає, як робити добро, та не робить, тому гріх!" (Як. 4:17). Зразком того, як слід правильно будувати спілкування в ефірі, можна вважати радіопередачу з Києва "Благовіст" і її ведучого Володимира Татаренка.
 
Користування суржиком мало б бу­ти для о. Димитрія, як і для інших, таким же незручним, як неохайність у квартирі чи одязі. Варто знати й слова Т. Шевченка: "Умийтеся, образ Божий багном не скверніте". Треба пам'ятати: спотворене, скалічене, неправдиве слово не може бути міцним і тривалим, бо над ним не витає дух Божого благословення. А зустріч із прави­льним словом у проповідях має вагу безапеляційного естетичного зразка і морального критерію. Боляче, коли той, хто прагне стати священиком або вже є ним, не може зрозуміти сенсу професії і не працює над собою. Слово священнослужителя повинно бути тим променем світла, що проникає в душі вірників, очищає їх, освітлює їм дорогу в бурхливому житейському морі. Взагалі для кожної людини мова повинна бути і найдорожчим духовним скарбом, і головним засобом професійної діяльності. Хочеться сподіватися, що священнослужителі прислухатимуться до Святого Письма, де сказано: "Для чистих уст чисте, а для осквернених і невірних немає нічого чистого, у них осквернені і розум, і сумління" (Тит. 1:15).
 
Чому священнослужитель, навчаючись у середній школі, духовній семінарії, а дехто і в академії, не може як слід вивчити українську мову? Якщо йому це не вдалося тоді, чому він не може тепер придбати собі словники, підручники? Адже він слуга народний, духовний пастир, носій культури, знань, у тому числі й мови. Вчити людину культури мовлення необхідно так само, як учити математики, біології, історії та інших наук.
 
Та, на жаль, проповіді багатьох священнослужителів вражають обмеженістю словникового запасу, засміченістю русизмами, церковнослов'янізмами, діалектизмами, рясніють стилістичними огріхами, нечіткістю й неточністю ви­словлення, частим повторенням того самого слова. Маючи високе призначення – вести народ до верховин культури, отець духовний натомість стає супутником безграмотності. Він не має права принижувати себе і своїх слухачів безграмотністю. У Святому Письмі сказано: "Бог нас покликав не до нечистоти, а до святості. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа" (1 Сол. 4: 7-8).
 
Зрозуміло, що мовна мутація на українських теренах, спричинена тривалим імперським пануванням, продовжується. Та й глобалізація підміняє природні процеси лексичного добору своєрідним сурогатним запозиченням. Тому кожен священнослужитель або учитель, який би предмет не викладав, державний службовець повинні володіти правильною, виразною мовою, яка є зразком для інших. Дуже шкода, що деякі розповсюджувачі вседозволеності в церквах, навчальних закладах, державних установах не несуть карної відповідальності за насадження безграмотності та бездуховності серед народу.
 
Відомо, що роз'­­­яснювати найважливіші положення Біблії необхідно доступною, правильною і захоплюючою мовою у формі яс­кравої пристрасної і переконливої роз­­повіді. Це вдало робить у своїх радіопередачах професор Святого Пи­­сьма Уж­город­ської греко-католицької духовної семінарії ім. Теодора Ром­жі Владислав Іг­на­тишин. Він ве­де проповіді до­бірною українською літературною мовою і вміє донести до свідомості людей те, що надзвичайно складно зрозуміти подеколи навіть високоосвіченій людині. Його приємно слухати. Про це доводиться чу­ти від багатьох вірників Закарпаття, які з нетерпінням чекають кожну неділю, щоб збагатитися його продуманими і зміс­­­товними проповідями, які переконливо розкривають глибину Святого Письма, просвітлюють люд­ський розум, розширюють вірникам знання, допомагають їм роздумувати про те, що праведне, чисте і чеснотне (Филип'ян, 4:8).
 
У своїх проповідях культури мовлення дотримуються всі представники різних християнських віровчень, що ведуть радіопередачі українською мовою, тому дуже боляче стає, що переважна більшість представників Української Православної Церкви Московського Патріархату, як кажуть вірники, виглядають серед них малограмотними, малоосвіченими, недорозвиненими культурно душпастирями.
 
Священнослужитель повинен не тільки здійснювати церковні відправи, а й бути людиною високого покликання, духовним просвітителем, просвіт­ником, людиною, яка несе знання, Боже правильне слово у маси, щоб кожен знав, як убезпечити себе від гріхів, як боротися з ними, щоб за­служити Царство небесне. Особистий приклад священнослужителів є обов'язковою складовою виховного процесу чи впливу на вірників, тобто повинні виховувати їх власною поведінкою, бути здоровими морально, повертати людині відчуття повноцінного життя. Інакше він не має права називатися духовним пастирем, наставником. Його завдання у Святому Письмі чітко визначені: "У всьому показуй собою взірець добрих діл, у навчанні чистоту, статечність, непошкодженість, слово здорове, недокірливе, щоб противник був засоромлений, не маючи нічого лихого сказати про нас (Тит. 26 7-8).
 
Чи задумувався о.Димитрій та інші священнослужителі, що своїми малограмотними проповідями вони дезорганізовують навчально-виховний процес у школах, зневажають працю великої армії вчителів, які скаржаться, що переважна більшість отців духовних подають учням, молоді в цілому поганий приклад. Якщо можна зневажати, не до­тримуватися норм мовлення, то так само можна й зневажливо ставитися до приписів Святого Письма, не виконувати Божі заповіді. Не забуваймо, що людині життя дається раз, воно є дорогоцінним Божим скарбом, і його треба прожити так, як нас наставляє Господь через Святе Письмо, "щоб ви були досконалі та бездоганні, і не мали ні в чому недостачі (Яков, 1:4).
 
Священнослужитель, що засіває зерно Любові на ниві вітчизняної духовності, має бути відповідальним перед Богом і своїм народом за майбутній урожай. Лише так можна побачити наслідки своєї праці. Але який урожай може бути із словесної полови і бур'яну там, де повинно засіватися добірне зерно? Замість того, щоб доповнювати і зміцнювати набуте десятками років героїчної і каторжної праці, окремі духовні отці руйнують, тримають у запустінні наш мовний сад.
 
Складається враження, що окремі батюшки разом з іншими космополітами хочуть будь-що звести нанівець національну культуру, щоб ми не мали країни з високим культурним, мистецьким та інтелектуальним потенціалом, з багатющою культурною спадщиною. Не забуваймо, що тільки висотою і розмахом культури вимірюється значимість кожної ділянки суспільно-корисної праці, велич кожної держави, її заслужений авторитет у світі. Пам'ятаймо, що "від кожного, кому дано багато, багато вимагається; і кому багато довірено, з того більше спитають" (Лк. 12: 48).
 
Окрасою сіл та міст краю, їхніми архітектурними пам'ятками є храми і церкви. Однак призначення цих архітектурних шедеврів – зводити храми у душах людей, збагачувати і надихати їх на добрі справи, турбуватися про духовний розвиток кожного парафіянина. Українське суспільство потребує активних дій як світської, так і духовної інтелігенції у сфері духу через чистоту думки, чистоту і красу Богом подарованого благодатного Слова. Бо ж у Святому Письмі сказано: "І накінець, брати, радійте, удосконалюйтеся, утішайтеся, будьте однодумні, мирні, – і Бог любові та миру буде з вами! (2 Кор. 13:11).
 
Отці духовні повинні пам'ятати, що до успіху не йдуть семимильними кроками, лише з Божою допомогою щоденна праця над собою, терпіння й наполегливість стануть його запорукою. Варто самовіддано працювати над піднесенням якості своїх проповідей, тому слідом за св. апостолом Павлом повторюю собі й усім: слово гниле нехай не виходить із ваших уст! Тим більше з уст отця духовного.
 
Святі отці дали нам через Церкву свій заповіт єдності й любові. Вони добре розуміли, що Церква не просто бу­дівля, – це осердя, що єднає всіх християн: і живих, і тих, хто прийде в життя колись, і тих, кого серед нас уже немає. Церковні діячі залишили нащадкам саме храм, бо знали, що йому належить найвище на землі призначення: як Христос, служити людям, спрямовувати їхнє духовне життя, освячувати їхні душі, бути маяком у бурхливому житейському морі.
 
Мова кожного народу – це його духовна спадщина, відображення його національних традицій, світогляду та моральних цінностей. Берегти й шанувати мову – означає любити Господа, Який створив її, поважати самих себе, своїх батьків, свій народ. Це обов'язок не тільки справжніх патріотів, а й кожної людини нашої Української держави. А для цього треба мати самому велике бажання. В.Сухомлинський нагадував: "Постав перед собою сто вчителів, і вони виявляться безсилими, якщо ти не можеш сам примушувати себе і сам вимагати від себе".
 
Іван Хланта, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України
ФЕСТ, Закарпаття онлайн.ЗМІ Закарпаття
10 березня 2011р.

Теги: мова, церква, православна, греко-католицька

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Ernest 2011-03-30 / 00:53:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". "Правилами..." заборонені заклики до порушення територіальної цілісності України. Адмін

KK 2011-03-14 / 16:47:00
До Виноградова - я ніколи не писав що Жалива продокує 'дишеву' паленку. Нігде, ніколи! Я би ніколи так низько не спустився на такі низькі образи. Я певний що його продукт (без ГМО) першої якості. :-)

Микола Староста (Жалива) 2011-03-14 / 16:07:00

Сам соб подякував, клоун, їй-Богу!


Адмін бачить, якщо я буду писати сам собі... не треба саказму.


Адмін бачить навіть тоді, коли ви пишете під іншим Ай-Пі і при цьому "наїжджаєте" на Адмін,хоча обіцяли цього не робити. :)  Адмін

2011-03-14 / 16:00:00

"А знущання над вірниками - це коли прості люди не розуміють слів проповіді" - слів не розумієте, а китайську бись те вчили аби десь полетіти і ***** літом по гріти, а в церковну мову слабо. Івани Закарпатські хоть і дурні зато на одну мову знають більше від ...оце я перепрошую вибачте щирих нациків українців. Аш тошно для закарпатського простого народу.


Підбирайте слова. Тут не помийна яма. Адмін

зз 2011-03-14 / 14:44:00
Іван07, 14.03.2011 13:27
...українська мова не в силах передати...
...іздевательство на Церквою...
...фанатиками, як дурникуваті націоналісті...

Що робити з такими недалекими Іванами... Нич бо вже не поможе, як слабує чоловік розумом. То лиш у казках дурникуватим Іванкам усе легко дається. Коли не треба нічим старатися.
А знущання над вірниками - це коли прості люди не розуміють слів проповіді.
То лиш в устах нашого безграмотного Івана українська мова (так мабуть і всі інші мови) не здатна нічого передати. Бо ніколи нічому він не навчався. Ну, хіба що увесь час просачковував на Камчатці у своїй духовній бурсі. Тепер злиться на увесь світ, недоошколований.

Жаливі 2011-03-14 / 14:39:00
Сам соб подякував, клоун, їй-Богу!

Іван07 2011-03-14 / 13:27:00
Ах ви щирі українці, від мови ви що май духовніші станете, в нас найкраща мова для Церкви це церковно-словянська, мова Кирила і Мефодія. Як Вам на зразок по українськи - Миколай Чудотворець , Микола Фокусник, або ж Радуйся Невісто Неневістная - Радуйся дівко незасватана, іздевательство на Церквою. Я не зато, щоб священники не говорили української, але є такі моменти, що українська мова не в силах передати. Тому філологи трудіться, бо Українській мові до церковної як пішком до Китаю. І не будь-те фанатиками, як дурникуваті націоналісті. ми Закарпатті словянський народ, і любимо і приймемо всіх не залежно від мови і національності

Микола Староста (Жалива) 2011-03-14 / 12:00:00
АНЦЮ, тай з Виноградова - дякуву.

АНЦЯ 2011-03-14 / 10:58:00
Ага и туйкы то самоэ, КК из пудперков СОРРІ провбувуть ужалити ЖАЛИВУ. Саракы!!!

з Виноградова 2011-03-14 / 08:51:00
Не видержав.
KK - щоб знали, бізнесові інтереси Старости та Бушка ніколи не пересіклися, Микола має свій бізнес, до ПР він дійсно ніякого відношення не має, політикою Староста займався набагато раніше, як Бушко! Староста та Бушко до виготовлення паленки відношення не мають, монополія на "дешеву" паленку у вашого шефа Балоги. про це всі знають.
Хочете "совіт" купіть собі попугая та йому мозги парьте, народ знає своїх "героїв" паленчаних королів - Балоги!

KK 2011-03-14 / 03:07:00
Сорри - не зважаючи ані разу на проявів Жаливи що він не членом ПРдунів, ані на те що його ніхто не 'підгодувує', то стає ясно що його рідний брат Бушка час від часу кидає йому суху кістку для його брудну роботу...робота яка нікому більш не хочеться самому робити, але в якому він сам відзначається, не маючи інакших здібностій кроме може виготовлення палинки.

KK 2011-03-14 / 02:31:00
Більше букв, але чомусь менши клепків! :-)

Хустянин 2011-03-14 / 02:06:00
Прочитав, сисю дискуссію - пуддержуву Жаливу, ми русини нигда не были в єднуй хижі з украйнцями у нас другий менталітет, ми иншак думаєме. У нашому букварьови бульше букв,а нас хочуть учинити якимось до фраца - етносом.

сорри 2011-03-14 / 01:17:00
Жаливо, розказуйте це комусь іншому. Логічний ланцюжок вашого заробітчанства на "русинстві", пов'язаний із Партією регіонів і Іваном Бушком ми вже тут розглядали. Для того, аби заробляти на русинстві, зовсім не обов'язково отримувати юдині срібляники з кремлівської, будапештської чи братиславської каси, як це роблять багато ваших колег по "русинському" нещастю. Он Балога також отримує свої дивіденди з русинства....

Не мисліть так, як ви любите казати, ТУПО, Жаливо...:)

А взагалі йдіть спати. Ви і вдень погано думаєте, а вночі нездатність до думання взагалі перетворюється для вас у справжнє нещастя... :)

Микола Староста (Жалива) 2011-03-14 / 01:10:00
.... проблема в тому, що мене ніхто не підгодовує, значить ваша версія хибна! Не спорю, є такі русинські лідери "патріоти" які мають деякі преференції, але не я.

сорри 2011-03-14 / 00:48:00
Жаливо, кожна літературна мова створювалася на основі якогось діалекту. Частіше всього на основі того, яким володів основоположник цієї мови, тобто людина, яка вперше на якісному рівні почала писати цією мовою. В Україні це був Шевченко. У так званих русинів свого "Шевченка" немає (як і героїв, науковців і т.д.), а тому всі ці потуги з кодифікацією - мертвороджені. Тим більше, що народові ота кодифікація - до одного місця. Всі чудово послуговуються літературною мовою всіх русинів України і не хочуть замикатися на на виключно регіональному рівні заради царствування Балоги чи якогось іншого скоробогатька. Тому навіть оті єдиноцентристські облрадівські підфінансовування "русинства" - явище минуще. Я вже казав - "оскільки є люди і держави, зацікавлені в існуванні "русинства", воно, мабуть, якийсь час існуватиме. Але на рівні марґінальному, а не масовому. Як екзотика і один із важелів впливу на владний Київ. Тобто, вас будуть постійно підгодовувати з руки, але по чуть-чуть, так, щоби ви ніколи не змогли наїстися досита. Бо якщо вам один раз дати наїстися донесхочу, ви перестанете слухати свого хазяїна. А якраз цього йому зовсім не хочеться... :)

KK 2011-03-14 / 00:40:00
У нас, і у вас є єдність. Ми всі готові вживати цю чудову руську (українську) говірку центральної України як мовою спілкування! То тільки ви і ще пару аферистів на закарпатті і в Словачині які не знають на які мові спілкуватися, і переважно між собою то гавкаєти на цілком чужі, російські! :-)

Микола Староста (Жалива) 2011-03-14 / 00:35:00
КК.. не валяйте дурачка, Українську літературну мову створено на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя, а саме на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини.... так, що у вас теж нема єдності :)

KK 2011-03-14 / 00:27:00
Жаливо - Я вас розумію. Ви говирите і пишите на одні говірці, наш цімбор Обозриватиль на другі, піп Сидор на ше якусь третю, а в Пацьканах ще по різному. Ваш історик, Магочі начислив десь шестеро тільки русинських діалектів, не враховуючи гуцулські, лемківські чи бойківські. Жаливо, коли уже створити свою 'самобутню' Рутенію, то мені цікаво знати яку саму говірку ви (провідники краю) будети між собою говорити? Чи будети мати якусь одну спільну державну мову, чи в кожному селі будуть мати свою 'самобутню' мову?? :-)


Микола Староста (Жалива) 2011-03-14 / 00:21:00
сорри.. ніколи не казав, що Закарпатці всі русини... глупите ви.


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи