Невідомі Зотлукали. Штрихи про діяльність археологів-аматорів

ЄНЕВ ЗОТЛУКАЛ

Народився 21 грудня 1894 року в Росвигові. Римо-католик. Початкову й середню освіту отримав в Мукачеві. З 1913 по 1919 рік працював  у Верховинській експозитурі Міністерства землеробства Угорщини (пізніше Руської Крайни). Скласти присягу на вірність Чехословацькій державі відмовився, за що його звільнили з роботи. Наприкінці 1921 року, коли загострилися відносини між Угорщиною і Чехословаччиною, вони разом із Елемиром Воллою створили  таємну проугорську організацію "Спілка  угорських братів", яка планувала, на випадок воєнного конфлікту, допомагати Угорщині. В кінці жовтня того ж року його заарештували, пізніше судили. Згодом він переселяється в Угорщину, де працює якийсь час в Будапешті. В кінці 1920-х років повертається в Мукачево, де з братом Елемиром розпочав проводити археологічні дослідження. З 1939 року влаш¬тувався на роботу у міську управу Мукачева, де пропрацював до приходу радянських військ. Помер у Мукачеві в 1950 році.

ЕЛЕМИР ЗОТЛУКАЛ

Народився 10 червня 1897 року в Мукачеві. Середню освіту здобув у Мукачеві  і Будапешті. По закінченні навчання працював  в адвокатській конторі Фрідєша Шлезінджера. Потім була служба в армії (1915–1918), а далі – робота у Верховинській експозитурі (1918–1919). Як і брат, він відмовився скласти присягу на вірність Чехословаччині.  З 1920 по 1922 рік проживав в Угорщині у м.Сентеш, де працював у поліції. Хотів повернутись в Мукачево, але чехословацька влада визнала його "персоною нон-грата". Елемир їде у Відень, де працює на одній з кіностудій. Нарешті у 1926 році він отримує чехо¬словацьке громадянство і повертається  в Мукачево. Протягом 1927–1938 років працює журналістом (газети "Ebet", "Uj Kelet", "Egyetеrtеs" і паралельно з братом проводить археологічні розкопки. На початку Другої світової війни деякий час  служить в армії, а з 1942 по 1944 роки працює в Мукачівському розпо¬дільнику спирту. У листопаді 1944 року радянські органи інтернували його разом з іншими 10–15 тисячами дорослих  угорців у Свалявський табір. Але в грудні того ж року Елемира Зотлукала відпускають додому у зв'язку з важкою хворобою. Після одужання він влаштовується реставратором спочатку в Мукачівський  історико-краєзнавчий музей (1946–1947 рр.) а потім на договірній основі в Закарпатський краєзнавчий музей в Ужгороді (1948–1958 рр.). З 1942 року одружений. Дружина Ілона Зотлукал (уроджена Ілона Палої) деякий час працювала асистентом у майстерні відомого закарпатського художника Дюли Вірага. Помер Елемир Зотлукал в Мукачеві наприкінці 1960 року.

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Брати Зотлукали розпочали свою археологічну діяльність наприкінці 1920-х років, паралельно з тим, як почав  проводити активні роботи Земський музей імені Легоцького. Нерідко розкопки проводились ними за дорученням і з дозволу директора згаданого музею Йосипа Янковича, але за власні кошти. Здобутий матеріал зберігався у приватному помешканні Елемира Зотлукала у вітринах і  на планшетах. Переважна  більшість знахідок походить з околиць Мукачева (гори Галліш і Ловачка, Мала Гора, Жорнина та інші). Але брати проводили розкопки також на території сучасних Воловецького, Іршавського, Мукачівського, Свалявського, Ужгородського та Хустського районів. Найбільш важливими з наукової точки зору виявилися їхні розкопки у с.Станово (Мукачівський р-н), де їм вдалося відшукати й  дослідити ґрунтовий тілопальний могильник бронзового віку (XIV–XIII ст.ст. до н.е.), який дав  назву окремій археологічній культурі. Особливої уваги заслуговують матеріали раннього залізного віку (VII–III ст.ст. до н. е.) так званої куштановицької культури з курганів, досліджених ними в Куштановиці, Буковинці, Станові  (Мукачівський р-н), Білках і Колодному (Іршавський р-н) та Голубиному (Свалявський р-н). Гарна колекція кераміки і кам'яних знарядь епохи неоліту (VI–V тис. до н.е.) була здобута ними під час розкопок на Малій Горі. Під час Другової світової війни вони провели  розкопки курганного могильника римського часу (I–IV ст.ст. н.е.) поблизу с.Іза Хустського району. Звичайно потрапляли в їхню збірку й поодинокі знахідки бронзових та залізних виробів. Пік їхньої археологічної діяльності припав на 1931–1937 роки.

Заслуги Єнева та Елемира Зотлукалів на ниві археологічного вивчення  краю у свій час були визнані в Угорщині. В 1940-х роках вони активно співпрацювали з Підкарпатським обществом наук в Ужгороді, а один із них, Єнев  Зотлукал, був обраний дійсним членом Державного Угорського Товариства археології та історії мистецтва.

Археологічна збірка Зотлукалів, яка нараховувала кілька тисяч знахідок від кам'яного віку до епохи середньовіччя, після війни була продана  Елемиром Зотлукалом і його дружиною Закарпатському краєзнавчому музею, де він працював протягом 10 років. Перші закупки відбулися навесні 1946 року, а останні – у 1962 році.

Як бачимо, життя братів Зотлукалів складне, як і історія нашого краю XX століття. Жили вони і за часів Австро-Угорщини, пізнали, що таке Угорська республіка Карої, червона Угорщина Бели Куна, Руська  Крайна, Чехословаччина, Угорщина часів  Горті й, нарешті, Радянський Союз. Але найважливіше, що їхня археологічна діяльність  не залишилася непоміченою, а збірка старожитностей не зникла, а стала надбанням нашої науки й культури.

Йосип Кобаль, зав. відділом археології Закарпатського краєзнавчого музею

Теги: археолог, Зотлукал, історія, Підкарпатська Русь

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати