Політичний армрестлінг

 

Один із впливових крайових депутатів повідомив нам, що в Адміністрації Президента справді відбулася розмова з В. Петьовкою. Подібні аудієнції є обов'язковою складовою багатоетапної процедури узгодження кандидатури нового губернатора. Восени 2005 року В. Петьовка вже проходив її, але тоді вибір був зроблений на користь О. Гаваші. Інший наш знайомий повідомив, що зараз відбуваються серйозні розмови з керівництвом якщо не всіх, то дуже багатьох областей. Зокрема, нещодавно кілька закарпатських віце-"губернаторів" мали бесіду в тій же Адміністрації з її очільником С. Льовочкіним та першим віце-прем'єром А.Клюєвим. Позиція центральної влади нині визначається підготовкою до майбутніх парламентських виборів, які відбудуться 29 жовтня 2012 року. До цієї дати якихось серйозних кадрових змін на місцях не очікується. Більше того, перед нинішніми обласними і районними керівниками поставлене чітке завдання – щоденно працювати на позитивний імідж правлячої Партії регіонів з метою забезпечити її високий результат на виборах – бажано в районі 50%. А вже за результатами голосування у кожному регіоні будуть зроблені організаційні висновки.

 

Таким чином, місцевим керівникам упродовж наступних півтора року не позаздриш. Популярність партії влади зараз падає навіть у базовому для неї Донбасі. Пов'язано це з різким зниженням рівня життя і з необхідністю проводити дуже непопулярні реформи. Податкову здійснили з великим скрипом, доля пенсійної зараз висить на волосинці. Обговорення ж нових Житлового і Трудового кодексів наразі взагалі відкладено. Всередині владної команди відчувається досить гострий конфлікт – між реформаторами, які переконані, що відкладати болючі заходи вже просто немає куди, і, умовно кажучи, популістами, які домагаються відстрочки реформ заради збереження народної довіри до влади. Антагонізм між ними доволі серйозний, і в кінцевому підсумку нелегкий вибір муситиме зробити особисто В. Янукович.    

 

У цій ситуації керівники на місцях отримують додатковий головний біль – гасити ті негативні імпульси, які йдуть зі столиці, уникати якихось крайових полі­тичних усобиць (це стає прерогативою центру), вишукувати якісь локальні теми, які позитивно сприйматимуться населенням. Наприклад, минулого року на Закарпатті таким позитивом стало вивезення преміксу. Коли ж у жовтні 2012 року Партія регіонів покаже на Закарпатті низький результат (скажемо, менше 29%, які взяв тут В.Янукович у першому турі президентських виборів), то зміна обласного керівництва цілком імовірна.

Отже, чутки про рокіровку О. Ледиди – В. Петьовки дещо перебільшені, але не безпід­ставні. У краї справді розгортається своєрідне "соціалістичне змагання" між двома найбільшими політичними командами – за вплив, з одного боку, на київських можновладців (тут В. Балога явно лідирує), з іншого – на електорат. Щодо довіри виборців, то ситуація досить мозаїчна. У східних районах регіонали почуваються цілком впевнено. На Мукачівщині їхніх конкурентів підважити практично неможливо. У решті районів, а також в Ужгороді на місцевих виборах перемогли... гроші. Чи вдасться повторити ту ж технологію ще раз? Відповідь далеко не очевидна. В. Янукович наразі сповідує перевірений вже понад двома тисячоліттями принцип "Поділяй і владарюй". З Києва і надалі свідомо розпалюватимуть конкуренцію між двома закарпатськими командами і водночас не даватимуть їй вилитися в якісь відкриті, бурхливі форми. Все буде відбуватися переважно підкилимно.