Перший рік четвертого президента

Нинішня владна команда не оминає жодної найдрібнішої нагоди для самопіару. Здавалося б, названа дата дає не тільки цілком законне право для самозвіту, а й навіть зобов'язує до того. Але про неї навіть не згадали. Можуть заперечити, що інавгурація відбулась аж у березні, тож і рік треба рахувати відтоді. Але ж формування нової владної команди, розподіл тисяч і тисяч владних крісел, стільців і табуреток почався одразу ж після оголошення екзит-полів, тобто увечері того ж таки 7 лютого. Саме з того моменту "вся президентська рать" запрацювала вже не як опозиція, а як люди, на яких лягла відповідальність за велику державу. Не факт, що вони її відчули повною мірою навіть сьогодні, але мали це зробити ще 7 лютого.

КАДРИ

Діяльність усякої нової влади починається з розстановки кадрів. В. Янукович завжди добирає їх за принципом особистої відданості. Ділові якості стоять тільки на другому місці, а здатність конкретного керівника знаходити спільну мову з людьми – взагалі до уваги не береться. Відповідно багато посад доводиться оновлювати по кілька разів (як-от галицьких губернаторів). Очевидна перевага віддається землякам. Особливий резонанс був, коли прем'єром Криму став В. Джарти з Макіївки. Кримчани казали, що той привіз із собою цілий автобус тамтешніх чиновників. Та й самі донеччани вже жартують: виходити з квартири вечорами небезпечно, бо тебе виловлять і відправлять керівником в інший регіон.

До влади прийшло багато вольових людей, які звикли ламати ситуацію через коліно. Воля домінує над інтелектом. Найбільшим інтелектуалом в усій урядовій команді був В. Семиноженко, але його швидко прибрали, аби не контрастував. Щодо міністра освіти Д. Табачника, більшість експертів сходяться на такому: його поставлено саме для того, щоб відтягував на себе весь негатив, який би інакше падав безпосередньо на В. Януковича.

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ

Парламент став керованим – це ніби плюс. Але якою ціною?  Опозицію просто затероризували – і кількома бандитськими бійками у залі (О. Доній потрапив до хірургії), і ще більше наїздами на бізнес депутатів, на їхніх близьких. Якби свого часу зняли імунітет, нині добра половина опозиційних депутатів просто сиділа б за гратами, а інша – влилася б у більшість. Голосування вже забезпечуються навіть не підкупом, а шантажем і викручуванням рук. 

ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Партія регіонів загалом справедливо закидала помаранчевим, що ті нехтують Конституцією і законністю, що для них кумівство вище від права тощо. Виявляється, що того праведного гніву вистачило тільки на період власної опозиційності. Як тільки ця команда прийшла до влади, вона швидко переплюнула увесь той помаранчевий правовий нігілізм. Конституцію було змінено за кілька годин навіть без участі парламенту. Свого часу нову редакцію Конституції було запроваджено у життя з очевидними процедурними порушеннями. Але й повернення до Конституції-96 відбулося далеко не бездоганним способом. Скандал же з останньою конституційною поправкою (про п'ятирічну каденцію парламенту), коли із 311 поданих голосів кілька виявилися фальшивими, обіцяє бути не останнім. Закони ж тепер штампуються взагалі конвеєрним способом, причому якість їх дуже сумнівна.

РЕФОРМИ

Якщо попередні п'ять років про реформи тільки говорили, то тепер їх почали реалізовувати. Вони непопулярні, тому викликають шалений спротив виборців, хоч особливої альтернативи цим реформам нема. Влада ж замість того, аби переконувати людей, просто пре як танк, не зважаючи ні на що. В результаті отримала цілий так званий податковий Майдан. Невміння працювати з громадською думкою залишається їхньою ключовою проблемою. Епопея з Податковим кодексом так нічого їх і не навчила. При здійсненні пенсійної реформи наступають на ті ж граблі. Бо намагаються здійснювати реформи не за рахунок великого капіталу, а за рахунок низів. Останній приклад: за законом 13 січня 2011 року №2921-VI звільнили від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування операції з купівлі-продажу безготів¬кової іноземної валюти за гривню...

ЕКОНОМІКА

В офіційній пропаганді все активніше звучить теза, що ніяких реальних зрушень на краще ні 2010-го, ні навіть 2011 року просто не може бути. Особливо цікавою була неузгодженість у деяких заявах М. Азарова на початку цього року. Спершу він прямо заявив, що цього року нічого принципово не поліпшиться. А потім (явно за чиєюсь підказкою) виправився, що нинішню кризову ситуацію в Україні буде подолано до 24 серпня 2011 року. Це нагадує пусті обіцянки М. Хрущова про конкретну дату приходу комунізму, ефімерну продовольчу програму Л. Брежнєва чи такі ж запевнення М. Горбачова про забезпечення до 1990 року кожної радянської сім'ї окремою квартирою.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО

Не виправдалися надії, що держава більш по-господарськи контролюватиме і використовуватиме природні ресурси та інші цінності. Закуплений у Росії газ повернуто Д. Фірташу, причому на найбільш тяжких для держави умовах. Вуглеводні на чорноморському шельфі віддано "Венко". Законом від 22 грудня 2010 року № 2849-VI встановлено, що землевласники і землекористувачі мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і підземні води. При цьому В. Янукович анонсує земельну реформу, зокрема зняття мораторію з торгівлі землею сільськогосподарського призначення. Яка вакханалія почнеться після цього, не хочеться й думати.

РІВЕНЬ ЖИТТЯ

Сьогодні ані Г. Герман, ані О. Єфремов із Чечетовим, ані владні ЗМІ не згадують козирної передвиборної тези В. Януковича про наше  "покращення життя уже сьогодні". Замість цього маємо галопуючу інфляцію, щомісячні стрибки цін, емісію гривні. Люди втікають з України світ за очі. Гречка і цукор б'ють усі рекорди. Вартість середнього чека у гастрономах помітно впала за останні кілька тижнів, бо в багатьох не вистачає грошей навіть на найбільш необхідне. Це рух не в Європу, а в Африку.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Вона залишається цілою серією болючих поразок і програшів. Ми вже не згадуємо про Харківські угоди (трохи дешевший газ для олігархів в обмін на, треба розуміти, вічне перебування російського флоту у Севастополі), про здачу українського збагаченого урану в обмін на 20-хвилинну аудієнцію у Б.Обами. Але от перше в цьому році засідання РНБО розглядало одне-єдине питання – про направлення українського миротворчого контингенту для підтримки миротворчої місії ООН в Кот-д'Івуар. Які національні інтереси України в цій далекій і злиденній африкан¬ській країні, не знає ніхто. Одночасно 3 лютого Верховна Рада ухвалила постанову про проведення парламентських слухань "Про стан і перспективи розвитку економічних відносин з ЄС (зона вільної торгівлі) та Митним союзом". При цьому йдеться про Митний союз, утворений Росією, Білоруссю та Казахстаном. Як можна перебувати водночас у двох протилежних за своїми векторами геоекономічних утвореннях чи хоча б одночасно рухатися до них обох – це загадка із загадок. Це все одно, що тиснути одною ногою на гальмо, іншою – на газ. Але саме так і здійснюється вся наша зовнішня політика. 

ГУМАНІТАРНА СФЕРА

Виборча кампанія В.Януковича йшла під гаслом "Почую кожного!". Воно передбачало перш за все сильну соціальну політику. Що маємо реально? Після того, як понад півроку тому було ліквідовано посаду віце-прем'єра з гуманітарних питань, гуманітарна політика в Україні взагалі перестала існувати як щось єдине, цілісне і системне. Тепер чи не половина членів Кабміну опікується тими чи іншими напрямками гуманітарної політики. Законом від 11 січня 2011 року №2908-VI встановили, що з наступного року особи, на яких поширюється закон "Про жертви нацистських переслідувань", тепер мають право на позачерговий безоплатний капітальний ремонт не тільки власних будинків, а й квартир. Що ж, колишніх в'язнів гітлерівських концтаборів залишилося дуже мало – їм добряче за 80, а  то й 90 років. Але вони все ж є, в тому числі і на Закарпатті. Не виключено, що хтось із них справді потребує ремонту житла. Але у цій поправці чомусь більше вчувається турбота про ремонтно-будівельні фірми, а не про постраждалих людей.

ДУХОВНІСТЬ

Тут ситуація просто провальна. Помаранчеву владу справедливо критикували за те, що вона невдало, без необхідної делікатності постійно порушувала питання, які не сприяють консолідації суспільства, а навпаки – розколюють його. Але нинішня влада займається тим самим. Новий законопроект про мови чи плани освітньої реформи вже збурили суспільство та спровокували втручання європейської спільноти. А ще говорять про новий пам'ятник Сталіну в Одесі. 14 грудня 2010 року прийнято закон №2778-VI "Про культуру", який відверто розчаровує. Це культурологіч¬ний трактат з доброю сотнею різних визначень, який практично нічого не поліпшує у культурному будівництві.

Культура розглядається переважно як сфера для різних бізнесових оборудок. Так, урядовою постановою від 26 січня 2011 року №48 затверджено перелік виробників національних філь¬мів, які до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку за ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів. Турботу про національний кінематограф можна тільки вітати, але саме ота пільга йому допоможе, як мертвому припарка. Схоже, тут більше йдеться про якісь пільги для конкретних фірм, ніж про відродження кіно.

Наростає тенденція до затушовування національного компоненту в нашій культурі. Наприклад, Кабмін розпорядженням від 5 січня 2011 року №4-р погодився на реорганізацію НДІ українознавства в Національний НДІ українознавства та всесвітньої історії. Уловлюєте різницю?

Ще більш промовистий приклад – свого часу Український інститут національної пам'яті створювався як серйозна структура з реальними владними повноваженнями, які дозволяли йому розсекречувати архівні документи, проводити ексгумацію жертв репресій, давати доручення різним офіційним органам – одним словом, формувати і реалізовувати політику пам'яті, чим і займаються подібні інститути в багатьох інших цивілізованих країнах. Але наприкінці минулого року інститут передано у відання Кабміну (раніше він підпорядковувався безпосередньо президенту), а 12 січня 2011 року урядовою постановою № 8 його функції взагалі звужено до "наукового та аналітичного забезпечення формування державної політики з питань національної пам'яті". Простіше кажучи, інститут перетворено фактично на групу дипломованих канцеляристів, яка писатиме різні історичні довідки для міністрів. Від великого до смішного – один крок, чи то пак один підпис М.Азарова.   

ЗАКАРПАТТЯ

За цей рік на Закарпатті вже кілька разів очікували приїзду В. Януковича. Називалися конкретні дати, але нехтування нашим краєм виявилося демонстративним. Спочатку той пригрозив "розібратися" з губернатором ОЛедидою. Минулося... Цього року вже чекали бодай першого віце-прем'єра А.Клюєва для вирішення солотвинської проблеми, але результат той же. Офіційний Київ, здається, повністю віддав Закарпаття у відання В. Балоги, який призначений урядовим куратором рідної області. Можливо, на цьому його хочуть з'їсти, бо ж очікувати якогось поліпшення ситуації в краї все одно не доводиться. Сьогодні певна надія на те, що центр повернеться обличчям до нас, пов'язується з прийнятою кілька днів тому багато в чому загадковою постановою Верховної Ради про відзначення на державному рівні 65-річчя возз'єднання Закарпаття. Загадкову через те, що геть усі 65-річчя, так чи інакше пов'язані з возз'єднанням, уже минули. Останнє було 22 січня цього року, коли виповнилося 65 років Указу про утворення Закарпатської області. Постанову протиснуто через парламент явно для того, щоб вибити щось для нашого краю. От тільки чи буде це "щось" для всіх краян, чи тільки для якихось конкретних фірм, які належать регіоналам чи єдиноцентристам?

***

Рік тому очі у В. Януковича блищали. Він вірив у свою місію. За рік цієї віри стало менше. Втома у президентських очах усе глибша, рухи все млявіші. Між тим створювана В. Януковичем жорстка піраміда влади здатна працювати тільки за умови, якщо її очолює енергійний і впевнений у собі лідер. Вибір у нього невеликий: або він буде керувати, або ним будуть помикати. Свого часу регіонали вже пропонували В. Ющенкові, образно кажучи, теплу ванну, аби тільки він ні у що не втручався. Не виключено, що скоро щось подібне запропонують В.Януковичу. У В. Ющенка все ж була одна об'єктивна причина, чому він не почав своє президентство з рішучих дій. Ідеться про страшне отруєння, десятки складних медичних процедур. У В. Януковича аж таких проблем зі здоров'ям немає. Нинішній президент робить значно більше за попередника, але результати виходять надто проблемними. Чи будуть наступні роки його каденції успішнішими за перший, покаже час.

Сергій Федака

Теги: Янукович, президент, влада, команда

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати