Привид тероризму і що приховують за ним

А от уявімо таку картину. На "Макіїввугіллі" повний безлад, платню шахтарям затримують, хоча гроші в управлінні крутяться немалі, але все то перерозподіляється за якимись чорними схемами. Що залишається цим роботягам, аби привернути до себе увагу цілої держави? Ніякі скарги не діють, ревізії закінчуються нічим, бо у вугільної мафії все схоплено нагорі аж до самого Києва. Залишається тільки здійснити отаку своєрідну піар-акцію. Тим більше, що, за повідомленнями Інтернету, було використано гірничу вибухівку. І чим абсурдніше вона виглядатиме, тим краще, бо загадки завжди приваблюють увагу і затримують її максимально довго. До якого відчаю треба довести людей, аби вони пішли на таку ризиковану справу! Все у надії, що тепер ревізію не спустять на гальмах, а таки докопаються  до того, що твориться в управління. Це означає, що ні профспілки, ні партії, ні різні правоохоронні органи у цій ситуації недієві, що ситуація там дійшла до краю і народ вже береться за вила. Викриття головного фінінспектора України П.Андреєва запізнилися буквально на кілька днів.

Макіївський інцидент пояснює, чому уряд наважився на такий ризикований крок, як оприлюднення результатів ревізій по цілій державі. Бо ситуація просто вислизає з-під контролю. Ніякого робітничого руху в країні не існує, але окремі робітники готові до максимально нестандартних кроків. А де є люди, які перебувають у постійному стресі, там є і ті, хто прагне скористатися із такого стану, покерувати цими пішаками у своїй темній грі. Не виключено, що макіївським підривникам хтось порадив, коли саме найкраще вчинити їхню акцію, щоб про неї найбільше говорили, аби вона викликала максимальний резонанс, але, водночас, щоб і  не постраждали невинні люди. Такими радниками могли бути керівники того ж "Макіїввугілля", адже за день-другий до вибухів той же П.Андреєв  заявляв, що фінінспекція має питання до цієї фірми. Але могли це бути і люди із значно серйозніших структур, ніж вугільні.

Якби йшлося справді тільки про якусь авантюру кількох макіївських кримінальників, то Президентові не було б потреби переривати свій візит до Японії. Реально ж за цими вибухами щось набагато серйозніше, що потребувало його особистого втручання, причому не у телефонному режимі. Події засвідчили і те, що Рада національної безпеки і оборони перетворилася на суто формальний орган, і те, що повної довіри Президента до силовиків немає.

Безперечно, його насторожило, що вибухи сталися напередодні Дня Соборності, на який було призначено протестні акції опозиції. "Чи не перестаралися мої хлопці з провокаціями? Чи не наламають вони там дров? Чи не піде все за непередбаченим сценарієм, не викличе ланцюгової реакції?"  Такі питання цілком природно могли виникнути у гаранта. Можливо, саме його повернення і призвело до того, що у святковий день не було запроваджено якихось елементів надзвичайної ситуації по цілій країні. Бо послужлива челядь уже кілька тижнів нагнітала обстановку і вела  до чогось подібного. Справді, гарячі голови легко могли скористатися зі збігу обставин, заборонити повсюдно мітинги через загрози терактів, а потім відрапортувати нагору, мовляв, ніякої опозиційної активності у День Соборності не було. Це замість того, щоб дати опозиції випустити пару на мітингах.

В Україні немає передумов для розвитку тероризму – ані політичного, ані кримінального. Бо для цього потрібні професіонали з дуже специфічними знаннями, навичками, уміннями. Україна не Росія з її постійно тліючими збройними конфліктами. Нашим потенційним терористам ніде набиратися подібного досвіду.  Тому заява міністра внутрішніх справ Могильова, ніби на святковий день готувалося якесь кровопролиття, виглядає чистою провокацією. Звісно, нічого подібного не сталося і статися не могло. Бо проблеми, які нині стоять перед Україною, зовсім не з тих, які можна вирішити на вічовому майдані стінка на стінку, як то колись робили у Новгороді чи Києві. Все набагато складніше. Уряд зробив заявку на бодай часткове приборкання тіньового бізнесу, прагне взяти під контроль основні фі¬нансові потоки в державі. Опір цим намаганням буде шалений. Макіївка, можливо, – тільки перший прояв такого опору. Чи докотиться подібний екстрім до Закарпаття? Нібито не повинен: наша індустрія лежить, аграрний сектор знищено. Залишаються, правда, ліси і транскордонний бізнес як потенційні збудники конфліктних ситуацій, але це сфери надто специфічні і потребують абсолютної тиші. Та й, до того ж, гадаємо, належно контрольовані. 

Сергій ФЕДАКА, для "ФЕСТу", Ужгород.

Теги: тероризм, вибух, Макіївка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати