Гербарії Антала Гербера

Народився він 17 вересня 1880 року в селі Паланок (нині мікрорайон Мукачева) у сім'ї каменяра. Його предками були місцеві німці. Тут же закінчив початкову школу, а середню освіту здобув у Мукачеві. У 1900 році продовжує навчання в Будапешті. У фондах Закарпатського краєзнавчого музею зберігається залікова книжка, видана 21 вересня 1900 року студенту філософського факультету Анталу Герберу.

Основними були предмети математичного та фізичного профілю, але вивчав також і природознавство, історію угорської літератури, філософію, з яких у 1904 році склав іспити. За хорошу успішність з нього було знято оплату за навчання. На основі результатів іспитів з математики та природознавства отримав найвищу оцінку "похвально". 16 травня 1905 року одержав диплом вчителя математики та фізики, який теж зберігається в музеї. У цьому році змінює прізвище Гербер на Маргіттай.

Педагогічну діяльність розпочав з 14 жовтня 1904 року. На перших порах викладає в різних гімназіях за межами області, а в 1916 році повертається до Мукачева. У рідному місті спочатку працює викладачем у Мукачівському педагогічному училищі, а з 1920 року – в Мукачівській державній реальній гімназії. Відомий закарпатський ботанік С.Фодор (1907–2000) згадує: "Він був доброзичливим, хорошим педагогом та майстром своєї справи. Ми з великим захопленням слухали його лекції, які базувалися на власному дослідницькому матеріалі". У гімназії викладав, окрім фахових предметів, хімію, природознавство, географію, гімнастику, психологію, деякий час завідував кабінетом хімії, був куратором професорської бібліотеки. Антоній Маргіттай добре володів угорською, німецькою, словацькою та російською мовами, розумів чеську, хорватську, польську та словенську мови. Крім роботи в гімназії, активно займався  позашкільною діяльністю, часто читав лекції в Угорському культовому товаристві в Ужгороді та Мукачеві, був членом Угорського природознавчого товариства та членом Ради римо-католицької церкви.

Головною сферою зацікавлення Маргіттая була ботаніка, якою захоплювався ще під час навчання в гімназії. Весь свій вільний час (відпустки та вихідні) він проводив на природі, збираючи рослини. Але відсутність наукової літератури, гербаріїв для порівняння матеріалу становили труднощі у визначенні рослин. Тут допомогу надавали угорські ботаніки, зокрема Ш. Яворка (1888–1961).
Перші флористичні описи нашої області зробив у басейні річки Латориця ("Данные к флоре комитата Берег", 1911), а також у 1913–1915 роках ("Новейшие сведения о флоре комитата Берег"),  з 1927 року вивчає флору басейну Тиси. Багатьох чеських та угорських ботаніків супроводжував на Марамороські полонини. Тут, на горі Додяска, він разом з К. Доміном (1882 – 1953) вперше виявили зростання білотки аль¬пійської (едельвейс ) та інших видів. Одним з перших вивчав флору г. Петрос. Наприкінці 30-х років вивчає передгір'я Карпат, зокрема Чорну гору, де вперше виявив такі рослини: півники угорські, ковила прегарна, смілка зеленоквіткова, аспленій чорний тощо. Велику увагу приділяв родам волошка, руслиця та шипшина. Результати своїх досліджень публікував у ботанічних газетах та Угорському ботанічному віснику. Відомо понад 30 його наукових статей, більшість з яких написані угорською, німецькою та чеською мовами.
Дуже цінною для науковців є праця А.Маргіттая "Взносы к флоре Подкарпат¬ской Руси" (1923). Це одна з перших ботанічних праць з флори нашого краю, написана руською мовою. Надрукована в часописі "Квартальник IV-ой секціи", який видавало "Державное заведеніе для росширенія науки на Подкарпатской Руси", створене 21 листопада 1922 року з ініціативи Йосифа Пешека (головний референт шкільного відділу). Товариство мало сприяти розширенню і піднесенню науки та культури Підкарпатської Русі і поділялося на 4 секції: педагогічна, філологічна, історична, природнича. Кожна секція мала випускати часопис раз у квартал. У "Взносах..." подано відомості про 642 види рослин нашого краю. У вступі автор подає коротку інформацію  про людей, які досліджували рослинність Підкарпатської Русі, вказує на проблеми, з якими стикаються вчені при збиранні матеріалу: від¬сутність коштів, мало вільного часу, погодні умови, сімейні обставини. Він звертається до вчителів сільських шкіл, священиків з проханням збирати рослини і надсилати їх на адресу 4-ї секції. Ця праця займає майже весь часопис, у кінці примітка: "Продолженіе слідуетъ". Проте нема жодних відомостей про наявність подібних видань, очевидно, завершення опису так і не було опубліковане. Та й "Квартальник" став бібліографічною рідкістю, відомо тільки про 2 примірники, які зберігаються в бібліотеці Закарпатського краєзнавчого музею.

Протягом всього життя Маргіттай зібрав близько 50000 гербарних листів, які зберігаються в музеях Угорщини, Румунії, Чехії та в науковому гербарії УжНУ. Прагнув зібрати й описати всю флору Підкарпатської Русі. На жаль, не всі задуми здійснилися – 17 липня 1939 року після тривалої хвороби Антоній Маргіттай помер.

Довгий час ім'я цього скромного, працелюбного науковця, педагога було незаслужено забуте. Цими днями на¬уковці зберуться на Міжнародну наукову конференцію, присвячену його 130-річчю. Головним  напрямком роботи є "ботанічна Карпатика" – історія бота¬ніч¬них досліджень та природоохоронної справи Карпат, вчені та аматори-дослідники рослинного покриву Карпат, спогади про них, невідомі сторінки їхніх біографій, історії ботанічних знахідок, маловідомі публікації, призабуті часописи та книги, ботанічні експедиції та гербарні колекції. У рамках конференції планується проведення заходів, пов'язаних із життям та діяльністю А. Маргіттая.

Руслана Джахман, завідувач відділу природи Закарпатського краєзнавчого музею

Теги: ботанік, Маргіттай

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати