Чоловічий день

Поза фестивальною програмою Миколаївський театр показав “багатофігурну” виставу про закарпатсько-миколаївського поета Дмитра Кременя, якому нині виповнилося би 70 років. Свого часу цей проект ініціював уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь, який був присутній і на ужгородському показі. Вистава — така собі творча біографія поета від молодих шукань до підсумкових жнив. Декламацію й інсценізацію віршів доповнювали відеоматеріали, що демонструвалися на екрані. Одразу два актори грали Д. Кременя — молодого і старшого. Особливо сильною була сцена, коли поета обступають різноколірні демони і між ними починається діалог не на життя, а на смерть. Поет постійно балансує між земним життям і вічністю, завалюється то в один, то в інший бік і врешті-решт віддає перевагу безсмертю. Д. Кремінь сам перетворив своє життя на містерію, і актори вдало відтворюють її на сцені, змішуючи мотиви античної міфології (поетове “ольвійське вино”), образи-коли української народної пісні і викрутаси модерного мистецтва.

Після вистави представники закарпатської і миколаївської влади нагородили причетних до зміцнення культурних контактів між нашими областями, обмінялися сувенірами. Зокрема, нашій облраді миколаївці подарували настінний годинник, циферблат якого виготовлено із броні підбитого російського танку.

Фестиваль продовжився вражаючою французько-українською виставою “Ця бісова гірка правда”, драматургом і режисером якої є українка Ольга Анненко. Спектакль було записано на відео і продемонстровано нашій публіці з українськими субтитрами. Француз середнього віку (грає Ніколя Ізамбар) розповідає про складні, геть заплутані взаємини упродовж всього його життя з дідом, матір’ю, дружиною, донькою, коханкою, товаришем. Втім, оповідає — не те слово. Він заново переживає усе це у нас на очах. Це якийсь мікс балету (актор винятково пластичний), пантоміми, класичної драми і навіть лялькового театру. На сцені — мінімум реквізиту: два стільці, високий вішак з сукнею і велика скриня. Але з ними щохвилини витворяють щось нове. Чоловічок потрапив між коліщатка машини природного відбору, проте відчайдушно опирається неминучому, веде репортаж прямо з м’ясорубки. Перед нами блискавично проминає усе його життя — таке суголосне власному досвіду самих глядачів.

Насамкінець другого дня показано моновиставу “Тихо начитаний” (автор і виконавець Михайло Журавель) одеського театру “Молоко”. Власне, це був виступ стендап-коміка на теми “сучукрліту”. Актор поставився до цього складного і вкрай суперечливого явища ще досить м’яко і делікатно, хоч і дотепно висміював різних авторів, їхні писання, теми і образи. Актор переконливо розкриває випадки, коли “з великого самородку може вийти здоровенний виродок” (Дон-Амінадо). А втім запальна вистава збуджує інтерес глядача до сучасної літератури, підштовхує його до самостійного ознайомлення з розкритикованими книжками, і в цьому її потужний провокуючий момент.

Таким чином, другий день фестивалю вже був присвячений суто чоловічій тематиці. Глядачеві продемонстровано різні чоловічі типажі, їхні житейські історії — від героїчних до комічно-сатиричних.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати