Із принцес — у королеви

Для багатьох акторів це був експеримент. Майстри, яких звикли бачити у драматичних ролях, тут виступили в ексцентричному амплуа, довелося багато співати і танцювати, показуючи зовсім нові грані свого таланту. Для режисерки це взагалі був дебют. Спрвав взагалі ризикована, бо казка добре відома глядачеві, проте трупі вдалося внести багато нових нюансів до її інтерпретації. Головне ж, що їм вдалося створити справді феєричну атмосферу такого собі “будиночку Барбі”, в якому можливо все, що завгодно. Не останню роль в цьому відіграли блискучі технічні можливості нашого оновленого театру — “залізо” не підвело, а відпрацювало на всі сто. Але й артисти перетворили дійство на справжню ескападу витівок, жартів, циркових трюків, розіграшів і перевтілень. Костюми (художник С. Готра) просто вражали, подекуди це нагадувало дефіле придворних мод. На фоні наших сіреньких буднів цей контраст такий необхідний і запитаний! Акторам вдалося створити дуже атмосферну, оптимістичну, заряджену позитивом річ! К. Берец, відома за цілим рядом блискуче зіграних ролей, тепер показала, що здатна до справжнього багатоголосся, до гри на великій шахівниці добрим десятком фігур.

Принцеса Ізабела вразила своєю пластичністю — і фізичною, і психологічною. Це такий собі живий посібник для юних глядачок на тему, що таке добре і що таке погано, як воно можна, і як воно треба. Зіграти водночас і привабливий, і відштовхуючий образ — це треба вміти. Як воно ужилося воєдино — це треба було бачити. Коли вона з’являється на сцені з живими цуциком на руках — у залі просто істерика.

Несподіваним вийшов і образ Дроздоборода. Актор показав його справді закоханим і ніжним, але при цьому твердим і несхитним у своєму поступовому, повільному, але методичному просуванні до мети. Це гімн чоловічій вдачі, яка врешті-решт долає здавалося би непереборні перепони. При цьому зіграно з гумором, витримкою, десь “згори вниз”, з законним відчуттям власної правоти.

Образ придворної кухарки — це щось. Такий собі голос народу — потужний, проникливий, від якого ніде не сховатися. Це якесь наполовину божество, здатне з однаковим успіхом годувати і фізичною, і духовною їжею. Ще один переконливий, хоча цього разу дуже несподіваний образ богині-матері у доробку актриси.

Натомість претенденти на руку принцеси — це сонцесяйна галерея парубочих типажів. Отут вже донесхочу посміялися з усіх чоловічих комплексів і заморочок. Знов-таки — енциклопедія для юних глядачок, але не менш цікаво це і для хлопчиків — поглянути на себе збоку.

Король-батько з королевою вийшли архетипними, такими їх зображають на дитячих малюнках, вони впізнавані і цим викликають радість у малюків.

Спектаклю можна прогнозувати довге і щасливе життя. З кожним новим показом він вдосконалюватиметься. Сподіваємось, що історія про перевиховання розбещеного дівчати у дорослу жінку з кожним разом ставатиме все рельєфнішою, бо у цьому вся суть даної історії. Казка дає можливості для ще більш грандіозних трансформацій, ніж це продемонстровано на прем’єрі. Гадаємо, що з часом принцеса на початку і у фіналі — це будуть якби дві зовсім різні особистості, що драма трудового перевиховання набуде максимального акценту і перетвориться на становий хребет твору. Перефразовуючи Т. Шевченка, ця прогулянка має стати не тільки з задоволенням, а й не без моралі. Яскраві зовнішні ефекти мають все більше посилюватися тим глибоким внутрішнім змістом, який закладено у казці.

Вистава дарує відчуття свята, тому завершилася бурхливими оваціями. Вона нагадує, що життя продовжується попри усе, що в ньому існують вічні сюжети, зокрема отакі любовно-педагогічні.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати