Мамо, мамо

Концерт відбувся 10 травня, коли на Сонці наростає нова хвиля активності, до Землі линуть протуберанці, і це дуже відчувалось у залі. Він був перенасичений потужною енергетикою, що струменіла з кожного номеру. Двадцять різноманітних номерів об’єднано єдиною концепцією: з сім’ї починається держава, із взаємин дітей з матір’ю виростає їхнє ставлення до Вітчизни.

Після вступного слова директора обласного департаменту культури Є. Тищука і ректора академії Н. Шетелі розпочали балетною композицією дівчата у блакитних туніках, поява услід за ними дівчаток-дошколят викликала справжній фурор. Тема річкових хвиль, що то накочують, то відступають, вперше з’явилася тут, потім вона Відтак на сцені з’явився М. Карпенко в образі молодого Шевченка у білосніжному сюртуку, актор вже багато років втілює цей образ у ляльковому театрі. Він декламував класичні рядки, що врага не буде, супостата, а буде син і буде мати. Шевченкознавці дуже по-різному інтерпретують ці рядки. Зараз вони звучали зовсім про нинішню війну. Зал вшанував полеглих захисників хвилиною мовчання.

Хор виконав в’язанку пісень — химерно-містичних, несподіваних, насичених, як сама материнська доля. Цю композицію змінила карпатська веремія: дівчата у народних строях, хлопці-лісоруби з бартками. Їхній аркан запалив усіх в залі. Публіку втихомирило сольне виконання пісні “Ой на плаю”. Таким сильним голосом можна гнути арматуру і розбивати хлопчачі серця.

Наступний дівочий танцювально-вокальний номер ро жіноче життя-буття знов підняв градус. Дівчата продемонстрували, що жіночі емоції — це вам не щось. І де в тендітнім жіночім тілі стільки сили і витривалості!

Юнак декламував романтично-модерну поезію. Ніби й про те саме, що й у попередньому номері, проте зовсім не так. Вигадливі образи, гіпнотичні модуляції голосу переносили слухачів кудись у власне дитинство, коли отак само нам читали наші батьки.

Сцену заповнив величенький інструментальний ансамбль і дві групи танцівниць — позаду і попереду нього. Несподівана композиція десь провокувала цікавість, а десь просто зачаровувала.

П’ять дівчат у білих вишиванках з червоним орнаментом танцювали контемп. Весь номер побудований на контрастах традиційного і сучасному — як і у нинішній нашій реальності. З’єдналися мертві, і живі, і ненароджені

Хор із солісткою в червоній сукні повернув до материнської теми, як вона розкрита у наших піснях, а у більшості з них таки звучить материнська тема, навіть у найбільш вояцьких вона глибоко між рядками.

Відтак юні лебедята нікого не полишили байдужим. Нагадували пернатих рятівників з казки про Івасика-Телесика. Але ж і костюми у них! Втім це стосується і всіх інших номерів — очі просто насолоджувалися дизайном і виконанням сценічного одягу і аксесуарів.

За ними послідував класичний контемп. Кількадесят тинейджерів нагадували фігурки у комп’ютерній грі. Як не дивно цей сплеск арт-техно органічно вписався у навколишній класичний контекст.

Заспокійливий танець-дует втихомирив пристрасті, повернув до ліричного ладу.

Натомість максимально зворушила і навіть розбурхала зал повстанська пісня “Лента за лентою”, яка існує у десятках варіантах, її не раз намагалися приватизувати, корпоратизувати, проте куплети не даються — вони справді народні.

Потім ще одна хореографічна композиція підняла глядацькі апетити, підготувала зал до фіналу. Це були варіації на тему гопака. Колись класичну версію демонстрував на цій сцені гастролюючий у нас ансамбль Вірського. Студенти підхопили естафету і таки запалили.

Концерт тріумфально завершився легендарною “Червоною калиною”, яку повернули до її первісної версії (пісню написано ще на початку ХХ ст. для спектаклю про гетьмана Петра Дорошенка, і прямо зі сцени її підхоплено січовими стрільцями і рознесено по цілій Україні). На сцену вийшли мажоретки з барабанами, що вже кілька років як стали візитівкою академії. Цього разу їх убрано у козацькі кунтуші і хутряні шапки з пір’ями (як у Богдана Хмельницького на купюрі). За ними — хлопці з довгими піками, а відтак і всі інші учасники концерту. Величезний зал буквально вібрував і довго не відпускав артистів.

Академія черговий раз демонструє свою зрілість і колосальний потенціал. Головне, щоб наші професійні колективи у перспективі підхопили ці юні таланти і не дали їм згаснути.

Теги: академія, концерт

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати