Ціле життя тому

Збірник прекрасно доповнює дисертаційну монографію В. Міщанина “Радянізація Закарпаття 1944 — 1950 рр.” (2018) та двотомник С. Аржевітіна “Від Карпатської України до Закарпатської України” (2020). У названих книжках подається реконструкції тогочасних подій, як вони бачаться історикам. Натомість В. Моренець публікує першоджерела, за якими кожен читач може зробити власні висновки. Дещо з подібних матеріалів вже публікувалося у шести закарпатських збірниках, підготованих О. Корсуном, але тут їх подано максимально компактно, зігріто своєю авторською концепцією.

В. Моренець вважає, що історію Закарпаття мають писати передусім самі закарпатці. Проте оскільки йому за десятиліття архівних пошуків трапилося безліч цікавих матеріалів про наш край, він таки наважився долучитися до нашої історіографії. У книзі опубліковано 199 документів багато з них - уперше. У передмові з теплотою згадує нещодавно загиблого комбата “Карпатської Січі” Олега Куцина. Власне, вся книжка про те, що поява комбата і його побратимів — не щось випадкове у доля нашого краю, а зумовлене нашою історією, зокрема 80-літньої давнини.

Крім текстових матеріалів, дуже багато фотографій: різні документи, побутові сценки, портрети. В. Моренець щиро дякує за допомогу колективам Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву Закарпатської області, архіву Управління Служби безпеки України в Закарпатській області та Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного. Особлива подяка: Володимиру Бірчаку та Тарасу Сеглянику за сприяння, Н. Тирпак та Г. Рогачу за надані світлини. Також подано фото про перебування у Коломиї і Ясіня гортіївських військ, вилучені свого часу в А. Скиби і збережені в архівах. Є велика довідка про майже забутий зїзд Народних комітатів Мараморош-Сигітської округи 4 лютого 1945 р., який проголосував за возз’єднання південної Мараморощини (це близько 30 українських сіл сучасної Румунії) з Україною. Є цікава доповідь про битву фанатів на Ужгородському стадіоні 1 листопада 1946 р. кілька фото з табору полонених гортіївців у селищі Катик. Велика добірка фотографій, вилучених у закарпатців під час обшуків і арештів як матеріали для кримінальних справ.

Але найбільше документів про боротьбу УПА на Закарпатті, заходження сюди окремих груп з-за перевалів (інколи до 200 чол.), про формування місцевих збройних ватаг, підпільні групи у містах і містечках. Досі найбільш повну інформацію про це містив багатосторінковий спецвипуск газети “Нова Колочава”, здійснений свого часу С. Аржевітіним. Тепер же маємо тут десятки документів, що акції упівців, а також місцевих антирадянських борців і просто обурених краян фіксувалися 1945 р. чи не щотижня.

Також ідеться про складні взаємини упродовж 1944 — 1945 рр. між закарпатцями, представниками еміграційного чехословацького уряду і командуванням 4-го Українського фронту, про дружинників і народну міліцію, економічні і соціальні перетворення, сталінські репресії, про винищення довоєнного політикуму (названі десятки партій, груп, особистостей) і творення нового, про потужну репресивну мережу силових структур, незліченні слідчі справи (вперше дано фото багатьох фігурантів, немало і світлин різних чекістів), про перші вибори на радянізованому Закарпатті і трагікомічні сюжети, з ними пов’язані (бо ж краяни звикли до реальних виборів), про тяжке становище всіх без винятку церковних конфесій.

Є матеріали про Свалявський табір для угорських і німецьких полонених, про побутовий розклад та ідейні хитання номенклатури. Типові арештантські фото: голені фас і профіль.

Уся книжка в цілому невідривно читається як захоплюючий політичний роман з сотнями реальних персонажів, десятками сюжетним ліній, численними детективними і пригодницькими сюжетами. Але найбільше сюжетів — соціально-психологічних: як наші краяни поступово все вигадливіше і вигадливіше пристосовувалися до “совка”, тримаючи при цьому дулю у кишені.

Довго можна розглядати світлини, що подаються ледь не через сторінку: величезна німецька гармата перед входом в ужгородський Пасаж, щойно зайняте червоними Мукачево, кінний завод у Тур’я-Реметах, тодішні демонстрації і мітинги. Унікальне архівне фото А. Волошина в оточенні сиріт, яких він за власний кошт утримував у своєму колишньому будинку. Що й казати: книжка далеко не прохідна, а таки подія для Закарпаття.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати