Сонячне серце

Авторка з дитинства мала проблеми з очима, отримала статус інваліда першої групи, а з 2011 р. цілком втратила зір. Між тим закінчила школу з поглибленим вивченням англійської, здобула вузівський диплом соціального працівника, працювала за спеціальністю. Останні одинадцять років виховує доньку. Вірші почала писати ще у школі, потім була певна пауза, перервана 2014 р. Входить до хустської творчої спільноти “Майстерня слова”.

Близько сотні віршів згруповано у кілька циклів: філософська лірика, духовна, інтимна, альбомна. У цілому це цікавий психологічний автопортрет сучасної молодої жінки, матері, подруги, причому портрет, не вирваний з контексту, а у широкому життєвому довкіллі. Поезія Любові надзвичайно добра, емоційна, оптимістична. Водночас вражає її максимальна щирість: авторка буквально розкриває обійми назустріч світові. Збірка у цілому є складним і запаморочливим романом ліричної героїні з життям, близькими і рідними, боротьбою за радість і повноту буття. А нинішнім першим весняним дням особливо суголосні її рядки:

А по землі крокує вже весна,

Несе нові надії, сподівання.

Воскреснемо й відчуємо сповна,

Що ця весна здійснить усі бажання!

Згадується давня шахтарська пісня: “Что ты знаешь о солнце, если в шахте ты не был?!” Книжка Люби Граб-Сливки якраз про оте сонечко, що відкривається тобі тільки у суцільній темряві. Вона просто випромінює оптимізм і життєствердження. Надія – одне з головних слів у лексиконі поетеси. Чимало віршів написано у формі діалогу (з Богом, з донькою), або ж, навпаки, є схвильованими внутрішніми монологами, зануреннями углиб власної душі.

Оскільки авторка сприймає світ передусім через слух і дотик, її вірші напрочуд мелодійні, музичні. Авторка постійно грається зі звуком, нанизує слова, мов намистини на шворку, додає ноту до ноти. Багато чого побудовано на асонансах — перегукові голосних звуків. Чимало її віршів просяться на музику. З огляду на багатство талантів на Хустщині, не сумніваємося, що скоро з’являться і пісні на тексти.

Зрозуміло, збірка містить лише перші кроки у складний світ поезії. Перед авторкою – великий простір для самовдосконалення: освоїти нові розміри, урізноманітнити строфіку, наполегливо працювати над римуванням. Несподівана рима – мотор сучасної поезії, вона тягне рядок за рядком, цементує воєдино розрізнені образи.

Головне – є талант, а техніка напрацюється. Хоча всякий алмаз потребує ретельної огранки, після якої лишень він і перетворюється на діамант. Якщо поезія — свідомий життєвий вибір, доведеться багато працювати над словом, над урізноманітненням тем, ідей, форм. Задатки до цього є, бо авторка таки вимоглива до себе, схильна до експериментування, а головне — має цілісне сонячне світосприйняття, яке буквально промениться з кожної сторінки.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати