Сакура без фесту. Уже третій рік поспіль «Сакурафест» демонструє приклад того, якими не повинні бути фестивалі

Чайна церемонія — це чіткий ритуал із віковими традиціями

Анонсовані заходи справді налаштовували на думку, що цього разу свято цвітіння сакури буде хоч і не масштабним, зате справді цікавим та наскрізь просякнутим японським духом з усіма його віковими традиціями. І все ж організатори навіть такий мінімальний захід як відкриття виставки японської культури примудрилися перетворити на безлад. Коли 25 квітня численні ужгородці та гості міста прийшли на анонсовану в ЗМІ акцію, виявилося, що експозиція Українсько-Японського центру з Києва до Ужгорода так і не доїхала. Точніше, доїхала, але у зв'язку зі святами працівники кур'єрської служби відмовилися її розвантажити. Як би там не було, та непопереджені гості (серед яких був і міський голова Віктор Погорєлов) змушені були розійтися ні з чим. Мер із директором Українсько-японського центру продовжив свою зустріч в Ужгородському замку (детальніше про це читайте на стор. 3), організатори ж вирішили виконати бодай одну із запланованих на той день акцій і висадили на започаткованій ними кілька років тому Алеї сакур нові деревця.

Через зрив офіційного відкриття виставки всі заходи були перенесені на наступний день, та коли гості знову прийшли на анонсовану годину, виявилося: експозиція тільки розкладається і відкриття треба зачекати ще трохи. Сказати, що відвідувачі були невдоволені, — це не сказати нічого. Одна з них мало не лаялася, що вже 2 дні витрачає свій час на те, аби просто постояти під дверима приміщення на вул. Капітульній, а основна подія, на яку вона так чекала, — майстер-клас з ікебани — розпочалася ще до відкриття виставки. Коли ж людей стали запускати, то виявилося, що анонсовані на прес-конференції "кілька копійок за вхідний квиток" зросли до 10 грн., які у відвідувачів брали за відвідини неповної експозиції, що складалася з 3 кімоно, колекції орігамі, кількох ляльок, настінних гербів японських родин та зразків ікебани. На запитання, куди ж поділася обіцяна колекція зброї, стенди, що мали познайомити відвідувачів із традиціями дзен-буддизму, японського театру, саду каміння, мистецтва бонсай тощо, організатори відповіли: друга частина виставки з Києва ще так і не доїхала, тож наразі взагалі невідомо, чи побачать усе це ужгородці та туристи, котрі приїхали до нас на цвітіння сакур. До слова, гості міста таки заходили на виставку і навіть купували книжки та футболки, які привіз із собою Українсько-японський центр, але виходили звідти явно невдоволеними. Продавщиця квитків, проводжаючи відвідувачів, запрошувала їх прийти і на майстер-класи, замовчуючи при цьому, що платити за них слід буде окремо.

Так, вхід на майстер-клас із чайної церемонії коштував 50 грн. Як виявилося пізніше, це був навіть не майстер-клас, а, швидше, демонстрація чайної церемонії, оскільки чаю вистачило лише на 2 порції. Проводила дійство сертифікований спеціаліст із Києва Ольга Сідницька, котра розповіла, що називати "шлях чаю" церемонією неправильно, адже це визначення придумали європейці під враженням чітких традицій, яких дотримуються японці під час цього ритуалу. Поки пані Ольга розповідала про історію чайної церемонії, її помічниця, сидячи за спеціальним столиком, демонструвала всі тонкощі дійства. Прогрівши гарячою водою широку чашку, вона насипала в неї трохи яскраво-зеленого порошку, який виявився чаєм. Потім спеціальним дерев'яним ковшем із довгою ручкою налила гарячої води (70—80°С) і хвилину збивала вінчиком до утворення піни. Такий чай японці обов'язково п'ють із дуже солодкими тістечками, виготовленими з квасолі, адже сам по собі він має гіркий присмак, який іноді порівнюють зі смаком морепродуктів. Справжній напій, заварений за всіма японськими традиціями, — задоволення недешеве, всього 1 його порція коштує від 10 доларів. Саме через високу вартість їстівних складових вхідний квиток на майстер-клас із виготовлення квасолевих десертів, який проходив того ж таки дня, коштував 100 грн. Слід сказати, що бажаючих за таку ціну познайомитися з традиціями японської культури було не надто багато: крім журналістів, дійством зацікавилося всього кілька ужгородців.

Перший день "Сакурафесту-2011" відзначився також і дитячим святом, який проходив на Театральній площі. За попереднім анонсом, найменші ужгородці мали намалювати величезний логотип фестивалю, організатори обіцяли також багато конкурсів, ігор та розваг. На ділі ж у заході взяли участь лише два десятки школярів, котрі прийшли на Театральну зі своїми педагогами й намалювали крейдою квітку сакури. Поміж них походжав символічний граф Сакура, котрий залюбки фотографувався з туристами. Дітки ж так і не дочекалися конкурсів та призів.

Мабуть, єдиним справді помітним заходом цьогорічного "Сакурафесту" стало запускання в небо 100 паперових ліхтариків, яке організатори присвятили 25-й річниці катастрофи на ЧАЕС та сучасним подіям у Фукусімі. О 21.00 на пішохідному мості зібралося чимало людей, котрі із задоволенням спостерігали та брали участь у запалюванні й запуску ліхтариків. Опанувати це мистецтво вдалося не всім: кілька ліхтариків згоріло, інші попадали в річку. Лише потім усім охочим пояснили, що шматок сухого спирту потрібно розпалити на землі і, тільки коли купол прогріється, його можна запускати. Видовище ліхтариків, що світилися в небі, було справді вражаючим, люди йшли з місця цього японського флеш-мобу дуже задоволеними побаченим.

Щодо другого дня фестивалю, то він продовжився роботою виставки японської культури та майстер-класом з одягання кімоно. Як розповіла ведуча майстер-класу Ольга Сідницька, кімоно в Японії — річ дуже важлива й коштовна (її ціна — від 500 доларів). Навіть тепер у родинах прийнято носити це вбрання, яке перед тим одягали представники кількох поколінь цієї родини. Зазвичай його виготовляють із шовку, але існують і літні варіанти, зроблені з більш дешевої бавовни. Одягти кімоно самостійно важко навіть для підготовленої людини, тож зазвичай для цієї процедури потрібен помічник. І навіть за його допомогою час, протягом якого жінка може одягти всі шари вбрання з численними поясами та зав'язочками, коливається від 20 до 45 хвилин. Ужгородцям майстер-класи таки сподобалися, тож організатори "Сакурафесту" пообіцяли, що в подальшому працюватимуть над відкриттям в місті філії Українсько-японського центру, який не лише допомагатиме городянам ближче ознайомитися з віковими традиціями Японії, а й сприятиме розвиткові бізнесових відносин, навчатиме мови тощо.

Тетяна Літераті

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати