Дорослий ювілей лялькового театру

Уже 30 років актори на сцені вдихають життя в кожну зроблену художниками ляльку. Весь цей час театр ляльок «Бавка» працює для того, аби дітки-відвідувачі навчалися, розвивалися, відпочивали і привчалися до мистецтва. Працює для того, аби дорослі могли відчути себе дітьми, згадати і знову пережити ті прекрасні моменти невинності, безтурботності. Працює для того, аби вигострити в душі старших глядачів нові погляди на вічні істини, аби доторкнутися до їхнього серця і назавжди залишитися в ньому. У березні Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка» відсвяткував своє 30-річчя, з чим ми його щиро вітаємо!

Дорослий ювілей лялькового театру

Напевно, кожен ужгородець хоча б раз відвідував театр ляльок. Особливо це стосується корінних жителів. Пам'ятаю, як зачаровувало це дійство мою дитячу уяву, як ми з татом і мамою потім вигадували продовження побачених у театрі казок. І як я хотіла знову потрапити на виставу. Тепер, коли роки дитинства позаду, відкриваю для себе "Бавку" з іншого боку ― як театр, де ставляться серйозні вистави: комедії та драми. Де актори не тільки майстерно керують своїми ляльками, але й самі починають жити на сцені. Де всім знайомі твори звучать і виглядають зовсім по-новому, вони чіпляють за живе, і ти інколи не можеш втримати сліз. Приємно те, що в Ужгороді є такий потужний театр ляльок, адже саме тут заснували Міжнародний фестиваль "Інтерлялька", який не має аналогів в Україні, тим самим побудувавши своєрідний міст від нашої держави до Європи та інших континентів. Закарпатські лялькарі відвідують різні фестивалі, репрезентуючи світу українську культуру, так, як нещодавно виставу "Підковане щастя" в Туреччині, куди поїхали вже вдруге. Тож хочеться розповісти ужгородцям, як починалося життя улюбленого театру ляльок.

Як усе починалося

Рішення про створення Закарпатського театру ляльок прийняли восени 1980 року, а в березні 1981-го призначили на роботу його директора Володимира Ліхтея та головного бухгалтера Валентину Чухно. Театр був заснований, та не мав ані професійних майстрів-лялькарів, ані акторів, які б уміли виступати з ляльками. Тому наступний запрошений працівник — перший головний режисер театру  Микола Волошин — поїхав у травні 1981 року до Харкова, звідки запросив на роботу випускників відділення кафедри театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І.П.Котляревського, захопивши із собою студентів-лялькарів із Дніпропетровського театрального училища. Звичайно, першопрохідцям було дуже важко, адже на початку вони не мали в Ужгороді ні власного житла (їм надали гуртожиток), ні друзів. А головне ― навіть приміщення театру, тож проводити репетиції й готувати спектаклі доводилося у двох непристосованих кімнатках, а вистави лялькарі давали лише на виїзних майданчиках.

Стараннями першого акторського складу в місті вдалося створити потужний театр. З тієї генерації нині вже ніхто не працює в Ужгороді, але залишилися ті, хто долучився до нього в наступні роки: Світлана Кобзиста, Тетяна Сударєва, Елла Григор'єва. Саме вони навчили азів нинішніх майстрів ляльково-театрального мистецтва. Зокрема пані Елла "виростила" Наталію Орєшникову, яка нині є головним режисером театру, заслуженою артисткою України.

Будівлю в центрі міста отримали тільки в 1988 році, коли музично-драматичний театр переїхав у новобудову на другий берег Ужа. Тут уже під егідою головного режисера, нині заслуженого артиста України Олександра Куцика розпочався новий етап творчої роботи театру ляльок, адже в стаціонарному приміщенні, за наявності глядацької зали, справжньої сцени й художньо-технічних цехів можна ставити перед собою й вирішувати набагато складніші професійні завдання. Вистави театру „Теремок" та „Кицьчин дім" С.Маршака були яскравим тому підтвердженням. Акторський склад продовжував поповнюватися новими, вже переважно місцевими кадрами, зокрема такими талановитими особистостями, як Андрій Опіок, Микола Карпенко, Лариса Кривчик, Олена Пишка, Світлана Котик, Юлія Чеховська, Роман Кадар, котрі зараз становлять кістяк колективу.  Зазвичай новачки приходили після закінчення училища, як-от Павло Проданюк. Уже через рік роботи в театрі він дебютував (до того ж у головній ролі) у виставі "Підкова на щастя". Звичайно, старші колеги С.Кобзиста та А.Опіок „підстраховували" молодого партнера, втім і він намагався не відставати від них. А наймолодший актор Дмитро Малий вже створив яскраві образи  Енея в шоу-мюзиклі „Енеїда" за твором Івана Котляревського (у другому складі цю роль виконує П. Проданюк) та  Лукаша у драмі „Лісова пісня" Лесі Українки. Більшість працівників підвищують свій фаховий рівень,  заочно отримуючи освіту в профільних вузах.  Щодо творчого складу, то, як зазначає керівник літературно-драматичної частини театру ляльок Ніна Малишка, атмосфера в колективі часто має чи не найбільше значення для театру: "Дуже втішає, що в акторів "Бавки" розвинуте відчуття колективізму, взаємодопомоги та партнерства. Адже інколи працюють однією лялькою, котру постійно передають одне одному. В нас є вистави, зокрема із „золотого фонду", в яких кожен актор зіграв усі можливі ролі. Це, напевно, зводить до мінімуму нездорову конкуренцію, оскільки сьогодні головного героя грає твій колега, а завтра ти. Звичайно, всі театрали ― творчі, амбітні люди. Проте, якщо хтось раптом починає "тягнути покривало на себе", це дуже негативно відображається на якості виступів. На щастя, у нас такі труднощі зустрічаються не часто. Мені приємно, що ми можемо разом працювати і відпочивати!".

Дружна театральна команда

Загалом колектив театру "Бавка" нараховує близько 50 людей і складається з директора та його заступників, бухгалтерії та адміністраторів, літературно-драматичної, літературно-драматичної й художньо-постановочної частин,  художників-постановників, художників-бутафорів та художника з освітлення, оформлювачів ігрових ляльок, працівників столярного та радіоцеху, техніка-електрика, техніка-радиста, електроосвітлювача, майстра з ремонту та налагодження особливо складного обладнання,  педагога-організатора, костюмера, машиністів та монтувальників сцени,  водіїв, прибиральниць, швейцарів та пожежника — і  це крім безпосередньо режисерів та акторів.

Ми не дарма згадали всіх, адже театр — це складний механізм, який обслуговує багато людей, котрі часто залишаються поза увагою глядачів. Сама будівля вимагає обслуговування, готові вистави треба рекламувати та вивозити на гастролі, тому те, що глядач бачить на сцені, ― лише вершина айсберга. До того часу, поки вистава "оживе", йде тривала та копітка підготовка. Про неї нам розказали працівники одного з цехів театру ― художники Віра Турецька та Тетяна Улинець. Пані Віра, зокрема, зазначила, що кожен театральний твір проходить певні етапи. Спочатку обирається жанр або конкретний твір, режисер розмірковує над образами, картинами, видом ляльок. Після цього художники починають втілювати його задум: створюють ескізи та креслення ляльок, костюмів, зовнішнього оформлення сцени. Далі макет подається на обговорення художньої ради (до неї входять директор, заступник директора, режисер та два його помічники, завпости, художники-постановники й провідні актори). Потім уже вона визначає, що необхідно виконати, вираховує витрати ― адже все планується наперед. Далі закуповуються необхідні матеріали, і настає фаза виконання завдань. Тут теж є чіткі плани: кожному працівнику виділено конкретну частину роботи та терміни її виконання. Паралельно з цим актори працюють на репетиціях. Зазвичай ці процеси дуже творчі, непередбачувані, часто вноситься багато правок, додаються та змінюються деякі декорації.  Якщо все проходить вдало, вже готову виставу приймає художня рада — тільки після цього відбувається прем'єра. Терміни підготовки залежать від складності твору та аудиторії, на яку він розрахований. Наприклад, виставу "Енеїда" колектив готував близько півроку, а постановки для дітей зазвичай робляться за місяць-півтора. Слід сказати також, що процес вибору вистав не є хаотичним: наприкінці кожного року театр складає конкретні плани на наступний, що дає змогу уникнути курйозів та правильно організувати роботу.

Ляльки з "Бавки"

"Бавку" неможливо уявити без інших "акторів" ― ляльок, які є його візиткою. Вони ― дух театру, його історія та сучасний вигляд. Художниця Тетяна Улинець розповіла, що ляльки бувають дуже різні: "рукавички", тростеві, гапітні, маріонетки, плоскі та об'ємні, маски з костюмами, для тіньового театру тощо. Наприклад, для епізодичних персонажів можна використати простіші, а для головних ― більш досконалі, з продуманими деталями.  Наприклад, до вистави "Недотепа із Вертепа" Дмитра Кешелі, де грають лише два актори — Наталка Орєшнікова та Микола Карпенко — зробили понад 20 ляльок. Що ж до створення самих "героїв", то часто доводиться співпрацювати з іншими працівниками цехів, зокрема зі столяром. Віднедавна лялькарі змінили й технологію виготовлення ляльок. "Раніше ми ліпили їх із глини, потім копіювали в гіпсі, а відтак виготовляли пап'є-маше.  Через це завжди було багато бруду. Тепер користуємося пінопластом, синтепоном та синтепухом, обмотуємо ляльок марлею. Завдяки цьому вони стали набагато легшими, до того ж звільнилася одна кімната, в якій ми зазвичай ліпили наші творіння", — розповідають художники Віра Турецька та Тетяна Улинець. Майстрині також зазначають, що нові методи вони часто відкривають для себе завдяки іншим колективам. "Ми вивчаємо ляльки, зроблені ними, дещо відкриваємо для себе, вдосконалюємо техніку. Буває й так, що коли ці театрали знову приїжджають до нас, то зізнаються, що наші ляльки стали ще кращими!" ― усміхаються Віра й Тетяна.

Для дітей і дорослих

Приємно згадувати про багатющий репертуар Закарпатського театру ляльок. Основна частина вистав, звичайно, для дитячого віку. Їх у "Бавки" близько 35: "Красуня і чудовисько", "Казка про трьох поросят" "Малюк та Карлсон", "Підкова на щастя", "Спляча красуня", "Казка про рибака та рибку", "Чарівне кресало", "Сніговички та Сонечко", "Дід Кузьма та юрба" і багато інших. Є тут і свій поділ: для дошкільнят, для дітей середнього та старшого шкільного віку. Втім не цураються театрали й дорослого глядача, ставлячи п'єси "для сімейного перегляду". Нині серед останнього виду вистав є такі "ходові", як "Енеїда", "Недотепа із Вертепа", "Коняги" та "Лісова пісня". Враховуючи значну кількість схвальних рецензій відомих закарпатських та столичних журналістів, можемо з упевненістю говорити про високу якість роботи театралів-ляльковиків. До слова, протягом минулого тижня вони представили саме ці вистави широкому загалу. Особисто я, передивившись "золотий фонд" театру, була вражена до глибини душі. Загалом діяльність лялькарів настільки різноманітна, що висвітлити все у форматі газетної статті неможливо. Протягом одного тільки театрального сезону відбувається до чотирьох прем'єр, а буквально тиждень тому відбулася прем'єра вистави з промовистою назвою „Ми – назавжди!" С.Козлова.

Але просто необхідно розповісти читачам і про феєричний фестиваль"Інтерлялька" — чи не єдиний подібного кшталту в Україні. Його 20 років тому заснував театр на чолі з тодішнім директором, а нині начальником відділу з питань організації  та проведення міжнародного фестивалю й міжнародних зв'язків, заслуженим працівником культури України Олександром Туряницею. У 1997 році "Інтерлялька" була включена до Міжнародної асоціації театральних діячів світу (УНІМА). Спочатку проводилася раз на два роки, але останнім часом стала майже щорічною. У жовтні цього року відбудеться вже 13-й за рахунком фест. "Безперечно, кожного разу "Бавка" віддає всі свої сили на проведення цього масштабного заходу, бо це серйозна робота: організувати проживання, харчування учасників, програму виступів, зустріч та відправку великої кількості колективів. Сцена зайнята цілодобово: декорації монтуються, а репетиції учасників проводяться майже безперервно. Проте з Божою поміччю ми справляємося, ба більше  ― "Інтерлялька" завжди проходить на найвищому рівні!" ― розповідає завліт театру Ніна Малишка.

Захід сприяє активізації та зміцненню творчих зв'язків між театрами України та зарубіжними колегами. Завдяки "Інтерляльці" театрали зі східних областей нашої держави можуть познайомитися з європейським мистецтвом. "Ми проводимо відбір учасників з України. Враховуючи їх бажання взяти участь у фестивалі та активність театрів-гостей, можемо зробити висновок про те, як наші співвітчизники чекають на ужгородське дійство!" — зауважує театрознавець. Воно й не дивно, адже в Ужгород щороку приїжджають представники лялькарського мистецтва майже з усіх куточків Європи. Постійними учасниками є наші найближчі сусіди ― зі Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі, Чехії. "Гостюють" у "Бавці" й театрали з Росії, Білорусі, Словенії, Югославії, країн Балтики, Австрії, Німеччини, Бельгії, Франції. Як зазначає керівництво театру, з кожним наступним фестивалем географія учасників розширюється. У рамках "Інтерляльки" проводяться навчання, диспути, обговорення конкурсних і позаконкурсних робіт з художниками, режисерами, акторам. Це дуже хороша школа для вивчення різних напрямів сценографії, режисури, узагальнення досвіду роботи, налагодження зв'язків щодо обміну творчими працівниками для здійснення постановок та й загалом інтеграції українського театрального  мистецтва до світового  гуманітарного  простору.

Напевне, зрозуміло й те, що театр дуже багато подорожує. Артисти виїжджають  з виставами по місту, до дитячих садочків і шкіл Ужгорода, гастролюють по області та активно підкорюють ближнє й дальнє зарубіжжя, де мають багато друзів. Що ж до матеріального, то, як зазначив директор театру Василь Чайкович, у планах ― повна реконструкція приміщення театру. "Хочемо зробити 3-D модуль закладу, а також очікуємо присудження нашому театру звання академічного!" — зауважив Василь Карлович.

Закарпатському театру ляльок "Бавка" й справді є чим пишатися. Колектив напрочуд дружний і злагоджений. Не дивно, що на відзначені свого 30-річного ювілею працівники танцювали до ранку! У свою чергу, ми хочемо побажати "Бавці" не втрачати ентузіазму, розвиватися та досягати нових висот! Творчого вам натхнення!

Марічка Черничко

05 квітня 2011р.

Теги:


Ужгород
Публікації:
/ 1Справа професора Івана Запісочного живе. До 95-річчя від дня народження вченого
Від 29 травня в Ужгороді діятимуть пришкільні літні табори та мовні школи
Еволюція української освіти: від комсомольських організацій до демократії
Одяг із "других рук" цієї зими буде зігрівати багатьох ужгородів. Чому зростає популярність "секонд-хендів"
"Я тут знайшов себе", – казав про свою участь в АТО почесний громадянин Ужгорода посмертно Василь Варга
/ 1Лев Луцкер: "У моєму серці Ужгород завжди залишається казковим"
/ 5Для повноцінної реконструкції всієї системи водопостачання Ужгорода потрібно 360 млн євро
/ 2"Дорогі" школярі: сезон розпочато
Ужгород за рівнем забруднення атмосфери перебуває у другій десятці українських міст
Понад 16,5 млн грн субвенції з держбюджету в Ужгороді спрямують на ремонти доріг і фасадів та реконструкцію водогону
Ужгородці боргують за обслуговування ліфтів 3,5 млн грн
Мінеральну воду на території дитячої лікарні в Ужгороді знайшли випадково, коли бурили свердловину
Ужгород із німецьким Дармштадтом обмінюватимуться учнями й учителями
У липні рівень забруднення повітря в Ужгороді традиційно сягне найвищого піку
60 років спільного життя: подружжя ужгородців відсвяткувало діамантове весілля
Випускний за ціною відпустки за кордоном чи міні-весілля: скільки коштує шкільне свято в Ужгороді?
Безпритульні тварини – результат безвідповідального ставлення до них
Німецьку мову в Ужгороді вивчають понад 4 тисячі учнів
У трьох школах та угорській гімназії Ужгорода планують добудувати ще два поверхи
/ 3Керівництво Ужгорода налаштоване системно протидіяти стихійній торгівлі
До 35-річчя "Електродвигуна". Нині левову частку своєї продукції підприємство постачає до держав Євросоюзу
Триває підготовка до зміни тарифів на обслуговування багатоповерхівок Ужгорода
Ужгород на 90% готовий до зими
/ 1В Ужгороді дітям дали імена Золушка і Наці
Притулок для тварин в Ужгороді відкриють на початку серпня
» Всі записи