В Ужгородському перинатальному центрі створили телефон довіри для пацієнтів

Відтак я завітала до жінки, котра мала величезне бажання народити сама після того, як під час перших пологів їй зробили кесарів розтин. "Хоч усі навколо застерігали мене про небезпеку такого рішення, мені вистачило завзятості, а персоналу терпіння і вміння, аби реалізувати моє бажання, - розповідає Оксана, котра 8 лютого о 00.15 сама народила дівчинку вагою 3 300 г. - Це в мене не перші пологи, і я маю з чим порівняти ставлення персоналу до породіль, тому нині мені приємно спостерігати за позитивними змінами, які відбуваються тут. Відчутно, що в центрі панує командний дух". Річ у тім, що, крім твердого рішення народжувати природним шляхом, жінка ще й спонукала свого чоловіка бути присутнім під час пологів. Василь, так звуть новоспеченого татуся, помітно нервував, але із завданням упорався. "Спробувавши зробити це разом із чоловіком, я відчула, наскільки важливою є його підтримка. Сама б я цього не змогла, - каже матуся. - Після пологів дитинку одразу поклали мені на груди, - із захопленням розповідає Оксана. - Це незрівнянне відчуття безмежного щастя, коли вже з перших хвилин життя своєї кровиночки ти можеш пригорнути її до себе й радіти з того, що вона є, моя Даша!".

Отримавши дозу позитивних емоцій, я попрямувала далі знайомитися із породіллями. У коридорі мене зустріла привітна жіночка, котра погодилася показати центр, - як виявилося, заступник головного лікаря з медсестринства Надія Холодняк. Тож свій день у пологовому будинку провела з людиною, котра відповідає за роботу середнього та молодшого медичного персоналу, про який із шаною і вдячністю відгукуються жінки. Надія Василівна розповіла, що головний лікар Ужгородського перинатального центру Андрій Чабан цю посаду ввів нещодавно для кращого контролю за цим сегментом роботи. "Середній медичний персонал найбільше контактує із нашими пацієнтами, - пояснює вона. - Тому ми контролюємо їхні професійні якості, навики і вміння піклуватися про пацієнтів та спілкуватися з ними".

Блукаючи коридорами, я помітила, що на стінах кожного поверху висять пам'ятки "12 кроків грудного вигодовування", а на дверях - таблички про заборону використання пляшечок і сосок для немовлят. "Трапляються випадки, коли жінка не має змогу одразу годувати грудьми, тоді молочну суміш їй приносять у маленькій скляночці й дають її діткам тільки з ложечки. У нашому центрі не рекомендують привчати немовлят до того, що імітує молочну залозу матері. Усе має відбуватися природно. Тому на стінах висять пам'ятки, задум про створення яких належить нашим акушеркам. Запозичили його в одного з провідних перинатальних центрів країни (Житомир), де проходив семінар з обміну досвідом", - розповідає акушерка 2 пологового відділення Анжела Шамудовські. Ось, наприклад, 22-річна жінка із Сваляви мала певні ускладнення із вагітністю (заводить у палату до породіллі), але зараз уже все гаразд. Після пологів молоко прибуло в неї одразу, тому вона привчає дитину до грудного вигодовування". Коли жінка отримала приємну звістку про те, що чекає дитинку, в рідному місті їй одразу ж порадили народжувати в Ужгороді, посилаючись на якісне обслуговування та високу кваліфікацію лікарів. Тому й приїхала сюди.

Оглянувши палати, я завітала до новопризначеного головного лікаря Ужгородського перинатального центру Андрія Чабана, який поставив собі за мету докорінно змінити репутацію закладу. "Не секрет, що донедавна центр не міг похвалитися бездоганними відгуками, лікарів звинувачували в хабарництві, - каже Андрій Тарасович. - Тому нині нашим пріоритетним завданням є усунути всі ці недоліки, ліквідувати корупцію. Ми провели багато бесід та робочих нарад у колективі, створили телефон довіри для пацієнтів, за яким можна повідомити керуючі інстанції про неправомірні дії з боку медперсоналу".

Я також довідалася, що перинатальний центр обслуговує пацієнток не лише з міста, а й району та області. Тут є всі умови для того, аби пологи пройшли якомога безболісніше для породіль. Упроваджується програма психологічної підготовки та підтримки жінок під час вагітності й пологів "Пологи без болю". Також з цією метою в центрі створено сімейні родзали - приміщення, в яких жінка має змогу перебувати зі своїм чоловіком від початку переймів аж до самої виписки. Із собою вона може взяти будь-які речі, що створюють відчуття родинного затишку.

Варто відзначити: плата за пологи тут відсутня. Андрій Тарасович розповідає, що у випадку, коли людина хоче віддячити за надану допомогу, вона може зробити благодійний внесок на рахунок закладу. З огляду на кризовий стан фінансування медичної галузі в державі лише завдяки благодійному фонду центр зможе собі дозволити проведення ремонтів (ураховуючи і створення нових, більш оснащених сімейних залів), закупівлю обладнання для адекватної діагностики стану плода в пологах, апаратури для відділення новонароджених тощо.

"Нині ми отримуємо відчутну допомогу міської влади, особливо з боку ужгородського міського голови Віктора Погорєлова та його першого заступника Віктора Трикура, - розповідає головний лікар. - Під їхнім особистим контролем проводиться робота з установлення апаратури безперебійного енергозабезпечення закладу.

Звичайно, нам бракує коштів, але ми намагаємося співпрацювати із різними благодійними організаціями. Минулого року нам дуже допоміг Фонд Віктора Пінчука, який 2 грудня відкрив у закладі Центр допомоги новонародженим "Колиски надії" у рамках однойменної програми".

Нині тут також розвивають програму вагінальних пологів після кесаревих розтинів. Так, у 2010 році 56 жінок із рубцем на матці народили природним шляхом. А 70% операцій, які проводять у пологовому будинку, проходять під спинномозковою анестезією, тобто під час операції жінка притомна й може одразу ж побачити свою дитинку, почути її плач, зігріти теплом власного тіла. Завдяки цим методам знеболення породілля відразу ж відчуває ті емоції материнства, які не можна нічим замінити, і легше переносить післяопераційний період.

Серед цьогорічних новацій - введення з 1 січня повного забезпечення необхідними медикаментами нормальних фізіологічних пологів. Як розповідає головний лікар, ліки до пологового будинку брати не потрібно. Також на початку цього року в центрі завершили ремонт операційної гінекологічного та центрального стерилізаційного відділення.

Загалом у день моєї екскурсії станом на 15.00 у пологовому будинку на світ з'явилося шестеро немовлят, із них 4 дівчаток і 2 хлопчиків. "Усі пологи були партнерськими і пройшли без суттєвих ускладнень, - з радістю констатує Андрій Тарасович. - До речі, минулого року в Ужгородському міському перинатальному центрі прийняли 3 533 пологів, з яких 95% відбувалися в присутності партнера".

Того дня я провела в пологовому будинку дуже приємні хвилини. Те ставлення персоналу, про котре мені розповіли породіллі та котре відчула й сама, переконало мене в тому, що цей світлий заклад завжди радо зустрічає своїх пацієнтів, а люди, які в ньому працюють, готові розділити з жінкою всі труднощі та радощі пологів.

Анастасія Лесів

Теги: перинатальний, Андрій Чабан, народження, породіля

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати