Прокачати партнерство: як «Газпром» перетворюється на спонсора українського газового хабу

«Перші ластівки» газового партнерства

За останній місяць «Укртрансгаз» підписав угоди про співпрацю в транспортуванні і зберіганні природного газу в українських підземних сховищах (ПСГ) з TrailStone Energy LLC, DufEnergy Trading SA та Engie (GDF Suez SA). «Україна відкрила свій газовий ринок для європейських постачальників, на сьогоднішній день вже укладено три договори на транспортування і зберігання природного газу в українських сховищах. Ми активно працюємо над залученням європейських трейдерів для роботи на українському газовому ринку. Очікуємо тестові поставки вже в грудні», – зазначив президент «Укртрансгазу» Ігор Прокопів. У компанії вважають, що підписання угод дозволить трейдерам самостійно постачати газ в Україну з можливістю подальших прямих продажів українським компаніям і споживачам.

У «Нафтогазі» також оптимістично заявляють, що підписання договорів є підтвердженням того, що найбільші газові трейдери ЄС бачать результати реформи українського ринку газу і бажають взяти участь у його подальшому розвитку.

В «Укртрансгазі» визнають, що TrailStone, DufEnergy і Engie до цього часу лише продавали газ українським компаніям на державному кордоні і не виходили за рамки «трейдерства»

«Вихід такого потужного європейського гравця на український ринок – це хороший сигнал для інших європейських компаній. Ми раді бачити, що реформа «Нафтогазу» і ринку дає результати. Прихід на ринок газу України європейських постачальників газу важливий не тільки для демонополізації ринку. Великі компанії з ЄС принесуть в Україну також європейську бізнес-культуру та практики, що змусить змінюватися і українських гравців», – заявив голова «Нафтогазу» Андрій Коболев, коментуючи, зокрема, підписання угоди з французькою Engie.

Водночас в «Укртрансгазі» визнають, що TrailStone, DufEnergy і Engie до цього часу лише продавали газ українським компаніям на державному кордоні і не виходили за рамки «трейдерства». Зазвичай, європейські компанії диференціюють напрямки бізнесу: або продають газ, або зберігають в ПСГ. Кожен із напрямків має свої особливості, які пов’язані з ризиками страхування, кредитування та договірною базою. Наразі із трьох компаній лише Engie може забезпечити ефективне використання ПСГ України.

Безумовно, рішення європейських компаній – нехай і трейдерів, – оголосити про наміри зберігати газ в ПСГ України є дійсно унікальним за 20-річну незалежну історію розвитку української ГТС. Адже єдиним повноцінним партнером України у питанні зберігання газу завжди був «Газпром». Щороку російський монополіст зберігав від 3 до 5 млрд куб. м газу у ПСГУкраїни. Щоправда, із 2006 року РФ переглянула свою політику щодо зберігання газу і вже десять років відмовляється від практики використання українських ПСГ. Не в останню чергу це було спричинено курсом Росії на будівництво обхідних газопроводів та «девальвацію» транзитної цінності ГТС та ПСГ України.

Європейські трейдери та інтереси «Газпрому»

Наразі із трьох компаній про реальний потенціал можна говорити лише у випадку французької Engie. З цією метою вона відкрила дочірню компанію в Україні (ТОВ «Енжі Енержи Менеджмент Юкрейн»), завдання якої – розвиток бізнесу материнської компанії на українському ринку.

У 2015 році Engie виступила найбільшим трейдером і продала «Нафтогазу» майже 3 млрд куб. м та приватним компаніям майже 0,5 млрд куб. м. Орієнтовно за підсумками 2016 року Engie зможе поставити в Україну лише 1,8 млр. куб. м. Можливості у компанії є, але зниження споживання газу промисловістю та збільшення видобутку приватними українськими компаніями не дозволяє подолати позначку у 2 млрд куб. м. У випадку Engie важливу роль відіграє її тісна співпраця із «Газпромом».

У 2015 році французька компанія збільшила покупку газу в Росії на 2,6 млрд куб. м – з 7,1 до 9,7 млрд куб. м. У 2016 році Engie також збільшить імпорт російського газу в цілому на 2 млрд кубів. За наявною інформацію, протягом 2015-2016 років діє її домовленість із «Газпромом» про збільшення поставок газу для Engie, який потім компанія реверсом «повертає» до України.

У 2015-му Міжнародна фінансова корпорація (IFC) готова була надати Engie кредит у $200 млн для поставок газу із ЄС. А перед тим Engie також поставила реверсний газ на суму понад $100 млн за кредитні кошти ЄБРР.

У 2016 році Engie ще не використовувала кредитні кошти IFC, але планує це зробити. Реалізація проекту фінансування на суму $200 млн для закупівлі «Нафтогазом» природного газу залежить від потреб останнього.

«Проект вже був схвалений радою директорів IFC (у грудні 2015 р.). Він буде здійснений по мірі необхідності в коштах з боку «Нафтогазу». Тобто, при актуальності угоди ми його можемо забезпечити… Вже позичальник сам обирає, як йому розподіляти свої пріоритети. По мірі необхідності ми будемо готові це фінансування надати», – повідомив регіональний менеджер IFC в Україні та Білорусі Руфат Алімарданов.

За наявною у Forbes інформацією, участь Engie у використанні ПСГ України обумовлено також інтересом «Газпрому». Росія зацікавлена у тому, щоб у своїх підземних сховищах Україна накопичувала не менше 18-19 млрд куб. м. Це дозволяє уникати форс-мажорних ситуацій протягом зими. Також «Газпром» і далі реалізовує проект із збільшення поставок газу до ЄС, у тому числі для компаній, які надалі поставляють реверсний газ в Україну. У 2014-му «Газпром» поставив у ЄС 146 млрд куб. м газу, у 2015 – 158 млрд. куб. м, а в 2016 році очікувано обсяг зросте до 166 млрд куб. м. Збільшення обсягів на 20 млрд кубів обумовлене тим, що половина цього обсягу «повертається» назад в Україну у вигляді реверсного газу.

Відповідно, Росію влаштовує прихід європейських компаній на ринок зберігання газу України. Адже «Газпром» одразу «вбиває двох зайців»: отримує вигоду від збільшення поставок газу в ЄС та за рахунок європейських компаній гарантує наповнення газом підземних сховищ України. Якщо іронічно, то можна сказати, що «Газпром» виступає спонсором своєрідного газового хабу за участю компаній ЄС.

Ментальні вигоди України, практичні – ЄС та Росії

Вигода України полягатиме лише у тому, що таким чином можна мінімізувати ризики можливих проблем із транзитом, які завжди хвилюють ЄС. Решту практичної «вигоди» отримають компанії ЄС та російський газовий монополіст.

Адже на фоні переможних заяв про залучення європейських компаній ніхто не згадує про вартість зберігання газу в ПСГ України – 134 грн (4,5 євро) за закачування, зберігання і відбір газу. Це не те, що дешево – це фактично безкоштовно. У країнах ЄС вартість зберігання починається від 20 євро і доходить до 70-90 євро за 1000 куб. м. Середня вартість становить 40-50 євро. Тому українська пропозиція у десять разів дешевша, ніж європейська.

Якщо заробити на зберіганні газу не вдасться, то хоча би можна спробувати створити «хаб» для зберігання та торгівлі газом. Але і тут перспективи відверто туманні, оскільки у Європі діючі підземні сховища потужністю майже 110 млрд куб. м ефективно використовуються лише на 60% протягом усіх сезонів. Тому конкуренція на цьому ринку з кожним роком буде зростати.

Український ринок поставок та зберігання газу поступово переходить під контроль нових європейських «посередників», які можна вважати близькими до «Газпрому».

Участь іще двох компаній – TrailStone Energy LLC, DufEnergy Trading SA – у проекті зберігання газу в ПСГ наразі викликає сумнів. У випадку DufEnergy Trading, то ця компанія входить у структуру італійського групи Duferco, яка також має традиційно теплі робочі відносини із російським ринком. Водночас, до цього моменту обсяг поставок газу DufEnergy Trading в Україну були дуже низькими: у 2015 р. – 107 млн. куб. м., у 2016 р. (орієнтовно) – 50 млн. куб. м.

Випадок TrailStone набагато складніший. У 2015 році компанія поставила «Нафтогазу» 2 млрд куб. м, а в 2016-му (орієнтовно) – 400 млн. куб. м. Водночас, залишається незрозумілим, хто є реальним власником TrailStone GmbH, яка отримує доходи від продажу газу. TrailStone GmbH належить TrailStone UK Ltd., яка своєю чергою належить офшорній компанії TrailStone Guernsey Ltd. А там, зрозуміло, неможливо знайти кінцевих власників. Статутний фонд останньої компанії лишень 25 тис. євро.

Голова «Нафтогазу» Коболев стверджував, що TrailStone є прозорою і зрозумілою компанією: «Насправді TrailStone організована в квітні 2013 року, командою, яка до того працювала на керівних постах в Deutsche Bank. Інвестором TrailStone став фонд приватних інвестицій Riverstone Holdings, заснований у 2000 році, з офісами в Нью-Йорку, Лондоні, Х’юстоні і Мехіко. За час існування фонд здійснив інвестиції на суму близько 30 млрд. дол. в понад 110 компаній у Північній Америці, Латинській Америці, Європі, Африці та Азії». Водночас, як вже було сказано, кінцевим власником TrailStone GmbH є не фонд Riverstone Holdings, а невідома офшорна компанія.

Як результат, український ринок поставок та зберігання газу поступово переходить під контроль нових європейських «посередників», які можна вважати близькими до «Газпрому». Водночас, невідома офшорна структура TrailStone GmbH може включати у себе інтереси представників влади України. А тому заяви про лібералізацію, демонополізацію та диверсифікацію газового ринку України наразі є марними. І тим паче в такій ситуації не варто очікувати появи умов для створення повноцінного газового хабу, а не його блідої копії.

Юрій Корольчук, Finance.ua