Єгор Соболєв: «Процес люстрації заблоковано»

– Політики під час формування уряду проробили з усіма нами, громадськими активістами, такий собі трюк у своєму улюбленому стилі. Для того щоб хоч якось угамувати Майдан, вони запропонували у владу кількох людей, яких вважали симпатичними для суспільства, мовляв, дивіться, Майдан представлений у владі. Йшлося про Ольгу Богомолець, яка мала очолити МОЗ, але вона відмовилася, тож як запасну кандидатуру висунули Олега Мусія, Діму Булатова, якому спочатку запропонували ДАІ, але він сам обрав Міністерство молоді та спорту, Таню Чорновіл як голову Антикорупційного бюро, хоча як альтернативу розглядали й Василя Гацька з Демократичного альянсу та мене як голову Люстраційного комітету. Окрім того, один зі спецпідрозділів у силових структурах пропонували очолити Дмитрові Ярошу. Однак і Василь, і Дмитро одразу відмовилися.

А трюк полягав у тому, що жодна з усіх тих посад не була по-справжньому впливовою. Адже ні МОЗ, ні Мінмолодьспорту за всієї поваги не визначають політики держави і навіть у своїх профільних галузях можуть щось робити тільки за підтримки решти органів та організацій. Антикорупційний і Люстраційний комітети взагалі не були офіційно створені. Зараз я думаю, що їх і не планували створювати реально. За планом ми мали побігати по кабінетах кілька місяців, а потім усі розвели б руками і сказали б: «Не вийшло через вас же». На самому початку керівництво держави не пристало на пропозицію сформувати уряд за принципом відкритих списків – віддали перевагу партійним квотам. Однак варто усвідомлювати, що Майдан у лютому не був готовий взяти на себе владу, бо не мав жодного політичного представництва. Ще в грудні 2013-го в мене була зустріч із ветеранами європейських революцій, і всі вони казали: «Негайно творіть політичний рух, або у вас усе вкрадуть після перемоги». Але потім почалися штурми Майдану й стало не до того. Та вони мали рацію. І досі такої партії немає, адже ні Демальянс, ні новостворена «Воля», у якій я беру участь, ні партія Ольги Богомолець не можуть репрезентувати весь Майдан і не були готові до влади.  

У. Т.: Складається враження, що до вашої діяльності у нової влади ставлення досить вороже. Чи це так?

– Завдяки Майдану дуже змінилося суспільство по всій країні. І саме на нього та його бажання змін ми спираємося у всіх наших люстраційних планах із вичищення погані з країни. Але держава майже не змінилася. Система корупції та неправосуддя, подвійні агенти на всіх рівнях залишаються скрізь – від судів до СБУ. На жаль, нинішні керівники правлячої коаліції не демонструють жодного бажання покласти цьому край. Єдина люстраційна ініціатива, що була реалізована, хай і з чималими нюансами, стосувалася судів – решта заблокована. Минає вже четвертий тиждень, як ми передали президентові Порошенку проект закону про очищення влади, де виписані всі технології люстрації для всіх органів влади. Але жодної реакції досі немає. Люди з його офісу постійно кажуть, мовляв, війна, не на часі. Зрозуміло, що це та сама хитрість, до якої вдавалася й попередня влада. Я взагалі вважаю, що все навпаки: війна є головним мотиватором для проведення люстрації, вона має пришвидшувати розвиток, а не бути гальмом. Керівники ж держави відіграють доволі ганебну роль у конфлікті на Сході: затягують вирішення, бо це не тільки вигідно з вказаних вище причин, а й просто поміж них дуже багато реальних агентів Кремля. Ця війна засвідчує, наскільки ми недооцінювали вплив Москви.

У. Т.: Які органи державної влади з вами співпрацюють? Якщо про агентів, то та сама СБУ пропонувала вам проводити люстрацію? Що з рештою силовиків і міністерств?

– СБУ потрібно просто розпускати й створювати наново за чеським прикладом, де просто закрили свій КГБ і набрали повністю нових людей. Із керівництвом Служби безпеки України та Генпрокуратури в мене не було жодного контакту та пропозиції співпраці від часів Майдану. Думаю, це безпосередньо пов’язано з тим, що то якраз і є найкорумпованіші (Генпрокуратура) та просякнуті ворожою агентурою (СБУ) органи влади. Говорити з ними про очищення – це те саме, що з Ґіркіним про мир на Донбасі. З прокуратурою ситуація така: пан Ярема, як і його попередник Махніцький, прийшов туди, щоб зберегти та очолити схеми, через що в перший же день своєї каденції він заблокував новий, схвалений усіма експертами закон про прокуратуру, який передбачав заміну всього складу ГПУ через відкриті кадрові конкурси. Щодо СБУ впевнено стверджую, що пан Наливайченко є викликом безпеці України, він не працює на цю державу і є живим уособленням прописаної в проекті люстраційного закону норми про необхідність заборони всім працівникам КДБ та випускникам його шкіл обіймати будь-які державні посади.

А він, нагадаю, випускник найкращої московської школи імені Дзержинського. А згадайте Василя Крутова, про якого жодна людина не скаже, що він зробив щось хороше для України в процесі свого керівництва АТО. Спецслужби в Україні немає, бо та, що є, – це не спецслужба нашої держави. Щодо інших міністерств, то тільки Дмитро Булатов запропонував своє Мінмолодьспорту для перевірки, чекаємо тільки на ухвалення закону. Була певна домовленість із міністром юстиції Петренком у березні, але на ній усе й закінчилося. Решта, особливо Міноборони, просто мовчить. Із МВС на самому початку роботи Авакова на посаді ми мали досвід успішної співпраці, коли в березні були проведені відкриті конкурси на заміщення чотирьох керівників обласних управлінь міліції. У ній загалом усе не так драматично, там чимало людей, які є саме українськими міліціонерами і за адекватного фінансування, контролю та керівництва можуть перетворитися на нормальних охоронців порядку. Але для цього потрібна політична воля, яка наразі в пана Авакова не проглядається. Він, як я вже казав, робив спроби змінити МВС, але в результаті міністерство змінило його. Ось вам кілька фактів: донецькою міліцією й досі керує Пожидаєв, який очолював її ще з березня і який допустив те, що ми маємо там зараз. Що ще треба йому зробити, щоб його звільнили, боюся навіть подумати. Скільки разів я попереджав про керівництво одеської міліції. Результат – трагедія 2 травня. А очільник чернігівської міліції є живим символом збереження режиму Януковича, адже за Віктора Федоровича керував харківською і взагалі отримав генеральські погони саме тоді. За ці чотири місяці я став набагато більш злим і цинічним до людей, але щиро не розумію, як можна бути міністром внутрішніх справ і тримати такі кадри на посадах.  

У. Т.: І, враховуючи все це, яке майбутнє у процесу люстрації та вашої структури? Ви особисто бачите чеський чи польський варіант? Чи, може, все, як завжди, обмежиться деклараціями? Чи є чим похвалитися?

– Своєю структурою я опікуюся менше за все. У проекті закону про люстрацію вона взагалі не передбачена, адже завдання очистити всю державну машину надто велике, щоб довіряти цей процес одному органу. Лише в міліції 300 тисяч людей, 30 тисяч у СБУ, ще 30 тисяч у прокуратурі, сотні тисяч у міністерствах та ОДА. Усі призначення мають відбуватися виключно за відкритими кадровими конкурсами – це головна теза. Ми пропонуємо, щоб спочатку очистку пройшло Національне агентство з питань державної служби, аби наповнити його професійними рекрутерами та хедхантерами, які потім й організують перевірку у всіх інших органах. Перевірки мають проводитися тільки згори вниз, щоб спочатку добиралися хороші керівники, які підшуковуватимуть собі гарний персонал. Плюс на спеціальному сайті цього агентства має міститися звернення до громадян і журналістів з проханням надсилати інформацію щодо людини, яка перевіряється. Тобто ми включаємо в процес люстрації всі державні органи, суспільство, ЗМІ. Така схема була апробована під час відкритих конкурсів у міліції й дуже добре себе зарекомендувала. Бо люди, тільки-но дізнавшись про кандидатів на заміщення посади, постачали першокласну інформацію про всі схеми, оборудки та зловживання. Залучивши громадськість, ми зможемо набагато краще перевірити всіх державних службовців, аніж із цим впорається один комітет. Так само убезпечимо себе від зловживань у самому комітеті, бо до мене доходять звістки, що зловмисники на місцях уже роблять спроби вимагати гроші, прикриваючись моїм іменем. І вважаю, що перспективи процесу люстрації в нас абсолютно світлі, адже Україна зараз набагато більше готова до цього, ніж одразу після Майдану.

Тоді чимало навіть самих майданівців вважали, що достатньо просто вигнати Януковича та його команду й усе буде гаразд. Але війна показала нам увесь ступінь прогнилості державного апарату, і люди переважно схиляються до думки, що простіше більшість органів створити наново, ніж боротися з цими сотнями тисяч корупціонерів. Найбільшим своїм досягненням вважаю звільнення керівництва Вищої ради юстиції та судів. На жаль, у місцевих судах переважна частина звільнених керівників змогли повернутися, але у вищих судах ми цього не допустили. Не вдалося змінити служителів Феміди і в КСУ, де самі судді навідріз відмовилися змінювати команду Януковича. У Львові та на Волині в міліції вдалося поставити людей, які не мали жодного стосунку до політичних сил. Свідченням чого є, наприклад, відчайдушна боротьба «Свободи» на чолі з тодішнім керівником Львівської ОДА Іриною Сех проти призначення кандидата, який пройшов люстрацію та конкурс. На Волині начальник міліції вже понад місяць намагається за допомогою громадськості звільнити своїх заступників, але Київ мовчить. Що цілком зрозуміло, бо відкриті конкурси на заміщення посад є ножем біля горла всієї системи, адже можуть привести на посади людей, які справді хочуть бути міліціонерами, прокурорами та суддями, а не заробітчанами. МВС узагалі така централізована структура, що її давно потрібно розділяти на кілька самостійних правоохоронних органів: власне поліцію, яка розслідуватиме тяжкі злочини, силові спецпідрозділи, що займатимуться ситуацією на кшталт тієї, що була спочатку у Слов’янську, і на муніципальні міліції, котрі не матимуть жодного стосунку до Києва та обиратимуться на місцях. Щодо варіантів люстрації, то схиляюся до чеського варіанта, адже польський дуже трудомісткий і не надто ефективний. Фактично в Польщі за 15 років перевірили тільки 40 тис. декларацій, залишилося ще понад 250, а велика кількість тих, кого визнали комуністичними агентами, потім змогли довести свою невинуватість у співпраці зі спецслужбами. Саме тому ближчий чеський і грузинський досвід. Швидко всіх перевіряємо за скороченою процедурою, верхівку звільняємо автоматично, СБУ створюємо наново, МВС, прокуратуру та суди чистимо так глибоко, як тільки можемо, а далі бачимо за результатами діяльності людей. Хоча для цього потрібна знову ж таки політична воля, як і розуміння виборцями потреби в нових політиках, які нарешті робитимуть те, про що кажуть, бо ж ті самі київські вибори засвідчили, що навіть у столиці не всі це розуміють. На сьогодні можна констатувати, що процес люстрації заблоковано.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Єгор Соболєв – український журналіст, громадський активіст, політик. Народився 1977 року в Краснодарі, Росія. У 1993 році вступив на історичний факультет Южносахалінського державного педагогічного інституту. У 1995-му покинув навчання на третьому курсі й переїхав до бабусі в Україну, де розпочав кар’єру журналіста. Працював у виданнях City, «Киевские ведомости», «Корреспондент», «Дзеркало тижня», в агенції «Українські новини», на «5 каналі», порталі delo.ua тощо. У серпні 2008-го започаткував «Бюро журналістських розслідувань «Свідомо». У липні 2013-го оголосив про завершення журналістської кар’єри та перехід у політику. Був один із активістів Євромайдану, входив до Ради Майдану. 27 лютого 2014 року був призначений головою Люстраційного комітету України, який, проте, так і не набув офіційного статусу й працює як громадська організація. У червні 2014-го став одним зі співзасновників партії «Воля».