"ШиркаГейт". Як Тимошенко і Янукович збиралися правити разом до 2029 року (ДОКУМЕНТИ)

Крім того, цілком можливо, напрацьовані п'ять років тому домовленості ляжуть в основу широкої коаліції між рештками Батьківщини та регіоналами, розмови про що точаться дедалі частіше.

У книзі "Наша епоха", побудованій як діалог колишнього німецького канцлера Гельмута Шмідта з американським істориком Фріцем Штерном, останній розповідає про звичаї президентів США надавати доступ до своїх архівів усім дослідникам – аби вони бачили з перших рук, як творилася історія їхньої держави.

- ...у Америці кожен президент береже свої папери, починаючи від Франкліна Рузвельта. Так постають великі президентські бібліотеки, до яких потім мають доступ історики, - зазначив Штерн.

- І що, справді існує збірка творів Річарда Ніксона? – здивувався Шмідт.

- Ні, є лише поганенька збірка спогадів про нього, - віджартувався Штерн.

Янукович, всупереч власній волі, залишив після себе не лише бездарні книжки, за які отримував 2 мільйони доларів гонорарів щороку, але унікальний архів власноруч задокументованих злочинів. Знайдені у Межигір'ї документи свідчать про зловживання владою на сотні мільйонів доларів.

Але, окрім доказів корупції, Янукович зберігав у Межигір'ї весь пакет домовленостей про широку коаліцію, яку він готував разом з Юлією Тимошенко.

Серед знайденого "Українською правдою" – Договір про політичне співробітництво, який мали укласти Юлія Тимошенко і Віктор Янукович навесні 2009 року, і який на декілька поколінь наперед мав законсервувати політичну систему України в інтересах двох найбільших партій.

У проекті від 14 квітня 2009 року, який є в розпорядженні "Української правди", Янукович фігурує як "сторона 1", Тимошенко – як "сторона 2".

Обґрунтування "ширки" виписано необхідністю "реформування інститутів державної влади та проведення реформ в соціально-економічній сфері".

Домовленості передбачали повний поділ влади між Януковичем і Тимошенко до 2029 року, участь у виборах єдиним списком Партії регіонів та "Батьківщини", а також внесення змін до Конституції для обрання президента в парламенті та проголошення імпічменту президенту Ющенку.

Юлія Тимошенко завжди любила письмово закріплювати зобов'язання перед нею. Так, в 2004 році вона підписала таємний меморандум з Ющенком, яким змусила його внести її кандидатуру на посаду прем'єр-міністра. Цього разу змова з Януковичем гарантувала Тимошенко прем'єрство: "Сторони зобов'язуються не допускати голосування членами їх фракції за відставку прем'єр-міністра".

Домовленості Януковича і Тимошенко передбачали внесення змін до Конституції щодо обрання президента в парламенті - ця посада бронювалася для лідера регіоналів.

Водночас змовники відчували небезпеку з боку Ющенка, який міг зруйнувати сценарій шляхом проголошення дострокових парламентських виборів. Тому вони домовилися "протидіяти незаконним діям президента України, в тому числі в разі розпуску парламенту":

"Сторони беруть зобов'язання застосувати всі заходи та ресурси, включаючи масові протестні акції, а у випадку необхідності (...) застосують відсторонення президента та розпочнуть процедуру імпічменту".

Широка коаліція також передбачала узурпування влади парламентом шостого скликання, повноваження якого мали продовжити на два роки - вибори до Верховної Ради пропонувалося перенести з 2012 на 2014 рік.

Ключовим елементом змови було почергове обрання президента в парламенті – спочатку два терміни для Януковича, а потім два терміни для Тимошенко:

"Сторони беруть зобов'язання на чергових чи позачергових виборах президента України в 2009-2010 роках обрати в Верховній Раді представника сторони 1 (Янукович - УП). Представник сторони 2 – діючий прем'єр-міністр (Тимошенко - УП) обіймає посаду до обрання Верховної Ради в березні-липні 2014 року".

Окрім того, "шлюб" Тимошенко і Януковича мав бути скріплений коаліцією:

"Сторони зобов'язуються за наявності будь-яких причин та обставин не створювати умов для припинення діяльності коаліції фракції Партії регіонів та БЮТ та не виходити з її складу.

Сторони беруть зобов'язання брати участь у виборах до Верховної Ради 7, 8 та 9 скликань та до органів місцевого самоврядування відповідно в 2014, 2019 та 2024 роках єдиним блоком".

На восьмій сторінці – детальне оформлення змови щодо черговості обрання Януковича і Тимошенко на посади.

"Сторони беруть зобов'язання обрати президентом України в 2014 році в Верховній Раді представника сторони 1 (члена Партії регіонів - УП).

Сторони беруть зобов'язання обрати на посаду прем'єр-міністра України в Верховній Радів 2014 році представника сторони 2 (члена блоку Тимошенко - УП).

Сторони беруть зобов'язання обрати президентом України в 2019 та 2024 роках в Верховній Раді представника сторони 2 (члена блоку Тимошенко - УП).

Сторони беруть зобов'язання обрати на посаду прем'єр-міністра України в Верховній Радів 2019 та 2024 роках представника сторони 1 (члена Партії регіонів - УП)".

При чому тут же в договорі Тимошенко і Янукович домовлялися ніколи публічно не визнавати факт існування цього документу.

"Текст договору за виключенням преамбули та тексту принципових домовленосте та все, що стосується Договору та його реалізації, становить конфіденційну інформацію. Сторони не можуть розголошувати сам факт наявності Договору та будь-яку інформацію щодо нього".

Плануючи спільне життя на 20 років наперед, Тимошенко і Янукович взялися ділити посади. В розподіл пустили сотню портфелів перших осіб виконавчої влади, а також тисячі посад на місцевому рівні. При чому ці двоє торгувалися за кожну посаду – від голови Нацбанку до Департаменту продовольства.

Ось варіант розподілу влади від 14 березня 2009 року.

"Синій проект" означає, що він підготовлений Януковичем, який воліє собі забрати силовий блок, а Тимошенко віддати економічний. Але при цьому Янукович хоча залишити за собою посаду голови Нацбанку, а Тимошенко віддати маловпливову посаду голови наглядової ради НБУ.

Однак в ході переговорів посаду голови НБУ виділили жовтим маркером, яким позначають квоту Тимошенко. Також вона позначила "своїм кольором" посаду першого віце-прем'єра, тоді як Янукович – віце-прем'єрів з енергетики, регіонального розвитку та гуманітарної політики.

Наступна сторінка. Переговорники продовжують ділити посади - тепер міністерства і державні комітети.

Тимошенко воліє забрати з квоти Януковича міністра охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет лісового господарства та Держкомзем. Натомість Януковичу сподобалися посади міністра надзвичайних ситуацій, міністра регіонального розвитку та міністра молоді.

Наприкінці списку – калькуляція. Під Януковича іде 54 посади у виконавчій владі, під Тимошенко – 57.

А ось варіант на переговори, які відбулися 6 квітня 2009 року. Його підготовлено стороною Тимошенко - він називається "жовтий проект".

Тут враховано побажання лідерки "Батьківщини" - Нацбанк уже під нею, а Януковичу вона віддає посаду голови ради НБУ. Також під Тимошенко перший віце-прем'єр та інші посади, які вона воліла забрати під себе та які були позначені жовтим маркером на попередніх переговорах.

Найцинічніше в додатках до угоди Януковича-Тимошенко – це розподіл влади на місцевому рівні. Змовники збиралися ділити області, виходячи не з розміру території або промислового потенціалу, і навіть не з кількості виборців.

Розподіл мав відбуватися, виходячи з кількості населення. У підсумку, підготовлений Януковичем 5 квітня 2009 року "синій варіант" передбачав, що він "отримає" 23 мільйони громадян, Тимошенко - 22 мільйони. 

Підготовлений Тимошенко "жовтий варіант" від 6 квітня пропонував інший розподіл - під Януковича мав піти 21 мільйон громадян, під Тимошенко – 25 мільйонів. Усе це виглядає як розподіл кріпосних між "панами".

Також в рамках змови Янукович і Тимошенко готували сценарій імпічменту президенту Ющенку. Процес мав розпочатися в 2009 році одразу після травневих свят – уже станом на 12 травня мало бути зібрано 226 підписів під поданням про ініціювання питання про усунення президента з посади.

13 травня, на другому сесійному засіданні після святкування Дня перемоги, вже мало відбутися повне обговорення подання, 15 травня – розгляд кандидатур спеціального прокурора і спеціальних слідчих, 21-22 травня – створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради. І так далі.

Загалом Тимошенко і Янукович підготували вісім сторінок з покроковим розписом дій. Власне, сам імпічмент Ющенку вони планували оголосити 6 серпня 2009 року.

Вперше переговори щодо широкої коаліції почалися навесні 2008 року, і наочним проявом цього стала мовчазна реакція Юлії Тимошенко на військову операцію Росії в Грузії. З початком парламентської сесії восени 2008 року фракція Тимошенко почала голосувати синхронно з Партією регіонів попри те, що перебувала в коаліції з "Нашою Україною".

Коаліція розпалася, але дострокові вибори також не вдалося провести. У підсумку, була укладена ще одна коаліція за участі блоку Литвина. А навесні 2009-го Партія регіонів і БЮТ вийшла на фінальний етап переговорів.

Якщо в 2008-му посередником від Януковича був Андрій Клюєв, то навесні 2009 року в них включився Рінат Ахметов, який делегував Бориса Колеснікова. Однією з умов Януковича на переговорах була відмова уряду Тимошенко від спроб повернути резиденцію Межигір'я в державну власність. Вона виконала забаганку партнера - і позови щодо Межигір'я, подані від імені Кабміну Євгеном Корнійчуком, були відкликані з суду.

Але події почали розгортатися за іншим сценарієм. Янукович відчув, що популярність Тимошенко падає. Крім того, він заручився підтримкою Ющенка та групи Фірташа, почав формувати альтернативний виборчий фонд, окремий від Ріната Ахметова, і згодом відмовився від ширки. Підготовлений пакет документів та і не був підписаний.

Всі пам'ятають промову Януковича з Лаври на трійцю, де він оголосив про вихід з переговорів, відео Тимошенко "всё пропало" і вибори 2010 року.

В 2009 році, коментуючи переговори про широку коаліцію, Тимошенко аргументувала це бажанням зупинити кризу: "Від 2004 року країна поділена навпіл. Щоб об’єднати країну, треба було навіки закопати глибоко в землю всі приватні образи, всі амбіції та особисті владні апетити. Наша політична сила була готова на такі жертви...".

Але вже в 2014 році, коментуючи ці документи про створення широкої коаліції, Тимошенко назвала їх "абсолютною дурницею".

Ми публікуємо реакцію Тимошенко без власних коментарів, аби читачі були вільні у своїх висновках, але наполягаємо на правдивості оприлюднених документів.

"Шановний Сергію!

З невимовним задоволенням прочитала твій запит.

Відповідь моя така: абсолютна дурниця! Яка, ймовірно, занесена в "Міжгір’я", так би мовити, трохи пізніше, ніж звідти втік Янукович.

Звичайно, я цілком допускаю, що колишній горе-президент у своєму "воспальонному мозку" міг планувати власне президентство хоч і до 3030 року. Але без мене. Це по-перше.

По-друге, розкрию тобі таємницю: подібні угоди ніколи не укладаються письмово. Бо треба бути абсолютно ненормальним, щоб викладати такі речі на папері. Такі правила української політики, де будь-які договори живуть в кращому випадку 20 хвилин, а не 20 років.

Розкажу, як було насправді. Я абсолютно відверто вважала, що, коли Янукович стане президентом самостійно, країну чекає лихо. Як показав час, я не помилилася. На жаль. Я хотіла обмежити його президентство формальними повноваженнями на рівні протоколу. Я вважала, що йому буде достатньо грати в гольф, ходити на полювання, стрибати по пеньках і зовсім не втручатися в управління країною...

На жаль, мені не вдалося зробити цього. У результаті маємо те, що маємо, – кров, Небесну Сотню, Крим, Краматорськ, Слов’янськ , тощо.

Ще раз повторюю: нісенітниця і абсолютний тотальний, стопроцентний абсурд.

У порівнянні з цим, з дозволу сказати "документом", навіть "візитка Яроша" – оригінал "Мони Лізи" да Вінчі... Я розумію, що можна мене не любити, але не публікуйте якусь абсолютну фігню. Вибачай за різкість, це щиро".

P.S.

Втеча Януковича з-під шлюбного вівтаря Тимошенко стала точкою неповернення у їхніх стосунках. Політики, які до цього багато місяців готували об'єднання, почали війну на взаємне знищення. Янукович навіть посадив Тимошенко всупереч юридичній аргументації та холодному розрахунку. Можливо, ним рухало бажання позбутися людини, яка бачила його в хвилини слабкості, коли він готовий був взяти з її рук політичну подачку.

Але доля посміялася над їхніми планами безроздільно правити до 2029 року. Уже в лютому 2014-го українці позбулися Януковича, а рейтинги його спільника Юлії Тимошенко не залишають жодних шансів на перемогу в травні 2014 року.

Історія розставила все на свої місця.