Михайло зняв ледь живого собаку з «вішалки», приніс додому і перебинтував глибоку рану. Рексик почав оклигувати, добре їсти, дуже прив'язався до свого ґазди.
Одного разу господар чомусь забарився, було вже за північ, а додому не приходив. Песик рвався до дверей, жалібно скавучав. Ґаздиня Марта не витримала і випустила його на подвір'я...
А тієї пізньої ночі на околиці селища на Михайла напали п'яні молодики й добряче побили. Песик знайшов свого непритомного ґазду, який уже стікав кров'ю. Рексик почав голосно вити, кликати людей на поміч. Врешті-решт ветеран солерудника Іштван Надь відчув щось недобре і пішов за собачкою. І дуже вчасно!
Так вірний друг врятував господареві життя. А хуліганів з сусідньої Діброви справедливо покарано за злочинні діяння.
Іван КОСТЕВИЧ, "Фест"
18 травня 2007р.
Теги: