В Ужгороді видали «Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах» (ФОТО)

Дослідження діалектної лексики української мо­ви має досить трива­лу історію, але найінтенсивніше воно здійснюється в післявоєнний пе­рі­од, коли з'являється чимала кількість мовознавчих праць, присвячених як загальним питанням української діалектної лек­сики, так і її окремим те­матичним і лексико-семантичним групам, що функціонують у різних ре­гіонах України (В.С. Ващенко, Й.О. Дзендзе­лівський, В.В. Німчук, М.І. Тол­стой, М.В. Никончук, П.Ю. Гриценко, А.М. По­повський та ін.). Най­більшу увагу дослідників привертає лек­си­ка старожитніх говорів, зо­крема середньонаддніпрянських, поліських, кар­патських, бо саме ці ді­алектні масиви заховали в собі величезну кіль­кість таких свідчень ми­ну­лих епох, що важливі для вивчення не тільки ук­раїнської мови, але та­кож матеріальної й духовної культури україн­сько­го народу і сло­в'ян­ст­ва взагалі.

 

Особливо пожвавилося вивчення лексики українських карпатських ді­­алектів. Уже досліджено ряд тематичних груп, зокрема ткацька, вів­чар­­ська, млинарська, сільськогосподарська, гідрорельєфна (Й.О. Дзен­дзе­­лівський), лісосплавна (І.В. Сабадош), народномедична (Я.В. Ва­ка­люк), скотарська (Й.Ю. Пуйо), ботанічна (О.Ф. Миголинець), енто­мо­ло­гіч­на (І.Я. Філак) та ін.

 

Харчування відіграє в житті людини першорядну роль, тому й лек­си­ка, пов'язана з їжею та кухонним начинням (і ширше – побутом людей), має важливе значення і для мовознавчої науки, і для історії, етнографії. Ґрун­­товне вивчення цієї тематичної групи лексики, використовуваної на­­селенням, говірки якого дуже архаїчні, становить безсумнівний ін­те­рес для мовознавства взагалі і української діалектної лексикології зо­кре­ма. Проте досі назви їжі й кухонного начиння в українсь­ких говорах Кар­­пат досліджено недостатньо. Найкраще вони вивчені в пів­ден­но­лем­ків­ських говірках (праці З. Ганудель). Кілька невеликих публікацій, при­свя­чених цій лексиці у закарпатських говірках, з'яви­ло­ся з-під пера Й.О. Дзен­дзелівського і М.М. Бубряк. Отже, лексика, по­в'я­за­на з їжею й ку­хонним начинням, у більшій частині карпатських гово­рів (закар­пат­ських, бойківських, гуцульських, буковинських) досі не тіль­ки не ви­вче­на, але й не зібрана.

 

Метою дослідження є лексиколого-етимологічний, словотвірний та лінгвогеографічний аналіз назв їжі й кухонного начиння в українських го­ворах Карпат.

 

Матеріалом для дослідження послужили польові записи у 82 насе­ле­них пунк­тах Українських Карпат, здійснені протягом 1998-2000 рр. за роз­­роб­­леним автором спеціальним питальником. Картотека фактич­но­го мате­рі­алу, описаного в нашій праці, становить 2522 назви та їх фо­не­тич­­ні, ак­центні й граматичні варіанти. При написанні роботи вико­ри­ста­но також лексичні матеріали діалектних словників, лінгвістич­них ат­ла­сів карпатських та інших українських говорів, етимологічного, істо­рич­них та інших словників української мови, а також словників інших сло­в'янських і неслов'янських мов. Залучено народну лексику, вміщену в численних етнографічних та історико-етнографічних працях про різ­ні регіони Українських Карпат та інші українські землі.

 

У роботі залучено факти писемних па­м'яток ук­ра­їнської мови (в основному історичних словників) і лек­сич­ний ма­те­рі­ал інших слов'янсь­ких мов, з'ясувується обсяг назв їжі й кухон­но­го на­чин­ня, успадкованих українською мовою з праслов'янської.

 

Книга розрахована на мовознавців, етнографів, культурологів, усіх, кого цікавить живе на­род­не слово, матеріальна й духовна культура українців Карпат.