У відгуку на прем’єру вистави закарпатський театральний критик Олеся Данилець зазначає: «Сучасний театр дедалі частіше звертається до теми тиранії, досліджуючи її не лише як суспільне явище, а й як внутрішній процес деградації особистості. Постановка, в якій глядачеві пропонують зазирнути в глибини підсвідомості тирана, створена у співпраці з львівською сценографинею Інессою Кульчицькою, яка трансформувала сценічний простір у проєкцію розбурханої свідомості Ірода.
Сценографічне рішення вистави – одна з її найсильніших сторін. Дійство побудоване за принципом симультанної дії, що дозволяє глядачеві одночасно спостерігати декілька паралельних процесів: будівництво храмів та фонтанів на передньому плані, а на середньому – знищення та смерть. Ця багатоплановість формує парадоксальний портрет Ірода: він міг би залишитися в пам’яті людства великим будівничим, але натомість постав убивцею. Те, що відбувається на сцені, насправді є зображенням його свідомості, в якій хаотично змінюються видіння, що демонструють не лише його жорстокість, а й психологічну неврівноваженість.
“Ірод” – це вистава, яка не просто розповідає про історичного персонажа, а пропонує глибоке осмислення природи тиранії. Вона ставить перед глядачем питання, що виходять далеко за межі конкретної історичної постаті: що відбувається у свідомості тирана? Чому він обирає шлях руйнування замість творення? І головне – що залишається після нього?
Попри темряву, якою наповнена вистава, вона залишає надію. Вона говорить про те, що тирани рано чи пізно зникають, а люди продовжують будувати власний “храм душі”. Вистава “Ірод” – це не просто театральний експеримент, а глибока метафора сучасності».
Іванка Когутич