За шибкою на підвіконні і справді сидів пухнастий котик і жалісливо нявкав. Ґаздиня відчинила двері, і в квартиру увійшов молодий чолов'яга. Вона сама хотіла видобути кота з-за вікна, але несподіваний гість аж затрусився. Впустила його в кімнату, сама ж побігла на кухню. Коли повернулася, молодик уже обіймав і цілував свого Мурчика.
Дивуючись і трохи сміючись з такої палкої любові до кота, Ольга провела нежданого гостя до дверей. Чоловік подякував і сказав, що живе в будинку навпроти. Ольга сіла обідати, та згадала, що звечора занесла виручку додому, а вранці забула взяти.
Коли відімкнула сервант, де вони зберігалися, — так і сіла: 100 тисяч гривень наче й не було. А ще зникла скринька з сімейними коштовностями й прикрасами...
Ольга обійшла всі квартири в тому та інших будинках. Та ніхто ні запеклого котолюба, ані його Мурчика ніколи не бачив...
Іван КОСТЕВИЧ, "Фест"
13 квітня 2007р.
Теги: