Закарпаття: Трагедією нагадала природа про "дірки" у бюджетному фінансуванні

Тієї ж ночі у присілку села Вільхівці – Вільхівчику земля на рівному-рівному місці буквально розверзлася – фундаменти хат з’їхали за 150 метрів по схилу. Провалля сягало 20 метрів. У зону зсуву потрапило 5 хат. На щастя, ніхто не постраждав.

У червні минулого року - тріщина, глибиною у 3-4 метри поглинула городи жителів Абранки на Воловеччині.

Цей рік – два зсуви на території заготівельної дільниці у Рахові – перший з них зі смертю, зсув у Середньому Водяному, на залізничну гілку поблизу села Білин. І на все – ні копійки державного фінансування ні на відселення людей, ні на запобігаючі протизсувні заходи.

Вчора і нині у Руській Мокрій
Дату одного свого великого гріха пам’ятаю дуже точно: 14 листопада 1998 року, субота. Тоді одним гелікоптером, разом із журналістами телеканалів «Інтер» та «1+1», опинилася в селі Руська Мокра на Тячівщині, а інший, який мав нас забрати, не прилетів. То був десятий день після повені і на обійсті Менджулів усе ще з ранку до глибокої ночі працювали 30-40 селян – шукали поховану під 4-метровим селевим потоком родину. З Ужгорода прибули й підполковник МНС та майор прикордонник із сержантом-контрактником. Останній опікувався спеціально навченою вівчаркою Джесі, яка, була надія, за запахом вкаже, де ж саме шукати загиблих. Ольга Менджул вже і не плакала – сновигала залишками подвір’я. Жінки, які відлучалися до своїх зруйнованих повінню домівок, повернулися до засипаного обійстя: «Ідім і ми, хоть руками будеме гребсти». А я стояла і молилася, щоб тих людей… не знайшли. Бо тоді б усю ніч, разом з усім селом, і мені б довелося стояти й дивитися… У ті дні, кажуть, над селом на висоті 250 м утворилося селеве озеро.

Широкий загал області тоді не знав про трагедію цілої сім’ї на Тячівщині. Хоча сільський голова і повідомив владу, говорили про це і пілоти гелікоптерів – влада мовчала. Й так офіційно, за першими ж даними, значилося 18 загиблих. Тих, що безпосередньо від повені, а не побічно, наприклад, від інфаркту, отриманого з розпуки за тяжкою працею нажитим ґаздівством.

А минулого тижня телеканал НТН показав сюжет з Руської Мокрої, де родина Магалів скаржиться, що після паводку 1998-го так і не може отримати допомогу на відселення. Будинок нібито знесли — Магалі про це дізналися випадково, коли електрики перестали вимагати розрахунку за послуги. Схожа ситуація у сусідки Магалів. Їхню родину теж мали відселити, а отримали від держави лише 500 грн. — як постраждалі від паводка.

Василина Іванина, мешканка с. Руська Мокра: «У 2001 році прийшов архітектор після того наводнєнія. Каже: як ви, жіночко, туй живете? Як – живиме, кажу. Як? Ваша хата списана. І тілько ми взнали, шо наша хата списана». Гроші на відселення отримало зо два десятки родин. Хтось поїхав, а дехто й досі залишається у Руській Мокрій.
Олександр Карташов, перший заступник голови Закарпатської ОДА, так прокоментував це в ефірі: «Вони підписували договір, у якому гарантували, що виселяться. І коли документи оформлені, тільки після цього гроші перераховуються на їхні рахунки».

Коли дітям не можна стрибати

У Вільхівчику – присілку Вільхівців довелося побувати більш ніж через півроку після повені і зсуву – у червні 1999-го. Але «місячний ландшафт» на місці колись доглянутих хат та пишних садів вражав. І спогади мешканців сусідніх садиб не втратили емоцій: «Так, якби сто моторів під землею гуділо». «Мигаль розказував: «Чую, хтось якби рубає вночі. А я думаю: хто то? Взяв лектрику, вийшов, посвітив, а там така розщелина, шо якби не лектрика, то би м там упав». «Пів на четверту рана кричати стали люди. А вон так дожжит! Нич не видко. А як уже днина, та то помалу пішло…». «Я приїхав із Тячева, а тут розказують. Я не вірив, бо такого бути не може! Пішов, а то ще у сто разів гірше… Меблі – позбирали люди куски, хіба на яку кучу для поросяти чи на буду псові. І ви розкажете – і вам не повірять…». Діти сім’ї Томишинців, яка, на щастя, не постраждала, — 11-річна Русланка, молодший Іван та трирічна Анютка добре запам’ятали ту ніч і затямили: стрибати не можна: раптом земля провалиться?
До тієї частини Вільхівчика, де стався зсув, раніше ходили відпочити, подихати ліпшим повітрям. Після зсуву, коли оголилися надра землі, повсюди виступив крихкий сірий камінь. Мешканці казали: багатьом стає недобре на цьому місці: підвищується тиск, важко дихати, а перед дощем із проваль, здається, йде важкий дух солярки. Нібито, геологи з Криму, які працювали на місці зсуву, розповідали людям, що «то такоє, даз на 5 км ся тягне, пуд нашов церквов (вона тоді тріснула) хвуст, а десь коло Луга – голова. 130 точок у них було на осцилографі».

Після паводків 1998 та 2001 років, загалом по області, в результаті дії зсувних процесів, річної ерозії та сходження селевих потоків в небезпечних зонах опинилось 2168 житлових будинків, 473 з яких потребували негайного відселення, постраждали майже 117 км автомобільних доріг, 12 мостів державного і міжнародного значення, лінії електропередач, розподільчі енергопідстанції, телекомунікації та лінії зв`язку. Нині зафіксовано 1666 активних зсувів площею 35,21 км2, 240 ділянок бокової ерозії, відзначено сходження 94 селевих потоків.

Без грошей – біда, але й з ними – складно

У цьогорічних зсувів свої трагічні деталі. Майже 3 тис. куб м за лічені секунди завалили територію на одній з вулиць Рахова. Охоронець райспоживспілки, якого засипало, як констатували фахівці, коли витягли тіло, загинув одразу ж. У Середньому Водяному зсув відбувся в самому кінці села, біля новобудов, на які, за нинішнього життя, люди заощаджували по далеких заробітках. За словами заступника голови Рахівської РДА Бориса Качура, ніхто ніколи не думав, що на території райспоживспілки, або ж у Середньому Водяному, може статися зсув. В останньому 6-7 сімей можуть залишитися на вулиці. «Нині терміново треба відселяти одну сім’ю у Верхньому Водяному. Поки ще немає висновку геологів, але можливе відселення 3 будинків у Середньому Водяному і одного в Чорній Тисі. Тільки для цього вже потрібно близько 200 тис. грн., але ж весна, пора дощів, а отже й зсувів, тільки починається. Берегоукріплення треба робити, комплексну геологічну розвідку, щоб знати перспективу, де можна будувати.

Торік у нашому районі відселили 22 сім’ї і на це було виділено 721 тис. грн. Під спостереженням в районі знаходиться 302 будинки».
Відселення, навіть коли на нього є кошти, гарно виглядає у цифрах на папері. Реально ж у кожному випадку дуже багато проблем. Проводиться оцінка розміру житла, яке сім’я має на момент відселення і відповідно до неї видаються кошти. Хоча, зазвичай, компенсація не завжди справедлива – оцінка часто занижена, ціни на будматеріали постійно зростають. Проте люди тішаться й тому і, каже Борис Качур, практично не скаржаться – раді, що їм хоч чимось допомагають.

Куди скерувати гроші — на будівництво нового будинку чи на купівлю житла вирішують самі постраждалі. Вони ж обирають і де селитися – в тому ж селі, районі, а чи навіть в іншій області. За словами Бориса Качура, зазвичай люди будуються у своєму ж селі. Є випадки, коли за отримані гроші, якщо є погодження геологів, відновлюють існуюче житло, укріплюють схили.

Легше переконати переселитися молодих, тим, кому хоча б до 50 років. Коли ж родини десятиліттями, а то й століттями живуть на одному місці, то переселити їх дуже важко. Торік у Середньому Водяному треба було виселити стареньку самотню жінку, їй виділили біля 50 тис. грн., але переконати, що вона повинна залишити свій дім, місцева влада так і не змогла. Такі ситуації, кажуть чиновники, не рідкість. І хоч люди тоді цілковито несуть відповідальність за свою безпеку, владі від того краще не спиться.

Через хронічне недофінансування грошей треба все більше
Начальник ЦП ГУ МНС в Закарпатській області Федір Філіп каже, що тільки для ремонту автомобільної дороги Тячів-Нересниця, яка постраждала від зсувів минулого тижня, за попередніми розрахунками, потрібно близько 2 млн. грн.

Ще після паводку 1998 року з’явилася «Комплексна програма протизсувних заходів у Закарпатській області на 1999-2010 роки», а пізніше, на її виконання в частині, що стосувалася відселення – «Програма відселення громадян Закарпатської області з будинків, які знаходяться в зонах активних зсувних процесів».
Вартість першої державної програми, в тодішніх цінах, склала 129,8 млн. грн. Але виконувалась, переважно, за кошти… самих постраждалих. Протягом 2001-2006 років фінансування було наступним: 2001 р. – 9 млн. грн.., 2002 – 3 млн., 2003 – 4 млн. 55 тис., 2004 – 6 млн. 868 тис., 2005 – нуль. Кошти знову почали надходити, коли міністром МНС став Віктор Балога. За його сприяння було виділено 6 млн. 279 тис. грн. Цьогоріч грошей у держбюджеті на протизсувні заходи не передбачено…

Протягом 2001-2006 років забезпечення житлом громадян, будинки яких зруйновані або пошкоджені зсувами, реально виконано на 62,1% від потреби, а проектно-пошукові роботи та моніторинг зсувних зон профінансовано на 41,4%.

Олександр Карташов, заступник голови Закарпатської ОДА вважає, що попередити зсуви там, де вони сталися останнім часом, було неможливо. «А от спостереження за тими небезпечнозсувними ділянками, які уже виявлені, ведуться протягом кількох років геологорозвідувальною експедицією на замовлення ОДА. Таких небезпечних ділянок понад п’ятсот, у їхній зоні понад 200 житлових будинків. Перелік цей постійно змінюється – деякі зсуви перестають бути активними, інші з’являються.

Наразі зсуви активізувалися у Тячівському і Рахівському районах. Геологи, викликані на місце, рекомендували хоча б тимчасово відселити людей. Що ж до допомоги, то ми організовуємо лише роботу по ліквідації. Причому організовуємо ці роботи „по команді”, бо фінансування немає. Скажімо, в Рахів від адміністрації автомобільних доріг була направлена техніка – бульдозери, екскаватори, працюють поки за свої кошти, а потім буде вирішуватися питання фінансування.
Торік було відселено 218 сімей – ті, які були у списку на фінансування на початок 2006 року, тобто усіх тих, кого на той час потрібно було відселити – відселили. Але ситуація змінилася, списки додалися і тепер помешкання біля 200 сімей знаходяться під спостереженням, понад 100 слід відселити. Відповідні розрахунки наприкінці минулого року ми подали у Кабінет Міністрів, та, на жаль, у законі про державний бюджет на цей рік немає відповідної статті. Нещодавно голова облдержадміністрації Олег Гаваші був на прийомі у віце-прем’єра Володимира Рибака, котрий займається цими питаннями, той дав доручення трьом міністрам (екології, будівництва і надзвичайних ситуацій) попрацювати над нашим зверненням. Якщо не дадуть позитивної відповіді – будемо звертатися до прем’єр-міністра із проханням виділити кошти з резервного фонду. Щоб закінчити аварійні роботи і відселити оці понад 100 сімей потрібно біля 9 млн. грн. І ще 20 мільйонів – на продовження реалізації програми протизсувних процесів, яка передбачає будівництво підпорних стінок, укріплення мостів, тобто цілий комплекс робіт».

Нестор Іванович нам допоможе?

У перший день цього тижня на Закарпаття навідався новий міністр МНС, наш земляк Нестор Шуфрич. Зсуви дивитися він не поїхав – обмежився проблемами паводку та «преміксу». Але на запитання журналістів, чи фінансуватиметься все ж протизсувна програма з державного бюджету, відповів: «Безумовно, фінансування буде, хоч воно і не було предметом нинішнього розгляду. Питання існує, більше того, до мене звернулися з питанням термінового виділення коштів з резервного фонду. Буде призначено відповідну експертизу і якщо це дійсно наслідки ситуації, яка створилася у цьому році, я звернуся до уряду щодо виділення коштів з резервного фонду. Якщо це планові заходи – пропонуватиму внести зміни до діючого бюджету, щоб це фінансування було забезпечено. Проблема є, її треба вирішувати». Як, кажуть, дай Боже…

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати