Закарпаття: Країні з ринковою економікою необхідний повноцінний ринок землі

— Будучи ознайомленим зі змістом цього закону, повинен відзначити, що нічого принципово нового в ньому по суті й немає. Ним фактично продовжено дію 15-го пункту Перехідних положень Земельного кодексу України, яким було встановлено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2007 року, ще на один рік, тобто до 1 січня 2008 року.

Єдиною новизною, що може бути запроваджена згаданим законом після подолання президентського
вето на нього, при умові якщо Конституційний Суд підтримав би Верховну Раду, це — заборона робити зміну цільового призначення як земельних паїв, так і особистого селянського господарства, яке утворене з таких паїв. Тобто, до 1 січня наступного року заборонятиметься внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств. Інакше кажучи, якщо б КонстиБо раніше відповідно до 121-ї статті Земельного кодексу України та до 5-ї статті Закону України "Про особисте селянське господарство" земельні паї можна було приєднати до особистого селянського господарства, після чого була можливість оформити зміну цільового призначення їх, тобто вільно продавати або використовувати під забудову. А все це ще раз підтверджує недосконалість вітчизняного земельного законодавства, яке не було пов'язане з конституційними правами громадян.

Так можна було догаздуватися до того, що розтринькали б за безцінь багато ріллі.

Торік на колегії Держкомзему України, до речі, також порушувалося це питання, і голова цього комітету прямо казав про логіку в забороні таких маніпуляцій із землею, тобто, аби з точки зору ведення інтенсивного сільськогосподарського виробництва встановити мораторій на продаж ріллі чи зміну її цільового призначення. Бо рілля - то найбільш продуктивні землі, ціна яких на вагу золота, і вони, наче магнітом, притягують до себе всіляких ділків.

У той же час у нас є інші менш цінні землі, які віддалені від населених пунктів, знаходяться на схилах, вони виснажені, малопродуктивні. Від них селяни-власники відмовляються, але законно продати не можуть. Хоча попит і на такі є немалий, скажімо, інвестор, котрий хоче будувати туристично-рекреаційні об'єкти, міг би купити й таку земельну ділянку.

Статистика, наприклад, свідчить, що площа сільгоспугідь у нас швидкими темпами зменшується
через вітрову й водну ерозію, а також унаслідок забудови ріллі. А належного її відтворення не має через недостатні капвкладення у рекультивацію та поліпшення родючості земель.

Який напрошується висновок?

Оскільки ЄС і США визнали Україну державою з ринковою економікою, то цілком логічно, щоби в
нашій країні зі статусом ринкової економіки повноцінно запрацював і ринок землі з 1 січня 2008 року, чого, зрештою, вимагає глава Української держави. Водночас я б сказав, що все-таки треба дуже обережно ставитися до ріллі й використовувати її за цільовим призначенням, як Богом дано — сіяти, орати, збирати врожаї і годувати людей. Щодо зміни цільового призначення ріллі, то її можна підтримати лише в тому випадку, якщо така зміна потрібна винятково для суспільних потреб - будівництва таких об'єктів загальнодержавної ваги, як нафтопроводи, газопроводи, лінії електропередач... Бо від цього нікуди не дінешся.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати