Такому не вчать у жодному навчальному закладі. Ще б пак: його топірці - прямі нащадки зброї карпатських "робін гудів" - опришків. Навчився Михайло Шмадюк їх робити від свого прадіда, батько якого сам був опришком і ходив з легендарним Довбушем. Колись майстер робив і опришківські пістолі, однак зараз матеріал подорожчав, тож довелося відмовитись від їх виготовлення. Умілець, котрому легко піддається і метал, і дерево, - справжній митець: вміє і кувати, і різьбити, знається на інкрустації та литві. Його твори вельми до душі гостям краю, тож і тримає коло себе небагато робіт. Вони - популярні сувеніри на згадку про Гуцульщину, а ще - окраса музеїв. Без топірця і люльки й гуцул не гуцул, вважає дід Шмадюк. За своє життя виготовив сотні оригінальних виробів. Щоб зробити топірець, треба не менше двох днів, з люлькою справа складніша - робота дуже тонка, в ній важлива кожна деталь. Михайло Шмадюк пишається улюбленою люлькою, але каже: вона йому хіба для краси - уже давно кинув палити. А от непросту свою справу волів би не лишати - руки не можуть без діла.