Закарпаття може втратити міжнародний аеропорт

Тоді не тільки Ужгород – усе Закарпаття залишиться без оперативного зв’язку і зі своєю державою, і з європейськими..

ПОКАЗНИКАМИ ПО ПОКАЗНИКАХ

Міська влада Ужгорода мотивувала необхідність повної сплати за землю аеропортом тим, що це підприємство однаково вже роки не може вилізти зі збитків, хоча область і вкладає у нього чималі кошти. До того ж, для 99% ужгородців воно хіба створює незручності, бо вони авіатранспортом не користуються. Тому, мовляв, величезний шматок землі за два кілометри від центру міста є практично «мертвою землею», а можна ж його було б продати або видавати в оренду підприємствам.

Не можна сказати, що для оцінки діяльності аеропорту «Ужгород» міська влада користувалася лише якимось своїми показниками. У довідці про підсумки економічного та соціального розвитку області за 9 місяців цього року, підготовленій для засідання колегії облдержадміністрації зазначено: «збільшено кількість рейсів з 609 у 2005 році до 693 у поточному році (на 13,8 %), проте кількість відправлених пасажирів зменшилася на 2,5%. Зменшення пасажиропотоку зумовлено, насамперед, підвищенням вартості авіаквитків. Про зменшення пасажиропотоку свідчить і зменшення середньої завантаженості авіасуден. Так, у 2005 році середня загрузка складала 20 пасажирів, а у поточному році близько 17 пасажирів. Зменшення пасажиропотоку при збільшені кількості рейсів також зумовлено накаткою нових рейсів та чартерними рейсами».

Проте, стверджує директор аеропорту «Ужгород» Олег Чеборак, показники їхньої діяльності зовсім інші і це підтвердила ревізія КРУ, яка закінчила свою роботу напередодні сесії облради 14 грудня, на розгляд якої виносилось питання про звільнення аеропорту на 90% від сплати земельного податку в частині, що надходить до обласного бюджету.

СКІЛЬКИ В ПЛЮС, А СКІЛЬКИ В МІНУС

Отже, за словами Чеборака, за 10 місяців цього року доходи підприємства зросли на 350 тисяч у порівнянні з минулим, прибуток склав 30 тис. грн. і вже зрівнявся з прибутком за весь 2005 рік. Пасажирів перевезли на 3,5 тисячі більше і на кінець року їх кількість сягне 18 тисяч. І зростання показників відбувається щороку.
У 2003 році зарплата працівників була 180 грн., зараз 640. Чотири підприємства, які працюють на території аеропорту – власне він, Укравіарух, який регулює польоти, вертолітний загін "Карпат-Авіа", підпорядкований МНС та прикордонники щороку сплачують до бюджетів та фондів більше мільйона гривень. Майже таку ж суму з 2003 року повернули боргів, які накопичились за попередні два десятки тотального занепаду, коли ніякі ремонти не проводились і літаки в Ужгород майже перестали літати.

Олег Чеборак переконаний, що ніхто не дозволить продати чи «роздерибанити» землю, на якій знаходиться аеропорт – стратегічне державне підприємство. Навіть якби це зробили, то від продажу землі за визначеною міськрадою цінами (не йдеться про аукціон – Авт.) Ужгород одноразово отримав би хіба півмільйона гривень. Тоді як лише для виплати допомоги по безробіттю з центру зайнятості 109 працівникам, які нині працюють тут, потрібно близько мільйона гривень в рік. А використати цю територію під забудову майже не можливо – злітно-посадкова смуга – не просто полоса асфальтобетону на ґрунті – під нею спеціальний котлован глибиною до 2 метрів і це площею 81 тис. 600 кв. м.

ГРОШІ ВАРТО РОЗРІЗНЯТИ

Чеборак просить не плутати гроші, зароблені підприємством і цільові дотації з обласного бюджету. Перші використовуються на підтримування сертифікаційності аеропорту, а це кілька окремих сертифікатів, у тому числі на авіаційну безпеку, пожежну, аварійно-рятувальну, на постачання палива до літаків. Немало коштує і відповідність слову «міжнародний» у назві аеропорту. Також зароблені гроші йдуть на виплату зарплати (37,9% від дохідної частини), підтримку фахового рівня спеціалістів.

Те, що виділяється облрадою, йде на утримання споруд і злітно-посадкової смуги. Останню годилося б вже відремонтувати капітально, бо з 1989 до 2003 вона не ремонтувалася взагалі, а відтак проводився лише ямковий ремонт. За словами директора, грошей, які знайшла обласна влада для обласного комунального підприємства (ЗОКП) «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (статус надано у 2002 р.) вистачило лише для ремонту 7,8% від загальної площі злітно-посадкової смуги. Для капремонту потрібно щонайменше 8 млн. грн. і в області знайти їх не реально, можна хіба просити в Кабміні. Уся загальнообласна програма підвищення ефективності функціонування ЗОКП на 2006-08 роки передбачає 1млн. 700 тис. грн. з обласного бюджету та 210 тис. грн. власних коштів підприємства.

У цьому році вдалося зробити світло-сигнальну систему, її дію продовжили на два роки, хоча загалом для неї потрібно було б 1,5 млн. євро. Обладнали цьогоріч в аеропорту і міжнародний сектор пропуску пасажирів.

АЕРОПОРТ — ПОСЕРЕДНИК ІНВЕСТИЦІЙ

Олег Чеборак стверджує, що протягом минулого року завантаженість в середньому складала 38 пасажирів на рейс. До того ж, зазвичай влітку вона складає 100%, взимку 40%, тому середньорічна 78%. Хоча, за великим рахунком, скільки пасажирів сідає на рейс, аеропорту однаково. Кошти за квитки отримує не наше підприємство, а авіакомпанія, зокрема, «Аеросвіт», бо саме вона співпрацює з Ужгородом. Аеропорту залишається 3-7% касового збору, а основні кошти надходять від авіакомпанії за технічне обслуговування кожного рейсу – 1,5 -5 тис. грн. в залежності від типу літака. З цієї суми на кожного пасажира припадає лише близько 30 грн. Словом, чим більше рейсів – тим нам вигідніше.

Щодня з Ужгорода в Київ і назад є два рейси. З наступного року на кожен можна буде придбати 5-6 квитків ціною 150 грн., але якщо зробити це не менше ніж за 10 днів. Також з нового року два-три рази на тиждень будуть рейси на Москву (вартість близько 200 доларів). У 2004-му їх вже пробували, але через обмаль пасажирів припинили. Планується і рейс на Запоріжжя, бо є цікавість до Закарпаття інвесторів зі східної України. Влітку будуть рейси в Сімферополь. А загалом з Ужгорода можна полетіти у будь-яке місто або й країну світу – продумана система придбання квитка і пересадки з мінімальним інтервалом часу у Києві.

Близько половини доходів аеропорту дають позарейсові літаки. До нас літає влада з Києва, літають з Австрії, Бельгії, Італії, практично жоден потужний інвестиційний проект на Закарпатті не відбувся б без можливості для керівників компаній-інвесторів оперативно дістатися в Ужгород. Зараз, кажуть, західні ділові партнери прилітають навіть для проведення переговорів з львів’янами – подобається їм наш невеликий аеропорт і довколишня природа, що сприяє укладенню ділових угод.

Сідати у нас можуть, завдяки злітній смузі довжиною 2,4 км, літаки 1 класу — Як-42, Боїнг 737, Ту-134, Ан-12, Геркулес, який під час повені 2001-го привіз потужні насоси, надані НАТО, що врятували Берегівщину та Виноградівщину. Залізницею ці насоси, кажуть, довелося б везти два тижні. Зможуть літати в Ужгород і нові літаки, наприклад АН-124, які планують взяти на озброєння української авіації. Не кажучи вже про «другорядну» техніку -- Ан-140, Як-40, Ан-24, різні закордонні літаки середнього класу.

НЕ ГАМ, І НЕ ДАМ?

По Україні вже не працюють біля 15 аеропортів. Наш входить, стверджує Чеборак, до дев`ятки, які мають перспективу. Навіть на фоні Чернівців та Івано-Франківська ми кращі, бо можемо приймати літаки і в темну пору доби. І за використання повітряного простору Словаччини платити не доводиться – укладено відповідну міждержавну угоду до 2012 року. І чи не найголовніше – фахівці. Більшість з них, коли підприємство майже зупинилося, розійшлися по базарах та інших роботах. Нині ж, працюють, власне за дуже мізерну зарплату, виключно з любові до своєї справи.

Аеропорт потрібен не лише самому Ужгороду -- він віднесений до категорії гірських, може приймати літаки у звичайних і складних метеоумовах, має стратегічне значення, особливо з огляду на те, що область належить до повененебезпечних. Навряд чи вже забули краяни, як у 1998 та 2001-му знімали людей гелікоптерами з дахів і дерев у Берегівському та інших районах.

До того ж, до Львова ми як їздили залізницею роками мало не десяток годин, так ще роками й їздитимемо, бо на її модернізацію, особливо у гірській зоні, потрібні мільярди.

Зрештою, маємо вже один напівмертвий аеродром у Мукачеві. Він міг би приймати сучасні військові літаки завдяки довшій посадковій смузі. Вона, як бетонна, навіть дешевша в експлуатації. Проте ні покупців, ні господарів на цей об’єкт так і не можемо знайти вже роками.
Депутати облради звільнили аеропорт від сплати 90% земельного податку в частині, що надходить до обласного бюджету. Але це тільки 25% усієї суми. Чи зважать міські депутати на звернення обласних зробити так само щодо 75%, які мали б надходити до бюджету міста? Чи й далі продовжаться намагання звести новобудови в районі аеропорту, без погодження з ним? Чи аеропорт переживе нову хвилю занепаду і безгрошів’я?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати