Свого часу вівчарство - традиційна справа для закарпатців - було знакове для регіону. Нині ж колись провідна галузь тваринництва занепадає - усе менше овець пасуться на карпатських полонинах. Для того, аби вівчарське ремесло не забували, і відкрили Школу вівчарів.
Нині вона - не лише частина карпатської автентики, а й туристична родзинка: учнями Школи вівчарів стають переважно саме туристи, котрі відпочивають у карпатських горах. Для них цікавий досвід доглядання за вівцями, доїння та приготування легендарного сиру бринзи стає незабутнім - на додачу до екстремального пішого підйому на полонину, неперевершених краєвидів і чистого повітря. Головний "викладач" Школи вівчарів Іван Мацола радо навчить азам ремесла.
Досвідчений вівчар, котрий в умовах постійних змін погоди щодня встає о шостій ранку та тричі на добу доїть овець, розкаже, що здавна овече молоко міряють "гелетами" - у ній 12 літрів, з яких можна приготувати до трьох кілограмів сиру. Найбільше вівці дають молока навесні, та в розпал літа воно має кращу якість, адже годуються тварини гірським різнотрав'ям.
Нинішнього літа "навчальним матеріалом" у Школі вівчарів під Стримбою слугують 340 овець. Вони зо два місяці проводять тут, на полонині, а загалом вівчарський сезон триває півроку - вівчарі змінюють місце випасу.
Турист 2009-07-29 / 13:48:00
Дивно, що журналіст не пише, що розташована Школа вівчаря у селі Колочава. Недавно сам там побував - враження незабутні. відпочинк у селі організувати уміють