Не раз і не два гості з далекого зарубіжжя хотіли купити цю історичну реліквію, пропонували великі гроші. Йосип Ернестович завжди казав: "Торгувати пам'яттю не можна". Ті дивувалися: "Інші продали цілі заводи, а ти бережеш якесь полотнище". Санісло ображався: "Це значить, що я б продав пам'ять про своїх дідів та батьків".
Отакий він - Йосип Санісло, який на базі колишнього колгоспу "Прогрес" організував нове сільськогосподарське підприємство з символічною назвою "Агростар". І зірка ("стар" у перекладі з англійської) таки засяяла у Геївцях яскраво. І знову дехто дивується, як він, фізик за освітою, якого чекало наукове майбутнє, повернувся, щоб господарювати на землі. "Це моє рідне село, - відповідав, - я тут народився, тут все життя працював мій дід - теж Йосип Санісло".
Люди оцінили крок онука Йовжі-бачія, якого поважали, і віддали молодому землеробу свої паї. Повірили, що він стане справжнім господарем. І став. Колишній колгосп мав борги - 270 тисяч гривень. Розрахувався з чужими "хвостами", обновив техніку - купили 2 трактори, 2 комбайни, тюковальну машину. Побудували свій комбікормовий завод, запустили свиноферму, займаються тваринництвом, вівчарством. Давалося все не просто. А тепер ще й світова криза торкнулася своїм чорним крилом. Підтримки владних структур нема, в облогу взяли банки. Ще й погода не на боці селян: три місяці не було дощу. Директор згадує, як торік Бог, наче за графіком, посилав травневі дощі, і урожай зернових обіцяв бути не менше 60 цнт. з гектара. Потім були затяжні зливи, град і з 60 центнерів урожай "з'їхав" до 20.
Уряд не подбав про належну ціну на зернові. Вона впала, і тому в засіках "Аг-ростару" ще й тепер є 900 тонн пшениці.
Санісло перед труднощами не пасує. Йому в житті довелося працювати на різних посадах, але про те, як дехто сприйняв демократію за анархію - без обурення говорити не може.
- Люди в селі вартують кращого життя, - каже директор. І прагне робити все, щоб воно так і сталося.