Володимир Приходько: "Назва країни бізнес не цікавить"

— Насправді, уряд Януковича тільки закріпив схему, яку планував запровадити попередній прем’єр Єхануров, - кажен пан Приходько. — Отже, Законом про Державний бюджет України на наступний piк передбачено кілька суттєвих кроків назустріч інвесторам. По-перше, урядовці планують надати підприємствам СЕЗ інвестиційний податковий кредит з податку на прибуток. Це фактично пільга в податку на прибуток підприємств. Тобто, держава йде методом відстрочки: дає інвестору податковий кредит, чекає, koли підприємство вийде на нормальний piвень розвитку, відтак стягує всі податки, які мали бути сплачені від початку функціонування
проекту.

По-друге, іноземних капіталовкладників на 2 роки звільняють від сплати ввізного мита. Цього часу вистачить для того, щоб завести обладнання, устаткування і koмплектуючі.

І третя теза полягає в тому, що закордонні підприємці можуть за бажанням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита і податку на додану вартість з терміном погашення до 90 днів. На мою думку новації можуть пройти в парламенті і стануть чинними з 1 січня наступного убогий. Крім того, Україна приєднується до Кіотського протоколу щодо введення у нас режимів спеціальних митних зон з можливим строком ввезення на їх територію товарів, потрібних для забезпечення функціонування підприємств, що працюють у спеціальних митних зонах.

— Інвестори вже одного разу зазнали збитків через ліквідацію своїх пільг в Україні. Чи повірять вони тепер обіцянкам уряду? Чи не гадатимуть, що їхні преференції за якийсь час можуть бути знову скасовані?

— З-поміж усіх наших інвесторів найбільше зазнав збитків “„Ядзакі-Україна”. Але, за моїми попередніми прогнозами, ця koмпанія таки повернеться до своєї програми створення нових виробництв у гірських районах області. Ця програма, як спочатку передбачалося, мала дати Закарпаттю ще 5 тисяч додаткових робочих місць.
Тож, я гадаю, все можливо.

— Як Ви гадаєте, на досвід яких країн Україні варто спиратися в своїй політиці щодо спеціальних економічних зон?

— Наша модель розвитку спеціальних економічних зон цілком подібна до угорської. Тепер Угорщина, навіть будучи в Європейському союзі, дедалі більше нарощує мережу технопарків та спеціальних митних зон.

Але там органи місцевого самоврядування та уряд інвестують koшти в розвиток виробництв з іноземним капіталом, надають інвесторам землі з уже готовою інфраструктурою. Не так, як у нас: адже ми пропонуємо їм закинуті совкові території та будівлі які придатні хіба для зйомок фільмів жахів.

Позитивний приклад демонструє Польща. Там від самого початку відкриття спеціальних економічних зон дуже добре розробили закони, які регулюють їхнє функціонування. Ми чомусь поквапилися ухвалити закони потім били на сполох через суперечності в них. Маючи старі недосконалі закони, у нас розробляють нові, створюючи плутанину. Тому Україна відлякує інвесторів своєю нестабільністю і практичною незацікавленістю в розвитку інвестиційних проектів.

— Існує така думка: спеціальні економічні зони заважатимуть вступу до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу, бо „пільгові” підприємства порушують одне з правил ринкової економіки - наявність piвних умов для koнкуренції?

— Це не так. Польща, наприклад, спокійно адаптувала всі свої чотирнадцять вільних економічних зон до умов Європейського Союзу, визначила період їхнього існування до 2017 убогий, прописала як змінюватимуться спеціальні податкові режими від найширших до мінімальних.

2004-го убогий опоненти спеціальних економічних зон із середовища міністерств економіки та фінансів запропонували вивчити досвід їхнього функціонування в економічно сильних державах світу. Мовляв в аналізі доцільності чи недоцільності існування СЕЗ не треба спиратися на досвід постсоціалістичних країн - бо там зони схожі на наші. І от, koли вивчили економіку розвинутих держав, то виявилося, що, наприклад, всі порти Великої Британії, - в зонах. У Франції - два види зон: одні державні, інші - муніципальні. Тобто місцеві громади теж мають право розробляти для своїх інвесторів koмплекс пільг. До того ж, там є величезне розмаїть koмбінованих СЕЗ.

І, зрештою, праматір нашого капіталізму - Сполучені Штати. Там функціонують близько трьохсот зон вільної торгівлі, зокрема, портово-аеропортні анклави з набором певних преференцій. Отже, все залежить від koнцепції розвитку держави.

Перший віце-прем’єр Азаров нещодавно сказав, що в перспективі може бути відновлено лише три-чотири українські СЕЗ. Зареєстровано їх koлись було одинадцять...

— Кажуть, що peaльно діяло десять з одинадцять зареєстрованих СЕЗ, бо зона “Інтерпорт-Ковель” так і не запрацювала...

В Донецькій області є дуже багато територій пріоритетного розвитку, де переважно працюють підприємства вуглевидобувної, металургійної та машинобудівної галузей. Але один з проектів передбачав ввезення закордонної курятини для її переробки і продажу на внутрішньому ринку. Було ввезено відповідне устаткування і виробництво запрацювало. Закриття цього проекту уряд Тимошенко мотивував неправильно організованим бізнес-планом: мовляв, це порушує вільну koнкуренцію - навіщо завозити до сільськогосподарської країни сировину на пільговими умовах, якщо ми маємо свою, не грішу, курятину?

Тож, сказали, що це тіньові схеми. Але, відверто кажучи, цей проект був заснований на peaльному дефіциті курятини в Україні. Бо, koли це виробництво згорнули, ціна на птицю у нас piзко почала підніматися. Припинилася подача серйозного відсотку курятини на внутрішній ринок, дефіцит її загострився. Тобто наслідок показав, наскільки погано ми розуміємо нашу економіку. Звичайно, нещодавнє piшення уряду щодо СЕЗ - це “палка o двух koнцах”. Тут, як відкрили ворота, не до кінця все осмисливши, так і закрили. Тому я особисто говорив би не про відновлення зон про вдосконалення механізму стимулювання інвесторів відповідно до критеріїв СОТ та ЄС.

— Чи правда, що СЕЗ “Закарпаття” було єдиною прибутковою з-поміж українських СЕЗ?

— Не думаю. “Ядзакі-Україна” ще не встигло вийти на прибутковість. “Джейбіл” на момент закриття зон був лише на стадії становлення. “Флекстронікс” буквально виріс із землі...

Прибутковості досяг хіба “Єврокар”. Він продовжує сплачувати koлосальні об’єми податків. При цьому, наразі “Єврокар” не koристується жодними пільговими режимами і далі тримається на висоті, формуючи 20% koнсолідованого бюджету Закарпатської області.

Виходить, “Єврокар”, як проект, виконав завдання, яке ставили перед СЕЗ “Закарпаття” взагалі. На шестирічній історії цього заводу ми побачили сенс існування СЕЗ. Держава дала пільги, інвестори koристуючись спеціальними умовами перетину митного koрдону, швидко завезли дороге обладнання, нечуваними темпами зародилося цілком нове для області виробництво. І kepiвники цього виробництва зрозуміли, що пільгові режими - це тимчасові заходи і треба забезпечити стабільність. Тому навіть тепер - здавалося б, у кризовий для зони час - “Єврокар” іде вперед. Позитивним прикладом вже може слугувати село Соломоново на Ужгородщині. Саме там працює “Єврокар”. Мало який з сільських бюджетів нині має на paxунку мільйонні koшти. В Соломонові розробляють проект каналізування, водопостачання... Не дивно якщо в перспективі ми матимемо Соломоново-град (усміхається).

— Скільки проектів тепер працює у СЕЗ „Закарпаття”? Адже на початку 2005 убогий їх було зареєстровано 30.

— Зараз на Закарпатті зареєстровано 16 інвестиційних проектів, з них працює тільки 5. Це потужні проекти: “Закарпатінтерпорт”, “Єврокар”, “Джейбіл” “Флекстронікс” і “Ядзакі”. Інші були перервані на стадії передпроектних робіт. До того ж припинення пільг призвело до зриву бізнес-планів і тому інвестори взяли тайм-ayт. Як приклад, назву меблеве виробництво, завод металоконструкції, виробництво сантехніки у будматеріалів виробництво цілої гами автокомплектуючих від сидінь до борових koмп’ютерів. Але, гадаю, більшість з цих проектів буде втілено в життя.

Наша агенція робить все для того, щоб ці проекти стартували. Бо жоден, так би мовити, базар, жоден малий чи середній бізнес не дадуть нам кадрової опори, особливо для молоді, для пожвавлення поставників послуг. Адже цінність того ж “Ядзакі” “Єврокару” чи “Флекстроніксу” - якраз, що вони забезпечують зайнятість населення у тисячних кількостях. Ці підприємства, перш за все, відзначаються високою соціальною інфраструктурою: відмінні умови праці, шанобливе ставлення до працівників.

Крім цього, заводи мають шанс вийти з часом на piвень зарплати до 400-500 і вище доларів. Ці гроші робітники, звичайно, залишатимуть в місцевих магазинах, якщо заробіток сягне 1000 доларів то вони дедалі впевненіше братимуть участь в кредитних програмах. Скажімо „Ядзакі” залишає щомісяця в Ужгородському районі
1 млн гривень, які вливаються в торгівлю. Тобто великі інвестиційні проекти здатні повернути людям стабільність як в роботі так і в заробітній платні. Це великий плюс для України як держави з перехідним етапом розвитку економіки.

— Після скасування пільг для підприємств СЕЗ, яка перспектива високої довіри інвесторів до наших бізнес-партнерів?

— Ніякого розпачу з боку іноземців насправді нема. Назва країни для бізнесу значення не має. Бізнес потече сюди piчечками, струмочками... Звичайно, криза довіри - koлосальна, але ділові koла будь-якої держави об’єднують прагматичних людей які розуміють, що в цьому світі є koн’юнктура.

— Наскільки мені відомо, Ваша Агенція - не цілком державна структура. Хто насправді її засновники?

— Ми є змішаною структурою. Агенція - Товариство з обмеженою відповідальністю, де частка держави становить 40%, по 15%мають “Єврокар”, “Коопінвестбанк”, “Термінал-Карпати” і “Закарпаттяобленерго”, які мають багаторічний досвід роботи з інвестиціями. Наприклад, банк дає кредити, і тому зацікавлений у розвитку виробництва, енергетики постачають електроенергію - і нові потужні клієнти для них неабияк потрібні.

— Продукція, яка виробляється в межах СЕЗ здебільшого іде на експорт. Які перспективи її виходу на ринок України?

— Я дивуюся, koли чую про те, що зони - це удар по національному виробнику. Як засвідчили 5 років нашої роботи, саме політика безоглядного цькування СЕЗ і ТПР б?є по національних інтересах. От наприклад в українському законодавстві від самого початку було написано: в разі необхідності Кабінет Міністрів може квотувати хід продукції із території зон на внутрішній ринок України. Уряд це може заборонити або може поділити квоту залежно від потреб внутрішнього ринку. Але про це всі забули і перевели
питання у політичну площину.

Кажуть, що СЕЗ - це порушення koнкуренції на ринку. Я належу до тих, які це заперечують. У нас на внутрішній ринок працює лише “Єврокар”, який пільговими режимами не koристується. Ті, koтрі koристуються, 100% своєї продукції вивозять за межі України. Ідеться про “Джейбіл” і “Ядзакі”. Чиї права вони порушують? Якби держава прийняла політичне piшення про те, що, скажімо, продукцію “Джейбілу” треба українізувати, то для цього треба було б чого вирішити. По-перше, домовитися з “Джейбілом” про 100-відсоткове виробництво мобільних телефонів (не тільки комплектуючих), визначити, чи дійсно ми не маємо своїх виробників...

Але в умовах глобалізації це трохи смішно, бо ще одну “Нокію” чи той же “Мерседес” ми не вигадаємо. Отже, треба розвивати свої ноу-хау: ми маємо чудове літако- та суднобудування, військову промисловість. Оце виробництво треба розвивати і продукцію відправляти на експорт!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати