Символ фестивалю – «Королівська леанка»
Вже 7 березня на головній площі Берегова розташувалися намети, де всіх охочих пригощали вином – білим, червоним, рожевим, десертним і сухим, солодким і терпким, як поцілунок. Почесні гості фестивалю разом із рицарями винного ордену Святого Венцела приїхали на відкриття у кареті, хоч і змокли до нитки.
Вітали всіх гостей, а жінок зокрема, мер Берегова Іштван Гайдош та голова райради Бейла Чізмар. Останній зауважив, що виноробство – це традиційна галузь нашого регіону, і саме добрим вином славилася Берегівщина споконвіку. Тож попри складну економічну ситуацію не варто складати рук і чекати, коли все владнається. «Головним рецептом, запорукою подолання негараздів є щоденна праця, – зауважив Бейло Чізмар. – І слід вітати ентузіастів, які продовжують працювати у таких непростих умовах. Виноробство – це наш бренд, втрачати його не можна за будь-яких обставин».
А після промов урочисто приймали в лицарі нових членів Ордену святого Венцела. Для цього годилося прочитати клятву й випити келих вина сорту «Королівська леанка», балансуючи на спеціальній дошці. «Присягаюся, що всіма засобами буду пропагувати славу вин Берегівського історичного виноробного краю і ніколи не повернуся до лав водопитущих, допоки ряснітиме виноград на наших схилах», – повторили за ведучим троє нових лицарів. Серед них – директор виноробного підприємства «Бульвар» Пейтер Лойош, виконавчий директор СП «Айсберг» Олег Івашкович і фермер із села Кідьош Жолт Шош. Кожен із них після посвяти мечем отримав зелену мантію та нагрудний знак у вигляді келиха.
Загалом експертній комісії, до якої входили відомі винороби й навіть професійний дегустатор із Угорщини Янош Ракоці, було представлено на розгляд 76 сортів винної продукції. Голова комісії Тиберій Томпа виніс вердикт. Перше місце в номінації «Біле вино» здобув Шандор Нодь із Кідьоша за «Семіліон» 2008 року. Найкращим напівсолодким трунком визнано «Мускат Оттонель» Ернеста Бірова з села Бене, а берегівця Лайоша Ражо нагороджено за призове місце в номінації червоних вин за його неперевершене «Мерло». Щодо десертних сортів, то приз дістався відомому Карлу Шошу за «Іршан Олівер».
Родзинкою фестивалю став казан для приготування боґрачу й боб-гуляшу на 2000 літрів, який привіз знаний куховар Тібор Бойтур з маленького угорського містечка, що аж біля кордону з Сербією. Гуляш варився близько трьох годин, на нього витратили майже сто кілограмів м’яса. «Досить складно було перевезти такий величезний казан через кордон, – каже Йосип Галайда. – Довелося звертатися по допомогу до угорського консульства». Сам куховар уважає, що перевершив рекорд України з приготування цієї народної страви, однак не претендував на нагороду, оскільки на одному з фестів уже зварив 5000 літрів смачного обіду. Порція боб-гуляшу у Берегові коштувала 20 гривень, однак, попри велику кількість охочих, усе з’їсти так і не змогли – роздали бідним.
Винороби в очікуванні порозуміння
У рамках винного фестивалю також відбулася конференція «Берегівські виноградні традиції і культура вина» у якій узяли участь науковці, агрономи, представники великих виноробних підприємств, фермери. За словами голови наглядової ради обласного центру дорадництва Олександра Матвійця, нині виноградарство й виноробство в Україні переживає нелегкі часи. Цих галузей торкнулася не тільки світова фінансова криза – дії уряду також не йдуть на користь. Зокрема у Верховній Раді розглядається законопроект, згідно з яким акцизний збір на алкогольну продукцію, в тому числі на вино, може зрости у 7–8 разів. А це може негативно вплинути на економіку держави в цілому та Закарпаття зокрема...
Нині з колишніх 26 винзаводів в області працює лише п’ять. І не дивно, що ринок і далі заповнюють імпортні вина, не завжди якісні. Річ у тім, що більшість наших відомих виноробних підприємств залучені лише до первинного виробництва, себто власним вином вони торгувати не мають права. Сталося це після запровадження урядом ліцензії на провадження оптової торгівлі алкоголем у розмірі 500 тисяч гривень. Якщо гіганти винного виробництва зуміли взяти кредити і збільшити потужності, то для дрібних підприємств це означає просто повільне вмирання. А тепер ще й акциз підвищують...
Щодо приватних виноробів, то вони взагалі змушені працювати поза правовим полем. Єдина можливість пригостити туристів якісними домашніми винами – тільки на винних фестивалях. Ці напої виготовляються дрібними партіями, з сортів, яких подекуди залишилося всього кілька десятків кущів. Тому нема сенсу розповідати, яка різниця між винами приватних виноробів і великих заводів – таких, як «Айсберг» або «Котнар». Однак на всяку продукцію знайдеться свій покупець. Заганяти ж виноробів у глухий кут – значить позбавити людей роботи, а бюджет залишити без податків.
«Наш край неможливо уявити без виноградників, – каже заступник голови Берегівської РДА Йосип Шін. – Природні умови Закарпаття дозволяють вирощувати сорти різного терміну дозрівання. За останні роки на Берегівщині закладено 233 гектари нових насаджень, цьогоріч заплановано засадити ще 59 гектарів». Однак здійснювати заплановане буде важко. Якщо раніше фермери отримували від держави на закладення виноградників значну допомогу, то тепер на неї навіть не сподіваються.
Загалом в області за вісім років з’явилося 2002 гектари виноградників. Тільки торік на ці потреби отримали 5,7 мільйона гривень. Розроблено також обласну програму відродження виноградарства й садівництва, що має впроваджуватися до 2025 року. Вона передбачає, що поступово щороку з обласного й часткового з місцевих бюджетів виділятимуться кошти. Та через економічний занепад втілення цієї програми, що загалом передбачала 449 млн гривень, під знаком питання.
Виступали також представники великих компаній, які працюють в Україні вже кілька років, – «Шетеліг», «Сінгента» та інших. Вони пропонували сучасні методи захисту насаджень від кліматичних умов, шкідників і хвороб. І хоча презентаційні матеріали виглядають напрочуд гарно, однак чи по кишені будуть вони нашим фермерам? Хоча великі підприємства зацікавилися співпрацею. Заступник голови правління ЗАТ «Котнар» Михайло Микулін розповів, що саме засоби захисту виноградників становлять значну частку витрат, майже половину з 10 000 гривень, що потрібно витрачати щорічно на один гектар насаджень. Тому запропонував закордонним компаніям створити декілька демонстраційних полів, де б вони могли показати свою продукцію в дії. Щодо власної сировини, то минулого року на Мужіївській горі «Котнар» зібрав перші 120 тонн винограду. Звісно, це мізер. Однак Михайло Микулін сподівається, що бізнес через кризу не зупиниться і площі виноградників в області будуть розширятися за будь-яких умов. Єдине потрібно, аби уряд надалі не вигадував нових перепон для підприємців, яким уже сьогодні вкрай важко щось планувати на майбутнє.