ЗакДУ: Європейська освіта в Україні – реальність і перспективи

Темі Лісабонської стратегії як визначального чинника європейської інтеграції в галузі освіти і науки була присвячена ХVІ міжнародна науково-практична конференція за участю представників 30 вищих навчальних закладів, наукових установ, інститутів державної влади та управління 8 країн ( Німеччини, Словаччини, Угорщини, Румунії, Чехії, Польщі, України і Росії). Цього разу Закарпатський державний університет за підтримки Міністерства освіти і науки України, Закарпатської ОДА та Міжнародного Академічного товариства ім. Михайла Балудянського традиційне наукове зібрання проводив у словацькому місті Кошице. Учасники конференції звітували про виконання основних положень Болонської декларації, дискутували з приводу спірних питань та ділилися власним досвідом вирішення окремих моментів, пов’язаних із удосконаленням системи вищої освіти і науки.
 Більше 30-ти доповідей і повідомлень прозвучали на конференції. Учасники 8 країн відзначили, що досягнення вишів протягом останніх років значно наблизилися до реалізації ідеї єдиного європейського простору вищої освіти. Наразі у Європі активно відбуваються процеси реформування освітніх систем, передбачені Лісабонською стратегією та названі Болонським процесом. Мобільність, можливість працевлаштування, розробка спільних наукових проектів, система фінансування – те, що допомагає сучасному науковцю ефективно займатися своєю діяльністю та бути конкурентоспроможним на ринку вищої освіти.
У міру того, як кожна з країн поступово приєднувалася до єдиної системи освітнього простору, зустрічала на шляху певні перепони та шукала шляхи їх вирішення. Так, в Угорщині важко проходила адаптація до шкали кваліфікацій окремих галузевих дисциплін; Румунії далися взнаки труднощі з розширенням міжнародного обміну науковців і студентів; навіть розвинута Німеччина досі намагається подолати надмірний консерватизм  в освіті, що заважає активному подальшому поступу вперед. Досвідом подолання таких труднощів і ділилися з українцями на конференції закордонні колеги.
2 роки тому повноправним учасником Болонської системи стала й Україна.  Освітяни уніфікували національні здобутки, призвичаїлися до нових термінів, навчилися вираховувати кредити і модулі, переосмислили систему кваліфікацій і наукових ступенів. Між тим, за словами віце-президента Академії педагогічних наук України Володимира Лугового, українських університетів досі немає в списку рейтингових вишів Європи. Гірше того, про нас майже взагалі не знають на Заході.
Про те, що ВНЗ Центрально-Східної Європи повинні приділяти більшу увагу маркетингу освітніх послуг, наукових та інноваційних досягнень з метою залучення для навчання, стажування та викладання студентів і фахівців Західної Європи, наголосили більшість учасників дискусії. Однак, дуже часто причиною пасивної інтеграції на Захід є не слабка поінформованість чи зацікавленість українців у міжнародних проектах, а знаменита бюрократична тяганина.
 Ректор Закарпатського державного університету Федір Ващук навів невтішну статистику: останнім часом кількість вітчизняних студентів, які мають змогу брати участь у програмах міжнародного обміну, зменшилася в кілька разів. Причина – ускладнений механізм перетину кордону. Попри глобальні процеси розширення європейського простору, під час оформлення Шенгенської візи для студента чи науковця про Болонську систему взагалі не згадується.
Актуальною залишається проблема якості вітчизняної освіти. Не зважаючи на те, що кількість вищих навчальних закладів в Україні перевищує європейські показники, кінцева підготовка випускників залишає бажати кращого. Втім, дискусійними виявилися обидва питання. Голова правління Інституту Майкла-Тіффернуса в Егенкірхені (Німеччина) Герман Кньодлер вважає, що відкриття нових вищих навчальних закладів викликає конкуренцію між ними. Відтак, виживають ті, що здатні надати якісніші освітні послуги.
 Іншої думки проректор Кошицького університету ім. П.Й.Шафарика Ян Імріх:“ У Словаччині - 36 університетів. Це надто велика кількість. І якість освіти є найбільшою проблемою для новостворених вишів. Головною проблемою є реалізація наукових досліджень, а їх, без сумніву, краще провадять старі класичні університети”.
У тому, що кількість вищих навчальних закладів напряму пов’язана зі станом економіки у державі переконаний керівник ЗакДУ Федір Ващук: “Мені доводиться часто бувати у вишах Європи. Наприклад, Оксфордський університет насправді об’єднує в собі 36 звичайних університетів в розумінні України. Так само в Угорщині та ряді інших країн. Структурно такі підрозділи мають значну автономію і незалежність. Щодо України, то процес об’єднання – природний і неминучий. За умови жорстких ринкових умов університети самі прагнутимуть об’єднання. І на освітньому ринку послуг залишаться, безумовно, кращі”.
Підсумовуючи виступи доповідачів, можна визначити 5 нагальних кроків, які повинна вже сьогодні здійснити Україна на шляху до європейської інтеграції:
 1.   Вдосконалення законодавчої бази.
 2.   Посилення наукової складової, залучення до інноваційної діяльності студентів.
 3.   Фінансування галузі, підвищення статусу професора, мотивація студентів для занять науковою діяльністю.
 4. Впровадження програми практичних дій щодо реструктуризації мережі ВНЗ.
 5. Надання більшої автономії університетам, вдосконалення управлінської системи вишів.
Також на конференції прозвучали питання динаміки взаємодії ринків освіти і праці, регіональних та національних особливостей щодо змісту і якості освіти, подолання певних суперечностей при формуванні нових гармонізованих загальноєвропейських систем та національних галузевих стандартів. У доповідях і повідомленнях акцентувалася увага на необхідності вироблення узгоджених та загальнозрозумілих кваліфікаційних рівнів, які базуються на компетентному підході та відповідають євроінтеграційним процесам. Піддалися аналізу теоретичні і практичні аспекти адаптації національної освіти України до європейських стандартів та вимог Болонського процесу, її відповідності загальноєвропейському Лісабонському стратегічному плану.
Гості міжнародної науково-практичної конференції високо оцінили її науковий та організаційний рівень.
Схвальні відгуки прозвучали і на адресу організаторів студентського наукового форуму, який також відбувся у рамках тематики конференції.
Дипломи та відзнаки за найбільш ґрунтовні доповіді і мультимедійні презентації, серед інших, отримали викладачі, аспіранти і студенти ЗакДУ: завідувач лабораторією з дослідження проблем розвитку та використання можливостей інформаційно- комунікаційних технологій доцент В.Нелюбов, проректор з наукової та навчально-методичної роботи доцент В.Бунда, декан економічного факультету професор О. Передрій, кандидат юридичних наук, доцент М.Савчин, аспірант факультету Міжнародних відносин А. Ващук, студенти 2 курсу юридичного факультету Р. Марчук, 4 курсу факультету інформатики М. Мицонь і В. Вольфсбергер, 2 курсу економічного факультету А.Влад, 4 курсу економічного факультету М.Яцко та 5 курсу факультету інформатики В.Цукур.           

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати