Театральна посвята викликала цікавість у творчому середовищі, так що на малій сцені довелося доставляти чимало стільців. На прем’єру завітала родина Дмитра Кременя, його друзі, колеги з Ужгорода.
Закарпатський муздрамтеатр не часто звертається до поезії як першооснови вистави. Кілька років тому була поставлена вистава про Тараса Шевченка «Думи мої, думи…», де звучало чимало поезій Кобзаря. До творчості ж закарпатського поета таке звертання є першим за багато років у найбільшому театрі області. Тим паче, що модерну поему Дмитра Кременя «Меморандум Герштейна», яка лягла в основу дійства, важко назвати сценічною.
Театральний оглядач Сергій Федака оцінив побачене так: «Перекласти філософську безсюжетну лірику на театральну мову — це пекло. Режисер В.Шершун спробував це зробити засобами, близькими до античної трагедії і до театру Б. Брехта, плюс сучасними спецефектами. Дуже складна у технічному плані постановка стала тестуванням оновлюваної зараз малої сцени театру Шерегіїв.
На сцені — складне поєднання хореографічних композицій 16 молодих акторів, включаючи нещодавнє поповнення трупи кадрами з Івано-Франківська і Харкова (балетмейстер В. Бабука), із вокальними вставками (музичне обрамлення Г. Шевченко, і К. Якубик-Гамаги). Зонги у виконанні Ю. Чорної — це щось. Усе це доповнюється драматичними сценками у виконанні старших артистів. На екрані — розбомблені багатоповерхівки сучасного Маріуполя. Антигеноцидна поема про Другу Світову виявилася пророче спрямована у наше сьогодення».
Глядачі тепло сприйняли новий жанр у репертуарі Закарпатського муздрамтеатру. «Шерегіївці» обіцяють на цьому не зупинятися. Адже, крім Д.Креміня, Закарпаття має чимало інших славних літературних імен, чию творчість годилося би відтворити театральними засобами. Зокрема, цей рік є ювілейним для ще одного відомого поета, Шевченківського лауреата, нашого краянина Петра Скунця, який чимало співпрацював із Закарпатським муздрамтеатром.