УКРІНФОРМ: Туристів на Закарпатті приймає селянська садиба

- Брошура стане у нагоді тим, хто вже займається зеленим туризмом, і тим, хто має це у планах, а також любителям сільського відпочинку,- сказав кореспонденту Укрінформу начальник управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів ОДА Олександр Марченко, який заодно прокоментував стан справ у цій галузі. - Закарпаття має великі можливості для впровадження сільського зеленого туризму. 83 відсотки населених пунктів краю - сільські поселення, у яких проживає 63 відсотки населення /по Україні - 32%/. Сільське господарство області дає близько 30 відсотків валового суспільного продукту. Незважаючи на всі ці "благодатні" цифри, зелений туризм в області досі перебуває у зародковому стані - ним тут регулярно займаються всього близько 400 садиб, хоч могло б бути значно більше.

Що ж це таке - сільський туризм? Просто кажучи, це відпочинок у сільському поселенні. Часом його ототожнюють з агротуризмом - відпочинковим видом туризму, зосередженим на сільських територіях, який передбачає використання сільського /фермерського/ господарства з метою рекреації, освіти чи активного залучення до традиційних форм господарювання. До сільського туризму близький за змістом і формою проведення дозвілля екологічний туризм - пізнавальний і відпочинковий вид туризму, зосереджений на природних територіях, який передбачає заняття різними формами активної рекреації у природних ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу.

Закарпатська область має всі передумови для розвитку зеленого туризму та рекреації. Мальовнича сільська місцевість з неповторними гірськими краєвидами, комфортабельними котеджами, чистим повітрям і численними мінеральними джерелами, швидкоплинними річками дає можливість гостям краю вибрати найбільш підходящий відпочинок: рибальство, збирання грибів, малини, ожини, чорниць, лікарських рослин тощо. Перебування у селі дозволяє жителям міст долучитися до місцевої екзотики, етнографічних особливостей, оздоровитися цілющими водами і свіжим гірським повітрям, натуральною, екологічно чистою селянською їжею. До того ж, у багатьох закарпатських селах знаходяться цінні пам'ятки дерев'яної архітектури - старовинні церкви, а також пам'ятники природи та історії. Можна ознайомитися з осередками народних промислів - лозоплетінням, гончарством, вишиванням, ткацтвом, різьбленням по дереву. Є й унікальні і, можливо, єдині у Європі об'єкти - музей ковальської справи "Кузня- гамора" у селі Лисичеве Іршавського району або Музей лісосплаву на Чорній ріці в Міжгірському районі.

Наявними можливостями, продовжує Олександр Марченко, вже нині вміло користуються ентузіасти сільського зеленого туризму, окремі з них вже отримали екологічний сертифікат і знак "Зелена садиба". Це, зокрема, Ганна Волосянська з Великоберезнянського, Іван Гичка з Міжгірського, Марія Васильчук і Анатолій Маркульчак з Рахівского, Валерій Шевченко з Ужгородського районів та інші.

Та все ж таких ентузіастів, особливо досвідчених майстрів сільського зеленого туризму, на Закарпатті поки що мало. Цією справою, як правило, займаються люди, які втратили роботу чи з якихось причин змушені були покинути працю в сільському господарстві. Обласна влада намагається стимулювати цю галузь. Зокрема, туризм визнаний у краї одним з економічних пріоритетів, розроблено "Програму розвитку сільського туризму в Закарпатській області на 2004-2008 роки". У Міжгірському професійному ліцеї вивчається курс "Агент з розвитку туризму, екскурсовод", а на географічному факультеті Ужгородського національного університету створено кафедру з питань туризму. Торік з власниками сільських садиб проведено семінар, на якому впродовж тижня вивчалися "Основи гостинності та правила обслуговування туристів у сільських садибах", наші посланці пройшли стажування в Івано-Франківській області. Плануємо провести й сертифікацію осель, адже для туриста сертифікат означає гарантію якісних послуг. Разом з тим цей документ дає право на рекламування агроосель.

На жаль, власники садиб неохоче рекламують свої можливості, побоюючись податкової інспекції, санепідемстанції, пожежної охорони і т.д. На захист господарів сільських осель активніше мали б виступити створена десять років тому Спілка сприяння сільському зеленому туризму в Україні, а також "чотирирічні" Закарпатський обласний центр та районні спілки сільського туризму. Агросадибам мали б простягнути руку допомоги й підтримки інші громадські формування. Адже сільський зелений туризм надає найдешевші послуги, він найдоступніший і особливо привабливий для небагатих міських жителів, які родом із села. Разом з тим агротуризм дозволяє створювати нові робочі місця на селі, все більше городян охоплювати доступним відпочинком.

Нарешті, переконаний О.Марченко, пора прийняти Закон України "Про сільський зелений туризм". Торік його проект пройшов перше читання, отож до кінця цього року доцільно б довести справу до логічного завершення. Не забуваймо, що 2006 р. - Рік села, а 2007-ий може стати Роком туризму... Отож, піклуючись про українське село, не обходьмо увагою і сільський туризм в Україні.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати