"Урядовий кур'єр": На Закарпатті впроваджуються сучасні методи ведення лісового господарства

Спрощено кажучи, суть його полягає у тому, що в лісі слід так хазяйнувати, аби не порушити гармонії, яка склалася упродовж багатьох століть між численними представниками флори. Ще категоричніше мовлячи, потрібно раз і назавжди відмовитись від збанкрутілих радянських методів господарювання на кшталт суцільних (тотальних!) вирубок, висаджування на величезних територіях навіть найпродуктивніших монокультур та багатьох інших дурниць, запроваджених апологетами сумної пам'яті номенклатурних академіків. У лісі не сокирою слід розмахувати — думати треба!
Учасникам поважного зібрання продемонстрували ділянки лісу - букового у Рахівському та хвойного у Шаульському лісництвах. Головний лісівник Рахівського держлісгоспу Андрій Угрин розповів про певні здобутки на пілотній ділянці. Це монокультурний ліс одновікових 80-річних смерек, сформованих на раніше вирубаних змішаних насадженнях, де у доброму сусідстві тяглися до сонця буки, явори, ялиці, смереки. Тепер "пенсіонерів" вибірково постинали, утворивши так звані вікна. Є підстави вважати, що буревії, проходячи крізь них, втрачають силу і менше завдають шкоди деревостанам. Якщо не вдатися до такого заходу, то не оминути, з набагато сумнішими наслідками, великомасштабних санітарних вирубок.
Тим більше, на підтвердження цього, не так давно стихією на Рахівщині серйозно пошкоджено саме ті дерева, які лісівники запланували для майбутніх "вікон". Висновок тут однозначний: саме в такий спосіб, пожертвувавши малим задля великого, можна вберегти від втрат не одну тисячу кубометрів першокласної деревини. Ясна річ, набагато переконливіші результати вибіркових рубок з'являться за кілька десятків років, та вже попередні підсумки експерименту свідчать: на територіях згаданих "вікон" розпочалося природне поновлення за одвічними законами еволюції найціннішого, не з розплідників-інкубаторів, а пристосованого до місцевих умов молодняку. Дуже важливо, аби він міцно вкоренився і сприяв позитивному балансу тамтешніх екосистем. Саме такий напрямок роботи є визначальним для лісівників екологічно чистих європейських країн.
А ще, враховуючи передовий зарубіжний досвід, українським колегам варто якомога швидше переформувати однорідні ліси у неоднорідні, деревостани однакового віку — у різновікові. Щоб на одній ділянці, наче добрі сусіди, навпроти один одного шелестіли листям буки і дуби, смереки і явори, а маленькі деревця тулилися до старших родичів, як заведено у великій родині. Доцент кафедри екології Львівського національного лісотехнічного університету, координатор лісового компоненту проекту FORZA Микола Чернявський стверджує, що таким чином ліси виконуватимуть і економічну, і захисну функцію. Ба більше, вони згодом відновлюватимуть себе самі з мінімальним втручанням людини.
Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства однозначно голосує за це, стверджує заступник начальника Іван Печер. Водночас керівник відділу охорони та збереження рослинного світу Департаменту біотичних ресурсів та екомережі Володимир Тарасенко вважає, що оскільки від суцільних рубок цілком відмовитися неможливо, то, ймовірно, вони здійснюватимуться паралельно із вибірковими. На заваді, каже він, є недостатньо розроблена законодавча база, а також брак практики. Хоча міжнародний радник проекту FORZA Гілмар Фіольмі зазначив, що швейцарський досвід на Закарпатті застосовується доволі успішно. Останнім часом тут закладено 126 дослідних площ, охоплено 38 типів лісу. "Ми перебуваємо на етапі запровадження моніторингу та управління цими ділянками", — додав п. Фіольмі.
Вже не один десяток літ дуже гостро стоїть питання про необхідність створення у гірських районах України, де добувається ліс, необхідної мережі шляхів з твердим покриттям та запровадження досконалої трелювальної техніки, що у комплексі захистить родючий шар грунту від ерозії. Та для цього потрібні неабиякі кошти. Швейцарці ладні поділитися з нашими колегами відпрацьованим досвідом цивілізованого ведення лісового господарства. Потрібна лиш добра воля з нашого боку і, ясна річ, фінансові ресурси. Дотепно з цього приводу висловився координатор одного з компонентів проекту FORZA. Юрій Дербаль зазначив, що коней можна привести до водопою, але ніяк не приневолити напуватися з брудної річки чи потічка.
Так, сучасні технології лісівників Альпійської республіки дозволяють з мінімальними втратами для довкілля отримувати належну кількість ділової деревини, ощадливо використовувати цінні запаси промислових порід. Щоб досягти цього, потрібно використовувати на заготівлях не багатотонну шаленої потужності техніку радянського виробництва, а більш, так би мовити, делікатну машинерію, здатну вилучати з масиву, без шкоди для інших, саме ту деревину, що досягла критичного стану. Лише завдяки цьому можливе реальне забезпечення стійкості тамтешньої екосистеми та природне відновлення лісу.
За теперішніх часів грабіжницького нищення "зеленого друга" гірські ліси все-таки мають шанс уникнути такої сумної перспективи. Якщо, звичайно, лісівники позбудуться старих підходів у цій справі, відмовляться від суцільного вирубування, залишаючи поряд із молодими пристойного стану старі дерева. Нічого дивного не було б, якби так стверджував хтось із поважних вчених-лісівників чи екологів. Але це вже позиція практика, досвідченого господарника, директора Рахівського держлісгоспу Володимира Приступи, котрого за роки трудової діяльності, напевно, більше цікавило виконання планів лісозаготівель, аніж шкода, заподіяна довкіллю внаслідок суцільних вирубок. Отака от сталася еволюція у самосвідомості.
Що й казати, факт вельми промовистий. Бо свідчить, що швейцарсько-український проект FORZA хоч споквола, але втілюється в життя і здобуває дедалі більше прихильників, що опановуємо ми норми ведення лісового господарства цивілізованих європейських країн, а відтак хазяйнуватимемо набагато ефективніше.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати