Сьогодні виповнюється 100 років Листопадовому чину, який призвів до проголошення Західно-Української Народної Республіки з Закарпаттям у її складі

Напередодні Першої світової війни значна частина українських земель — Східна Галичина, Буковина та Закарпаття — перебували у складі Австро-Угорщини. У жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на кілька незалежних держав. Рішучі заходи зі створення власної держави почали вживати й українці на західноукраїнських землях

18 жовтня 1918 року українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували у Львові Українську Національну Раду. Наступного дня вона заявила про створення української держави у складі Буковини, Закарпаття і Галичини. Було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Народної Ради, яким став Євген Петрушевич. Натомість у Кракові польські політики створили Польську ліквідаційну комісію, яка мала 1 листопада перебрати у Львові владу в австрійського намісника Галичини.

Намісник відмовився передати владу Українській Національній Раді, і наступного дня вона розпочала підготовку до повстання. У будівлі «Народної гостиниці» вже діяв Центральний військовий комітет, який був створений ще у вересні на зустрічі в кав’ярні «Ренесанс». Група з українських старшин та офіцерів австрійського війська і січових стрільців Петра Бубели, Людомира Огоновського, Дмитра Паліїва, Сеня Горука тощо розробляла план збройного повстання у Львові та інших містах Галичини.

30 жовтня до них долучився сотник Дмитро Вітовський, запрошений очолити повстання через його величезну популярність серед стрільців. Наступного дня Вітовський переконав зібрання негайно, не чекаючи приїзду Ліквідаційної комісії, перебрати владу в місті на себе. «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки!» — емоційно виголосив Дмитро Вітовський під час засідання Української Національної Ради та Військового комітету ввечері 31 жовтня.

Основну збройну силу українців становили 15-й тернопільський, 19-й львівський, 41-й чернівецький полки, 30-й, 50-й та 90-й курені українських січових стрільців, загальна чисельність яких на кінець жовтня становила 2400 осіб. Однак більшість частин не були бойовими, не вистачало офіцерів.

О четвертій годині ранку 1 листопада півтори тисячі вояків і 60 старшин під командуванням сотника Дмитра Вітовського зайняли у Львові ратушу, вокзал, поштамт, банки і казарми, заарештували намісника та коменданта міста. У школі імені Конарського окремо містилися угорські солдати, й туди вирушив загін поручика Іллі Цьокана. Для перемовин із ними напередодні було надруковано спеціальні листівки угорською мовою, які передали офіцерам корпусу. За деякий час на будівлі школи з’явилося повідомлення про нейтралітет угорців.

Виникла ідея вивісити на вежі львівської ратуші український прапор, однак тут з’явилися труднощі. Спершу стрільці мусили побігати в пошуках самого полотна. Як згадував учасник тих подій Микола Пачовський, рідний племінник відомого поета Василя Пачовського, сукно зрештою знайшли у будівлі «Народної торгівлі» на площі Ринок, а дружина директора Лазорка особисто сіла за швейну машинку, аби зшити синю та жовту тканину.

О шостій ранку прапор таки замайорів над головною вежею міста. Львів уперше з 1349 року перебував під контролем українців. Сталося це протягом двох годин без кровопролиття та майже без жодного пострілу. Львів, заснувши в жовтні ще в імперії Габсбургів, прокинувся у листопаді в українській державі. О сьомій ранку голова Військового комітету Дмитро Вітовський рапортував голові Української Національної Ради Костю Левицькому про зайняття Львова без жодних людських втрат.

Того ж дня у Львові з’явилося звернення Української Національної Ради до українського населення всієї Галичини, де, зокрема, відзначалося: «Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава… Найвищою владою Української держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обіймає владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української держави».

Удень намісник Австро-Угорщини Гуйн передав усю владу в Галичині своєму заступнику — українцю Децикевичу та Українській Національній Раді. Надвечір генерала Гуйна та чиновників австрійської адміністрації було випроваджено потягом до Відня. Перед від’їздом генерал Гуйн сказав: «Мені, старому, здається, що справа не піде так легко, як почалася. Ваші противники — це завзяті люди».

Майже безкровно підрозділи Легіону українських січових стрільців зайняли Станіславів, Тарнопіль, Золочів, Сокаль, Жовкву, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав, Дрогобич та інші міста. У деяких містах це відбулося завдяки збройним виступам місцевих жителів.

9 листопада Українська Національна Рада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, який 13 листопада був перетворений на уряд — Державний Секретаріат ЗУНР-ЗОУНР. Того ж дня на сесії Української Національної Ради було ухвалено Основний тимчасовий закон.

Теги: Листопадовий чин, ЗУНР

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати